Живописний свiт Катерини Бiлокур: особливостi художнього мислення народноСЧ майстринi
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
?, вони ледь намiченi фарбою, наче ввижаються нам [33, с.18].
В тАЮПольових квiтахтАЭ також використано ефект тАЮтональноСЧ перспективитАЭ. Вiдомо, що синя та брунатна барви мають тенденцiю зорово вiддiлятися, посилюючи враження глибини, - так званi тАЮнегативнiтАЭ тони. Саме ефекту просторового перепаду досягаСФ Катерина Бiлокур своСФю композицiйно-колористичною знахiдкою загадковим темно-синiм тАЮрозривомтАЭ площини картини.
Просторовi манiпуляцiСЧ художницi залишаються неадекватними прийомами побудови лiнiйноСЧ перспективи. Вона нiби шукаСФ шляхи до СЧх опанування, але простiр своСЧх полотен будуСФ за принципами перспективи iррацiональноСЧ. Як завжди у Катерини Бiлокур, простiр конкретного обСФкта, тобто обСФм квiтки, СЧСЧ побудова моделюСФться максимально наближено до реальностi. Стосовно ж до законiв, за якими окремi обСФкти групуються на полотнi, то вони довiльнi, пiдкоренi волi автора, - можуть бути наближеними до реальних, а можуть наближатися до орнаментальних рiшень [48, с.96].
СвоСЧми просторовими парадоксами Катерина Василiвна близька до традицiй сiльського малярства, зокрема до манери сiльських iконопиiiв кiнця ХРЖХ поч. ХХ ст. з СЧх наСЧвним натуралiзмом зображень в поСФднання з абстрактними вирiшеннями фону. РЖнша проблема жанрового розподiлу. Вона тiсно повязана з проблемою просторовоСЧ побудови. Перший план тАЮПольових квiтiвтАЭ становить своСФрiдну портретну галерею кущикiв зiлля, окремих квiтiв, тАЮсплавленихтАЭ мiж собою серпанком туману. З цього народжуСФться вiдчуття досвiтньоСЧ луки, враження паруючоСЧ землi. Але цей своСФрiдний пейзаж маСФ тенденцiю вiзуально розпадатися на окремi елементи, якi знову нiби збираються в мiнливу СФднiсть.
Пейзаж сконструйовано нiби з окремих елементiв, окремих мiнiатюрних натюрмортiв. Отож тАЮПольовi квiтитАЭ, як i багато iнших полотен Катерини Бiлокур, опиняються на межi помiж жанрами, вiдбуваСФться метаморфоза натюрморт перерiс в пейзаж, а пейзаж маСФ тенденцiю тАЮрозсипатисьтАЭ на окремi натюрморти [48, с.102].
В тАЮДекоративних квiтахтАЭ (1945), тАЮБуйнiйтАЭ (1947) завдяки рiзким контрастам свiтла i тiнi можна впiзнати спекотний полудень.
Композицiйна побудова тАЮДекоративних квiтiвтАЭ нагадуСФ деякi iншi полотна Катерини Бiлокур. Найбiльше тАЮКвiти з горiхамитАЭ (1948), багато в чому тАЮПольовi квiтитАЭ (1941). тАЮПольовi квiтитАЭ досвiтки, молочна стиглiсть дня, який в тАЮДекоративних квiтахтАЭ заливаСФться сонцем. Полотно спалахуСФ гарячим полуднем. Емоцiйне наповнення згаданих полотен рiзне, а побудова, структура зображення майже iдентична.
Рама нiби вихоплюСФ фрагмент реальноСЧ натури. Додаючи один до одного кущики зiлля, художниця поволi вибудовуСФ з них цiлiсний простiр, який зненацька фонтануСФ хвилею рослин з правого пруга композицiСЧ, а в центрi уриваСФться на межi темного провалля, заповненого калиновим квiтом, ягодами чорницi.
В тАЮДекоративних квiтахтАЭ, як i в тАЮПольових квiтахтАЭ, - присутнСФ бажання просторовостi та iррацiональне СЧСЧ вирiшення.
Катерина Бiлокур iнтуСЧтивно використовуСФ закони тАЮтоновоСЧ перспективитАЭ брунатне тло в центрi тягне погляд до глибини, жовтогарячий навпаки нiби пiдiймаСФ зображення, зорово вихлюпуючи його поза раму.
Таким же чином можна порiвняти тАЮДекоративнi квiтитАЭ з тАЮЦарем-колосомтАЭ , вирiшеним у iншому колоритi, тАЮКолгоспним полемтАЭ, де на мiii брунатного урвища фрагмент елегiйного пейзажу з рiкою i орним полем.
Порiвнюючи тАЮДекоративнi квiтитАЭ з тАЮБуйною, треба зазначити, що цi два полотна суголоснi за емоцiйним звучанням та рiзняться за композицiйною структурою. Зображення на цих полотнах виникають наче вогнянi видовища. Накладенi на жовтогарячий фон, квiти вирують, нiби силою викинутi з плодючих надр землi.
Природа, показана лише тАЮбезневиннимитАЭ квiтами, сприймаСФться нестримною стихiСФю, майже грiзною у своСЧй силi, моторошною, наче пожежа. тАЮПрироду люблю буйноютАЭ вислiв самоСЧ художницi.
тАЮОй Катерино, Катерино, було тобi любити-кохати, як у тобi енергiя кипiла, як у вулканi лава, як ти завжди нiколи не ходила помалу, бiгала-лiтала...тАЭ, це вже з пiзнього листа. З цих фрагментiв ясно, наскiльки точно картини вiдтворюють тАЮландшафттАЭ внутрiшнього свiту самоСЧ художницi.
КомпозицiСЧ Катерини Бiлокур сповненi рухiв, вони нiби розгортаються у часi. Рослини переважно нагромаджуються на першому планi багатьох полотен, щоб потiм злетiти хвилею до верхнього пругу композицiСЧ. Нiби надлишок сил природи породжуСФ квiтковi протуберанцi, як у тАЮДекоративних квiтахтАЭ.
Таким же способом вирiшенi тАЮБуйнатАЭ, тАЮКвiти в туманiтАЭ (iл.13) тАЮКвiти увечерiтАЭ. Ще м. Врубель свого часу казав: тАЮколи ти задумаСФш писати щось фантастичне картину чи портрет, бо портрет теж можна писати не в реальному, а в фантастичному планi, - завжди починай з якогось фрагменту, який напишеш цiлком реалiстично. В портретi це може бути каблучка на пальцi, недопалок, ТСудзик, якась малопомiтна деталь, але вона повинна бути виписаною до дрiбниць, цiлковито з натури, це нiби камертон для доброго спiву не буде такого фрагменту, i уся твоя фантазiя виявиться пiсною i надуманою рiччю зовсiм не фантастичноютАЭ. У Катерини Бiлокур завжди присутнiй такий камертон, як би вiльно не поводилася вона з простором своСЧх полотен.
В тАЮБуйнiйтАЭ (1944-1947) вже знайомий мотив квiтiв за тином аранжований художницею по-новому. Наче швидке полумя, полотно охопили рослини. Енергетичними сплесками струменiють квiти, складенi художницею в динамiчнi пасма вогню. В спалахах цiСФСЧ тАЮпожежiтАЭ губиться земля. Крiзь розриви тАЮполумятАЭ зявляСФться закрайок тину, - вiн вже не