Зовнiшя полiтика США за президентiв Б. Клiнтона та Дж. Буша-молодшого
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
? перемоги у ядерному конфлiктi, далi - Стратегiчну оборонну iнiцiативу (доктрина так званих "зоряних вiйн" тощо.
Наступник Рейгана Дж.Буш-старший був обраний президентом США у перiод складноСЧ мiжнародноСЧ ситуацiСЧ, а саме, руйнацiСЧ Ялтинсько- ПотсдамськоСЧ системи мiжнародних вiдносин. США не мали заздалегiдь розроблених iенарiСЧв на випадок розпаду СРСР, тому вдавалися до певних експромтiв у зовнiшньополiтичнiй сферi. Вашингтон, продовжуючи сповiдувати глобалiстськi концепцiСЧ, не хотiв мати стосунки з низкою строкатих, недосвiдчених, неплатежеспроможних контрагентiв в особi пострадянських державних, часто-густо квазiдержавних утворень, не володiючи для цього необхiдних механiзмiв та iнтрументарiю. Штати вiддавали перевагу двостороннiм вiдносинам з ослабленою Москвою, як виразницею колективних iнтересiв та вiдповiдачкою за дiСЧ республiк екс- Союзу. У планах американського керiвництва передбачалось, що одна Росiя залишиться ядерною державою, яка до того ж зможе сплатити всi борги Радянського Союзу. Не дивно, що перебуваючи в УкраСЧнi, Дж.Буш-сУ2 переконував у Верховнiй Радi украСЧнське керiвництво i народ не боротись за незалежнiсть i не вiдокремлюватись вiд РосiСЧ.
Разом з тим в американських полiтичних та урядових колах iснувало декiлька теоретичних концепцiй полiтики США щодо екс-СРСР:
- концепцiя помiркованого глобалiзму, яка передбачала орiСФнтацiю всiх пострадянських республiк на Росiю, надаючи УкраСЧнi другорядного значення. Ця концепцiя панувала пiд час президенства Дж.Буша-старшого i у першi мiсяцi перебування у Бiлому домi Б.Клiнтона;
- радикального глобалiзму, спрямованого на подальше ослаблення РосiСЧ i вiдведення УкраСЧнi, ГрузiСЧ роль основних iнструментiв противаги вiдродженню росiйського iмперiалiзму;
- концепцiя регiоналiзму, прибiчники якоСЧ розглядали УкраСЧну як частину центрально-схiдноСЧ СФвропейськоСЧ спiльносте, виступали за утворення за участi УкраСЧни у регiональних органiзацiях, якi протидiятимуть РосiСЧ. Палким прихильником цiСФСЧ концепцiСЧ СФ Зб.Бжезинський;
4) концепцiя диференцiйованого пiдходу передбачала широкий спектр рекомендацiй щодо ролi й статусу УкраСЧни: вiд форпосту у стримуваннi росiйськоСЧ загрози до надання УкраСЧнi ядерного статусу.
2. Завершення холодноСЧ вiйни, становлення нового мiжнародного порядку та прiоритети американськоСЧ зовнiшньополiтичноСЧ стратегiСЧ за президентiв Б. Клiнтона та Дж. Буша-молодшого
Холодна вiйна стала третьою i останньою у XX столiттi свiтовою вiйною. Як особлива форма прояву мiжнародних вiдносин, вона була унiкальним полiтичним феноменом, який не мав аналогiв у свiтовiй iсторiСЧ. З одного боку, iй притаманнi ознаки спрпавжньоСЧ вiйни,яка завершилась насильницьким передiлом свiту на користь переможцiв i повним фiаско (аж до розпаду) держав, якi СЧСЧ програли. З iншого, вонаа незвичною, нетрадицiйною, але тотальною, оскiльки охоплювала всi сфери суспiльного життя: iдеологiчну, полiтичну, економiчну, вiйськову, психологiчну. Вона також характеризувалась глобальним характером, тому що охоплювала всi регiони свiту, накладала той чи iнший вiдбиток на всi подiСЧ мiжнародного життя, якi так чи iнакше зачiпали всi краСЧни та держави. Вона провадилася з допомогою безпрецедентно жорстких невоСФнних i нетрадицiйних засобiв, використання яких, в кiнцевому результатi, i визначили характер, форми i масштаби "холодного протистояння", якi жодним чином не вписувались в рамки звичайноСЧ збройноСЧ боротьби. До речi, дослiдження цього феномену СФ нинi актуальним, оскiльки сучаснi свiтовi подiСЧ розгортаються так, що не виключаСФться нова холодна вiйна - друга холодна вiйна, але вже у XXI столiттi.
Холоднiй вiйнi, як свiтовiй вiйнi, були притаманнi всi загальнi риси, якими характеризуються iншi свiтовi вiйни: теоретичним пiдТСрунтям СЧСЧ виникнення були геополiтичнi доктрини двох наддержав - СРСР i США; вiйна ропочалася в РДвропi, де знаходився головний театр силових дiй, як i Перша i Друга свiтовi вiйни; основним полiтичним змiстом холодноСЧ вiйни було протистояння краСЧн-лiдерiв, якi очолювали вiйськово- полiтичнi блоки (США -НАТО; СРСР -ОВД); боротьба точилася за право формувати зону геополiтичного впливу; вiйна носила глобальний характер.
Разом з тим "холодна вiйна" мала своСЧ характернi риси, якi суттСФво рiзнять СЧСЧ вiд "звичайноСЧ" свiтовоСЧ вiйни:
Вперше краСЧна, яка розпочала свiтову вiйну, виграла СЧСЧ (можна заперечувати цю тезу, оскiльки в односторонньому порядку початок "холодноСЧ вiйни" приписуСФться США);
Геополiтичне протистояння мало яскраво виражений iдеологiчний характер, прот припинення протистояння не призвело до усунення протиборства геополiтичного;
Наявнiсть ядерноСЧ зброСЧ i усвiдомдення небезпеки обопiльного знищення у свiтовiй ядернiй вiйнi не дозволили застосування вiйськових засобiв у глобальному масштабi;
Вiйськовi засоби використовувались тiльки у регiональному (локальному) масштабi, при цьому найтривалiшi i крупномасштабнi вiйни провадили великi держави (у ВСФтнамi, Афганiстанi);
Холодне протистояння, яке тривало майже 45 рокiв, здiйснювалось на фонi науково-технiчноСЧ революцiСЧ, прiоритетного розвитку компютерних та iнших iнформацiйних технологiй i велося навiть у космосi (СОРЖ);
Пiсля закiнчення "холодноСЧ вiйни" залишилась одна наддержава - США;
Результати вiйни не були юридично оформленi рiшенням мiжнародноСЧ конференцiСЧ держав-переможниць як це вiдбулося пiсля д