Зовнiшя полiтика США за президентiв Б. Клiнтона та Дж. Буша-молодшого
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
В¶орстокi i фанатичнi, то ми як керiвники свiту навiть в iмя загального блага не можемо скинути цю жахливу бомбу нi на стару, нi на нову столицю." До речi, пiсля атомного нападу на японськi мiста дослiдники та полiтики висували рiзну аргументацiю. Можливо, було б доцiльнiше попередити японцiв, здiйснивши пробне бомбардування, чи, в крайньому разi не поспiшати зi скиненням другоСЧ бомби. Проте цi аргументи не враховують того факту, що американцi мали у своСФму розпорядженнi лише двi атомнi боСФголовки, випробування яких могло зазнати невдачi, а бомба створювалася тiльки для того, щоб СЧСЧ використати. Пишуть, що Г. Трумен перебував пiд враженням японських методiв ведення вiйни: раптовий напад на Перл-Харбор, розправи над полоненими. Сам вiн вважав, що атомне бомбардування врятувало життя сотням тисяч американцiв та японцiв, якi загинули б при вторгненнi на острови. Проте "атомний синдром" вже нiколи не залишав 33-го президента США. Вiн не пiддався тисковi застосувати атомну зброю пiд час першоСЧ БерлiнськоСЧ кризи та в КореСЧ проти Китаю, вiдхилив цi пропозицiСЧ з моральних, стратегiчних та дипломатичних причин. Г.Трумен вбачав в атомнiй бомбi насамперед полiтичну зброю, яку можна буде застосувати тiльки пiд час прямоСЧ конфронтацiСЧ з Радянським Союзом, в разi якщо виникне загроза iснуванню США.
"Доктрина Трумена". Промова, виголошена 12 березня 1947 року 33-м американським президентом у конгресi i названа згодом "доктриною Трумена" була вiдповiддю та реакцiСФю на конкретну ситуацiю. 23 лютого того ж року англiйський премСФр К.Еттлi повiдомив США, що через економiчну i особливо фiнансову кризу, яку переживала його краСЧна, Великобританiя припиняСФ виконання своСЧх обовязкiв щодо ГрецiСЧ та Туреччини i виводить свiй 40-тисячний вiйськовий контингент. НагадаСФмо, що це вiдбувалося в умовах посиленого тиску Кремля на Туреччину вiд якоСЧ вимагали низку територiй та переорiСФнтацiСЧ СЧСЧ зовнiшьноСЧ полiтики, а також спроб СРСР закрiпитися у ГрецiСЧ з допомогою грецьких партизанiв, керованих комунiстами. В цiй критичнiй ситуацiСЧ Гаррi Трумен закликав конгрес надати ГрецiСЧ i Туреччинi вiйськову та фiнансову допомогу i тим самим врятувати цi краСЧни вiд комунiстичноСЧ небезпеки. Американський парламент пiдтримав заклик президента: ГрецiСЧ i Туреччинi було видiлено по 200 млн. дол. i таким чином вiдновлено в цих краСЧнах довоСФннi полiтичнi структури.
Економiчним механiзмом полiтики стримування комунiзму став план Маршалла, або iнакше - Програма СФвропейськоСЧ вiдбудови. Теоретичною основою цього плану стала промова, виголошена держсекретарем США Дж. Маршаллом в червнi 1947 року перед студентами Гарвардського унiверситету. Програма економiчноСЧ вiдбудови СФвропейських краСЧн передбачала попередження економiчного застою та хаосу, якi могли стати грунтом для поширення комунiстичноСЧ iдеологiСЧ. Водночас план Маршалла замiнив неефективну систему двосторонньоСЧ допомоги СФвропейським краСЧнам. Його завдання полягало в тому, щоб вiдбудувати народне господарство краСЧн ЗахiдноСЧ РДвропи, забезпечити СЧхнiй стабiльний розвиток, що мало привести до загального добробуту i нормального життСФвого рiвня населення.
Створення 1949 року ОрганiзацiСЧ Пiвнiчноатлантичного договору (НАТО) слiд розглядати як полiтичне та оборонне доповнення полiтики економiчного стримування, до того ж "подвiйного стримування", спрямованого як проти СРСР, так i проти Нiмеччини. Висхiдним моментом появи НАТО стали вимоги ВеликобританiСЧ та ФранцiСЧ до США про вiйськову допомогу. Щоправда, у договорi НАТО були вiдсутнi постанови, якi передбачали б автоматичнi зобовязання захисту РДвропи з боку Сполучених Штатiв. Такi дiСЧ мiг санкцiонувати лише американський конгрес, який ще 1947 року прийняв резолюцiю Вандерберга, яка означала офiцiйну вiдмову Вашингтона вiд практики неприСФднання до вiйськово-полiтичних обСФднань за межами ЗахiдноСЧ пiвкулi в мирний час i дозволяла входження Штатiв у вiйськовi союзи для захисту вiльного свiту. Ця резолюцiя стала юридичною пiдставою у дiяльностi американського уряду. Тiльки 1951 року американськi вiйськовi пiдроздiли були включенi до складу армiСЧ НАТО. До того ж нi вiйськовi, нi Трумен не звязували створення Пiвнiчно- Атлантичного блоку з постiйною присутнiстю США в РДвропi. Ця тенденцiя не змiнилася навiть пiсля успiшного випробування радянськоСЧ атомноСЧ бомби. Змiни вiдбулися пiсля пiвнiчнокорейського нападу у червнi 1950 року на
Пiвденну Корею, пiдтриманого СРСР та КитаСФм. ВоСФннi дiСЧ Кiм РЖр Сена були оцiненi в Америцi як початок глобальноСЧ радянсько-китайськоСЧ воСФнноСЧ агрессiСЧ, як "друга Грецiя".
Полiтика стримування передбачала чiткi географiчнi межi для поширення радянського впливу. В РДвропi вони були вже достатньо окресленi. В АзiСЧ СЧх необхiдно було визначити. Американське керiвництво вважало, що азiатський континент буде форпостом СЧхнього впливу i що СЧхнiм iнтересам тут нiчого не загрожуСФ. Це переконання зумовило невтручання американських наземних вiйськових сил у китайський громадянський конфлiкт мiж нацiоналiстами та комунiстами. США надавали фiнансову допомогу китайським нацiоналiстам для закупiвлi зброСЧ та допомогли Чан Кайшi 1949 року перебратися з бiльшiстю свого уряду та армiСЧ на острiв Тайвань. Тут було проголошено Республiку Тайвань ( пiд контролем Чан Кайшi опинилися Пескадорський архiпелаг та ще декiлька невеликих островiв), яку Штати визнали.
Сполученi Штати не надали також належноСЧ уваги зверненням та попередженням к?/p>