Живописний свiт Катерини Бiлокур: особливостi художнього мислення народноСЧ майстринi
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
iла нерозумiння матерi, що вважала СЧСЧ малювання безглуздим, i все-таки, подолавши цi такi непростi в сiльському життi перешкоди, вона самотужки, крок за кроком вiдкривала для себе таСФмницi живопису. Не маючи коштiв на фарби й пензлi, готувала СЧх сама з рослин та щетини, не маючи спецiальноСЧ художньоСЧ освiти, альбомiв та книжок, навчалася у природи.
тАЮВ буднi менi малювати заборонялося, згадуСФ вона про свою молодiсть у листi до художника Матвiя Донцова. А лише в недiлю, пiсля обiду, як уже все впораютАЭ [9.c-19].
На бiльшостi з полотен Катерини Бiлокур стоСЧть авторський напис: тАЮМалювала з натури Катерина БiлокуртАЭ. Справдi, природа, тАЮнатуратАЭ були СЧСЧ головними вчителями, а квiти найулюбленiшими мотивами. тАЮКвiти, як i люди, живi, мають душу!тАЭ казала художниця й тому нiколи не зривала СЧх, а змальовувала, сидячи бiля стеблини куща, бо вважала, що тАЮзiрвана квiтка вже не квiткатАЭ [9.c-20].
Не знайшовши особистого щастя, бачити довкруг себе злиднi й гризоти щоденноСЧ боротьби за iснування, Катерина Бiлокур у квiтах, у малюваннi СЧх бачила високий сенс.
Малюючи СЧх, вона неначе сягала найдосконалiшоСЧ, найгармонiйнiшоСЧ краси, яку закладено природою в квiтах i якоСЧ СЧй бракувало в життi особистому. тАЮТа й як же СЧх не малювати, як вони такi красивi! А як прийде весна, та зазеленiють трави, а потiм i квiти зацвiтуть! Ой Боже мiй! Як глянеш кругом, то та гарна, а та ще краща, а та ще чудовiша, та начебто аж посхиляються до мене, та як не промовляють: тАЮХто ж нас тодi буде малювати, як ти покинеш?тАЭ[5.c-40]. То я все на свiтi забуду, та й знову малюю квiти. Ой, не гнiвайтесь на мене, моСЧ близькi й далекi друзi, що я малюю квiти, бо iз квiтiв картини красивiтАЭ [5.c-41]. РЖ вже пiзнiше, у повоСФннi роки, а найбiльше у пятдесятi, коли до неСЧ прийшло визнання, вона варiювала квiти нерiдко у найфантастичнiших сполученнях, кольорах, поСФднувала з найрiзноманiтнiшими предметами.
РЖ донинi точаться суперечки щодо приналежностi творiв Бiлокур: чи то до професiйного живопису, чи то до народного мистецтва. Проте всi дослiдники СЧСЧ творчостi одностайно визнають високу фiлософську наснаженiсть СЧх, глибоке осмислення життя. Зображенi на СЧСЧ полотнах квiти, овочi, предмети побуту осяянi СЧСЧ незвичайним чуттям кольору, оживленi СЧСЧ фiлiгранною майстернiстю й сприймаються як величальний гiмн природi, людинi. Перед тим як почати роботу над картиною, художниця довго виношувала задум, вивчала навколишню природу, найтоншi нюанси сонячного освiтлення.
Вона нiколи не робила попереднiх ескiзiв, етюдiв з натури, а, опрацювавши задум в уявi, швидко, немов на одному диханнi, виконувала його на полотнi. Саме тому СЧСЧ квiти зворушують своСФю лiричнiстю й спiвзвучнi з мелодiйнiстю народних пiсень. Другим захопленням художницi була лiтература. Змалку захопилася вона у поезiСЧ Тараса Шевченка, не знаючи його мистецькоСЧ творчостi, а коли побувала вперше 1949 року в МузеСЧ Т. Шевченка в КиСФвi й побачила його картини. Його бiографiя стала для неСЧ взiрцем у подоланнi труднощiв. Лише через рiк вона наважилася подарувати музею свiй твiр тАЮКвiти на голубому тлiтАЭ з написом: тАЮЦю картину присвячую КиСЧвському музею Тараса Григоровича Шевченка. Катерина Бiлокур, село Богданiвка на ПолтавщинiтАЭ [19.c-12].
У пятдесятi роки, коли СЧй стало трохи легше жити, вона читала багато лiтератури з образотворчого мистецтва, твори РЖвана Франка, Михайла Коцюбинського, Генрiха Гейне, Вольфганга Гете i своСЧ вiдображення переливала у своСЧ твори, а також у листи до друзiв та знайомих. РЗСЧ листи вражають не лише точними й глибокими характеристиками подiй, людей, мистецьких творiв, своСЧх i чужих, а й глибокою фiлософською мудрiстю в поглядах на життя i його найбiльшi вартостi. Вони це мов сповiдь СЧСЧ душi, як мудрiсть СЧСЧ народу. Леонiд Новиченко назвав СЧх тАЮлюдськими документами величезноСЧ силитАЭ, в яких весь драматизм i все подвижництво СЧСЧ життСФвого шляху. Цi листи , на думку багатьох письменникiв, зокрема Олеся Гончара, Миколи Бажана, щось бiльше, нiж лiтература. Вони, писав Микола Бажан, тАЮначе сплески свiтла, осяюють ту незбагненну, загадкову... путь, яку проходить творчий генiй, таСФмниче зароджений в якiйсь людськiй iстотi i, незважаючи на дошкульнi терни, завади, перешкоди, розцвiлий i стверджений своСЧми виношеними, вистражданими свiдченнями правди життя i краси... Листи жiнки, яка навiть не вчилася у початковiй школi, такi ж талановитi, як i СЧСЧ картинитАЭ [19.c-13].
Творчiсть художницi з села Богданiвки належать до найкращих надбань украСЧнськоСЧ культури ХХ столiття, вона стала предметом вивчення й дослiдження мистецтвознавцiв. У Яготинському iсторико-краСФзнавчому музеСЧ розгорнуто двi експозицiСЧ з СЧСЧ живописною та графiчною спадщиною, а в Державному музеСЧ украСЧнського народного декоративного мистецтва у КиСФвi СФ великий тАЮбiлокурiвськийтАЭ зал, в якому зiбрано найкращi СЧСЧ творiння. Композитор Леся Дичко 1983 року створила балет тАЮКатерина БiлокуртАЭ, поставлено однойменний телеспектакль (1980), документальний фiльм тАЮЧарiвний свiт Катерини БiлокуртАЭ (1986) та художнiй двосерiйний фiльм тАЮБуйнатАЭ (1989). 1995 року видано збiрку листiв художницi в опрацюваннi Миколи Кагарлицького, якi засвiдчують СЧСЧ великий письменницький талант.
Художниця спiзнала чари визнання, успiху, радощi вiд спiлкування з друзями, однодумцями, котрi мешкали в КиСФвi та iнших мiстах, були для неСЧ теплими промiнцями серед гiркого буття. Чиста поезiя i жива правда з роками поСФднувалися в СЧСЧ картинах i листах, набували все вiдчутнiших ознак i яскравих характеристик.
За свiдченням М.Дубожинського простежува?/p>