Живописний свiт Катерини Бiлокур: особливостi художнього мислення народноСЧ майстринi
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
Дивна рiч, Катерина Бiлокур дiйсно була художником народженим для квiтiв. Саме вони були СЧСЧ вiльною мовою. Ними вона оперуСФ на своСЧх полотнах з вiртуозною легкiстю. Дiапазон широкий: квiти iнодi тАЮживiСЧтАЭ, а iнодi нагадують, ще трохи, - i сухий орнамент. РЖнша межа квiти як стихiя, що народжуСФ iлюзiю безкiнечностi, тут живопис Катерини Бiлокур межуСФ з музикою, вiршуванням.
тАЮРожiтАЭ, тАЮБукет квiтiвтАЭ сприймаються а може i дiйсно були своСФрiдними етюдами до тАЮКвiток i березок ввечерiтАЭ та тАЮРож i трояндтАЭ. Зображенi квiтковi тАЮхвилiтАЭ, без розгортання простору за ними, без стовбурiв, дивним чином переiнакшують натюрморти Катерини Бiлокур на химернi пейзажi.
Катерина Бiлокур вiддячувала рiзним, добрим до неСЧ людям своСЧми полотнами, як то часто водиться помiж художниками. В листах ми часто зустрiчаСФмо, що вона то тому, то iншому дарувала тАЮпучечок квiтiвтАЭ, переживаючи, чи мають тАЮпучечкитАЭ ту чарiвнiсть, що й СЧСЧ грандiознi полотна.
В натюрмортах i пейзажах Катерини Бiлокур iснуСФ iнший спосiб поСФднання окремих обСФктiв в картинi. В тАЮКвiтахтАЭ (1959), тАЮБукетi квiтiвтАЭ (1959), тАЮВ Богданiвцi на ЗагреблiтАЭ (1955), тАЮПольових квiтахтАЭ (1941) тощо, художниця оточувала зображення легким туманом. Треба зазначити, що подiбнi два способи поСФднання 1) динамiкою композицiйних рухiв та 2) тАЮатмосфероютАЭ, матерiалiзованою дрiбними крапками фарби) спiвiснують майже в кожному полотнi майстра, але в кожному окремому випадку той чи iнший спосiб перевалюСФ.
Подiбний показ цiлiсностi природи, який зустрiчаСФмо в тАЮКвiтах в туманiтАЭ ймовiрно, - один з найдревнiших в iсторiСЧ свiтового малярства.
Як зазначалось вище, що тАЮнове язичництвотАЭ вчуваСФться i в полотнах Катерини Бiлокур. Безумовно, сказане погляд з сьогодення. Сама Катерина Бiлокур була далекою i за обставинами свого життя i за своСЧм внутрiшнiм свiтом вiд подiбних культурологiчних iнтелектуальних шукань. Аби шукати, треба втратити або вiдсторонитися. Разом з тим, неможливо зрозумiти смисл та значення СЧСЧ доробку для сучасного украСЧнського мистецтва поза колом цих культурних асоцiацiй.
Для Катерини Бiлокур взаСФмовiдносини з природою не були iнтелектуальною тАЮпроблемоютАЭ, вони таким чином не трансформувалися у певну теорiю, яка лягла б пiдТСрунтям СЧСЧ малярства. Цi взаСФмини були iншого ТСатунку. По-перше, СЧСЧ щоденне iснування було далеким вiд тАЮзручностейтАЭ цивiлiзацiСЧ, позбавлене сентиментального бажання тАЮнаблизиться до природитАЭ. Разом з тим, i це по-друге, - саме природу, втiлену квiтами, змальовувала вона все життя. В листах, коли Катерина Бiлокур подаСФ вже лiтературний опис природи СЧСЧ стиль змiнюСФться. Вона нiби казку починаСФ розповiдати: тАЮ...у нас дощики пройшли гарнi-гарнi, кажуть люди, що це стариннi дощики, такi ряснi та тихi-тихi, та без грому та блискавки, то все так буйно зазеленiло... А ще пiсля дощику уранцi вийшла та глянула на вигiн, - так як вiн ураз змiнився! Лише де-не-де ще невеликi латочки залишилися жовтуватi, а то уже зелений-зелений, як барвiнок, так нiби то учора на свiт вiн народився...тАЭ [13, с.30].
тАЮ...Це наСЧвно, але менi здаСФться, що жити в лiсi так це рай, бо усi чотири пори року можна його малювати.тАЭ
Ось надзвичайний образ: тАЮА в березi - дивлюся на широкому вербовому пнi над водою сидить хтось, немов людина i не людина, немов би тiнь... Волосся довге, iз туману, i розiслалося i по травi i по водi. Вона сидiла i плакала, i сльози утирала пожовклими кленовими листочками.тАЭ Це була осiнь. Ми уявляСФмо дощову мряку. ПадаСФ листя. Воно нiби утираСФ краплi дощу з обличчя природи [13, с.26].
Катерина Василiвна прожила своСФ життя, визначаючи час за цвiтiнням квiтiв та трав. У неСЧ був свiй образ природи, не надуманий штучно. Вона просто таким бачила свiт непевним, безкiнечним, стародавнiм, в пiдвалини якого закладено особливу духовнiсть.
Подiбна тАЮрозмоватАЭ з художницею дозволить нам на новому рiвнi до розгляду СЧСЧ полотен.
В роздiлi натюрморту ми вiдклали на деякий час бiльш детальний аналiз картини тАЮЦар-колостАЭ, тАЮНатюрморту з колосками i глечикомтАЭ з умовою повернутись до нього в роздiлi пейзажу. СвоСФ рiшення ми обТСрунтували спорiдненiстю тАЮЦаря-колосатАЭ та тАЮКолгоспного полятАЭ, тАЮПольових квiтiвтАЭ (iл.3), тАЮДекоративних квiтiвтАЭ. Насамперед вона проявляСФться в побудов i композицiСЧ згаданих робiт. Аби пересвiдчитися в цьому, звернемося до розповiдi самого автора: тАЮ... до пiв лiта я малювала квiти i трави та рiзнi там овочi та фрукти. А тодi там менi написали люди, що в нашiм Полтавськiм обласнiм будинку народноСЧ творчостi говорили за мене, що я не вмiю малювати краСФвиду. А я, по правдi признатися, як коли треба для якоСЧ картини краСФвид, ну малюю по памятi, а як там у природi не надивлюся. Намалюю синСФ небо, як опiвдня, а хмари можуть бути i рожевого вiдтiнку, так, як увечерi. Хто зна, думаю, вони вченi люди, все знають. А тодi надумала: ану я почну краСФвид з натури малювати. То i взнаю сама себе, чи я до того вдатна, чи нi. Полотна пiдготовленого не було, а готувати не було коли. Так у мене було вже картина почата. Унизу тiСЧ намальованi квiти: вiнком вони угору пiшли, а в пiвколi того вiнка був намальований кут стола i глечик, та намалювала там краСФвид. Придивлялася та вивчала, як умiла, закон перспективи i фарби, яка i яку пору буваСФ на небi i землi... Менi дуже подобаСФться малювати краСФвид: що на рiвному шматку полотна чи паперу, а виходить так, що наче узяв би i пiшов туди...тАЭ
Саме таким чином полотна типу тАЮЦаря-колосатАЭ, тАЮНатюрморту з колосками та глечикомтАЭ, могли перетворитися, наприклад, на тАЮКолгоспне полетАЭ (iл.10). Разом з тим, пояснюючи дещ