Зовнiшя полiтика США за президентiв Б. Клiнтона та Дж. Буша-молодшого
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
еччини, РосiСЧ, УкраСЧни, Схiдних Балкан, Держав Кавказу. У цьому регiонi сконцентрованi також i проблеми, якi загрожують безпецi РДвропи - вiд нелегальноСЧ мiграцiСЧ до екологiчноСЧ деградацiСЧ, вiд безпеки енергопостачання до наркотрафiка, торгiвлi зброСФю й заморожених конфлiктiв. Не менш важливим СФ те, що Чорне море СФ водночас i цивiлiзацiйним перехрестям, на якому перетинаються вплив православя, iсламу, а також посилюСФться вплив захiдноСЧ полiтичноСЧ культури.
Сектор, у якому стратегiчне значення Чорноморського регiону для РДС найбiльш помiтне - це енергетика. РДвросоюз винятково залежний вiд нафти й газу з РосiСЧ, Близького Сходу та ПiвнiчноСЧ Африки, якi до 2030 року поставлятимуть до 70% споживаних ним енергоресурсiв. Необхiдно нагадати, що i США сприймають цей регiон як стратегiчний коридор, що вiдкриваСФ шлях до охоплених важкою кризою районiв Близького й Середнього Сходу.
РДС, прийнявши до свого складу Болгарiю та Румунiю, поширив полiтику нового СФвропейського сусiдства на всi краСЧни Пiвденного Кавказу i Балкан. ВрахуСФмо також, що нинiшнСФ геополiтичне становище Причорноморя залишаСФться невизначеним, що даСФ змогу розглядати цiй регiон ззовнi як нiчийну смугу, як прикордоння.
РЖнша сфера iнтересу РДС у Чорноморському регiонi - транспортнi шляхи. Прикладом може слугувати один з найперспективнiших - РДвро-Азiйський транспортний коридор, ключовою ланкою якого СФ паромна переправа РЖллiчiвськ-Потi. Розвиток цього коридору фiнансуСФться РДС у рамках програми ТИАЗЕСА i передбачаСФ надання технiчноСЧ допомоги. Перспективними видаються й транспортнi коридори Одеса-Гданськ i радiальний навколо Чорного моря в рамках ОЧЕС.
Але зазначимо, що Чорноморський регiон ще не став регiоном iнтенсивноСЧ iнтеграцiСЧ. Саме тут з усiСФю чiткiстю виявляСФться принцип: Полiтика СФ концентрована економiка. Тут iснуСФ декiлька претендентiв на лiдерство: Росiя, УкраСЧна, Туреччина, Румунiя. Роль лiдера у регiонi даСФ значнi економiчнi переваги, насамперед у транспортних комунiкацiях i у сферi транзиту енергоносiСЧв. Вiд того, яким краСЧнам вдасться домогтись цiСФСЧ переваги, залежатиме СЧхнСФ майбутнСФ.
Криза вiдносин мiж США i РДС, приводом до якоСЧ стало неприйняття частиною РДвропи американськоСЧ полiтики в РЖраку, викликала дебати i навiть прогнози щодо розриву вiдносин мiж Брюсселем та Вашингтоном.
У роки холодноСЧ вiйни американська полiтика щодо ЗахiдноСЧ РДвропи базувалась на трьох принципах: культивувати трансатлантичнi звязки; пiдтримувати процес СФвропейськоСЧ iнтеграцiСЧ; здiйснювати стратегiчне лiдерство в РДвропi. Як тiльки СРСР перестав бути спiльним противником, американцi поступово стали вiдходити вiд двох перших принципiв, залишивши чинним третiй: домiнування в РДвропейському регiонi.
Проте ситуацiя в РДвропi сьогоднi iнша. Тут зявився новий елемент в геостратегiчному балансi XXI столiття - РДвропейський Союз, свого роду протосупердержава. Чи достатньо сил у США, щоб домiнувати на просторах РДС? РЖ взагалi, яка РДвропа потрiбна Америцi?
Це питання роздiлило полiтико-академiчну елiту США на три провiднi течiСЧ: традицiоналiстiв, розкольникiв та прагматикiв-дуалiстiв. Традицiоналiсти, до яких належить бiльша частина демократiв, виступають за тiсне стратегiчне спiвробiтництво з РДС i будiвництво трансатлантичних звязкiв на основi рiвностi сторiн. Вони закликають адмiнiстрацiю Буша пiдтвердити про пiдтримку США СФвропейськоСЧ iнтеграцiСЧ. На СЧхню думку, в найближчi 10-20 рокiв зявиться реальний конкурент США, але це буде скорiше Китай, анiж РДвропа.
Друга частина американського полiтикуму, так званi розкольники, розглядають обСФднану РДвропу передовсiм як полiтичного конкурента США у свiтових справах. Вони вбачають у змiцненнi РДС загрозу появи противаги американському впливу i заперечують iдею рiвного партнерства. Деякi розкольники звинувачують РДвропу у небажаннi допомогти полiтично i вiйськово Сполученим Штатам у боротьбi з iсламським тероризмом джихаду. Вони вважають, що полiтично сильна i структурно цiлiсна
РДвропа не вiдповiдаСФ американським нацiональним iнтересам. Представники цiСФСЧ течiСЧ далекi вiд думки, що РДвропа може стати воСФнним суперником Америки, але у несиловiй конкуренцiСЧ РДвропа може успiшно змагатись з США. Тодi, за СЧхньою логiкою, для чого пiдтримувати гасло СФдиноСЧ РДвропи, якщо обСФднання СФвропейцiв вiдбуваСФться не на принципах солiдарностi з Америкою.
Вони пропонують стратегiю вибiркового партнерства як стратегiСЧ селективноСЧ протидiСЧ СФвропейськiй iнтеграцiСЧ, спрямованоСЧ проти централiзацiСЧ, змiцнення влади наднацiональних структур i полiтичного обСФднання РДРД, проти створення СФвропейського бойового потенцiалу поза рамками НАТО, оскiльки все це не вiдповiдаСФ нацiональним iнтересам США. Тобто пропонуСФться розвиток двостороннього партнерства лише з лояльними союзниками, якi вiдомi своСЧм СФвроскептицизмом (Великобританiя, Данiя, Польща). США, на думку розкольникiв, повиннi надавати цим державам дипломатичну, фiнансову допомогу, щоб вони могли вистояти пiд тиском РДС; надати схiдноСФвропейським краСЧнам, що вступили до НАТО, економiчну допомогу на бiльш вигiдних умовах, нiж РДС; перевести частину американських вiйськових баз з Нiмеччини на територiю цих держав, що забезпечить СЧм 6 млрд. дол.. щорiчного прибутку. Як запасний варiант вони висувають iдею нового НАТО - з меншою кiлькiстю учасникiв шляхом укладення стратегiчн