Живописний свiт Катерини Бiлокур: особливостi художнього мислення народноСЧ майстринi
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
?iння синього поля полтавських народних килимiв, яке нiби коливаСФ на своСЧх брижах витканi квiти, - i синiй фон тАЮКвiтiв i калинитАЭ, з якого спливають тАЮсправжнiтАЭ квiти Катерини Бiлокур, - мають нiби генетичну спорiдненiсть.
Свiт Катерини Бiлокур дiйсно тАЮавторськийтАЭ, нi на який iнший врештi-решт не схожий, але, здаСФться нам, для художницi немаСФ ганьби у цьому порiвняннi. Нiби у рiднi полтавськi тАЮкилимовiтАЭ квiти вона вдихаСФ життя, надаСФ обСФм , робить пружними пелюстки, вiдтворюючи реальну тАЮархiтектурутАЭ квiтiв. РЗх можна перелiчити за назвами, замiсть умовних, за схематизованих це реальнi тАЮрослинитАЭ. Вони здатнi вирватися з полону площинностi. Бiльш за те, квiти моделюють собою певний простiр з iлюзiСФю глибини. Тло стаСФ нiчним вологим повiтрям. Воно майже непроникне для погляду, як i реальний нiчний морок, що ховаСФ у собi приспаний свiт.
Композицiя побудована так, нiби вона виникаСФ у перебiговi певного часу. Спочатку синСФ неоднорiдне тло початок свiтобудiвничого процесу. Далi з-за нижнього краю полотна поступово виникають пухнастi опуклi букети. РЗх рух продовжений гнучкими стеблами рож, - так пiдхоплено мелодiю. Зявляються стовбури дерев, нiби до оркестру рослин долучив свiй низький голос орган. Наостанок в цей розмiрений розвiй зненацька вриваСФться стрiмка квiтка лiлеСЧ, наче пристрасно заговорила скрипка [35, с.20].
Це чаклунське полотно дiйсно один з шедеврiв Катерини Бiлокур. Наче старожитня химородниця чаруСФ та морочить нас. Межа реальностi та марення, пограниччя мiж фантазiСФю та дiйснiстю ось простiр iснування цiСФСЧ дивноСЧ картини, де квiти зiбранi до букетiв i водночас тАЮростутьтАЭ пiд деревами. Вони спливають, втрачають звязок з корiнням в синьому важкому повiтрi, зорово не перекриваючи одне одного. Водночас враження реальностi досягаСФться тим, що жоржини, красолi, лiлеСЧ, рожi поданi дуже природно в поворотах, легких нахилах, навiть деякою мiрою збережено масштабне спiввiдношення мiж квiтами та стовбурами дерев. Сад, сливе лiс, який снить квiтами [35, с.21].
На багатьох полотнах впродовж десятилiть ми зустрiнемо подiбну до цiСФСЧ композицiю в безлiчi варiантiв, з безлiччю нюансiв. тАЮКвiти i калинатАЭ нагадають полотна тАЮВ Богданiвцi на ЗагреблiтАЭ (1955), тАЮРожi та трояндитАЭ (1954-1958), тАЮБукет квiтiвтАЭ (1959). До речi деяке вiдчуття гобелену або килима виникаСФ в Польових квiтахтАЭ, тАЮДекоративних квiтахтАЭ, де зберiгаСФться сила площини.
тАЮКвiти i берiзоньки ввечерiтАЭ (1950) нiби взiрець для тАЮРож та трояндтАЭ (1954-1958) така ж розквiтла хвиля, але бiльш вiльна, динамiчна, розгорнута у просторi. Межи згаданих полотен iснуСФ наче довге вiдлуння, - мелодiя, що супроводжувала художницю протягом життя, повторюючись безлiччю аранжувань.
Ми вже роздивилися декiлька полотен Катерини Бiлокур, на яких можна визначити мiiе, звiдки починала будуватися композицiя. Для тАЮКвiтiв i калинитАЭ (iл. 9) це нижнiй край полотна. Саме тут, як перший змах смичком, зявляСФться тигрова лiлея. Нiби первинну тишу порушила скрипка. РЗСЧ тему пiдтримують iншi тАЮiнструментитАЭ, як i в тАЮЦарi-колосiтАЭ, тут вчуваСФться могутнСФ звучання органу. Наступне полотно це поезiя iншоСЧ пори дня.
тАЮПольовi квiтитАЭ задуманi як пейзаж. Картина надаСФ глядачевi iлюзорну можливiсть ступити на СЧСЧ тАЮлукутАЭ. КраСЧ полотна нiби довiльно вихоплюють фрагмент реального пейзажу. Зображення квiтiв природно зявляються з-за краю рами, продовжуються в глибину.
Композицiю побудовано так, що картина нiби тАЮтягнетАЭ до себе. Як i в тАЮБуйнiйтАЭ (iл.4), художниця вкладаСФ рослини в пасма, але в тАЮПольових квiтахтАЭ СЧх рухи позбавленi шаленоСЧ динамiки, вони дрiбнi, слабкi. Змiйками чи струмками вони звиваються вiд попереднього нижнього краю полотна, рiзними шляхами приманюючи наш погляд до синьоСЧ тАЮополонкитАЭ своСФрiдного глибинного прориву в полi картини. Таким чином, в картинi поСФднано два типи простору. Простiр переднього плану неглибокий, але маСФ характер неперервного.
Як i в iнших роботах Катерини Бiлокур, вiдбуваСФться цiкава взаСФмодiя зображення i фону. Рослини тАЮрозкиданiтАЭ на бiляво-блакитному тлi, що асоцiативно створюСФ вiдчуття вчорашнього повiтря з пасмами туману. З цього нечiтко визначеного поля квiти постають i водночас в ньому потопають, зображенi нiби зростаючими з землi, що тАЮдихаСФтАЭ вранiшнiми парами. Невизначенiсть фону, що нiби i вiддаСФ i вбираСФ в себе зображення прийом, характерний для Катерини Бiлокур, СЧСЧ хитрування аби упiймати i залучити до картини вiдчуття глибини, iмiтувати безперервнiсть простору [33, с.12].
Ми розглянули простiр переднього плану картини. Досягнутий просторовий ефект нiби не вдовольнив художницю, другий вирiшуСФться як неочiкуваний стрибок в iншу iррацiональну глибину. Овальний, глибокого синього тону тАЮрозривтАЭ зявляСФться пiд верхнiм краСФм полотна. Погляд зненацька провалюСФться туди, в невизначену далечiнь, де мрiСФ вигнуте колосся. Аби за камуфлювати просторовий перепад, Катерина Бiлокур сплiтаСФ над ним гiлки калини з кетягами, розквiтлi стебла шипшини, крученi паничi. ЗявляСФться своСФрiдна рослинна арка, крiзь яку ми дивимося у синi далi, - там ввижаСФться наче гладь води, але це враження непевне, оманливе.
Пiдсумовуючи сказане з приводу тАЮпольових квiтiвтАЭ, маСФмо змогу визначити деякi особливостi стилю Катерини Бiлокур: площиннiсть фону маСФ гiпнотичну силу; художниця нiби змагаСФться з нею за звiльнення зображень вiд СЧСЧ своСФрiдного полону. В цiй боротьбi Катерина Бiлокур користуСФться так званою тАЮсвiтловою перспективоютАЭ послаблюСФ моделювання удалених вiд попереднього краю полотна квiтi?/p>