Живописний свiт Катерини Бiлокур: особливостi художнього мислення народноСЧ майстринi
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
?лося, попри кричущi умовини убогого селянського побуту, стати справжнiм митцем, ствердити своСФ призначення в iмя свiтлого, гармонiйного. Визнання СЧСЧ мистецтва, розумiння непересiчного обдарування художницi прийшло iз запiзненням, наприкiнцi СЧСЧ нелегкого страдницького життя. Воно зявилося з листами прихильникiв СЧСЧ малярства, у офiцiйних реляцензiях, признанням СЧСЧ таланту НародноСЧ художницi УкраСЧни i принесло полегшення стражденноСЧ душi, стало чинником моральноСЧ винагороди за довгi роки наполегливоСЧ працi, й спалахнуло осяянням дива, магiСФю фарб на полотнi. Картини художницi звучать урочисто, як органна музика, в них знаходимо вiдсвiт глибоких емоцiй, думок, свiтлих почуттiв i ясних настроСЧв, в них просвiтлена зачарована квiтами душа [12, c.208].
Катерина Василiвна Бiлокур народилася 7 грудня 1900 року в селi Богданiвцi Пирятинського повiту полтавськоСЧ губернiСЧ (нинi КиСЧвськоСЧ областi) в бiднiй селянськiй родинi. Писати й читати навчилася самотужки. тАЮНа цьому моя освiта початкова, середня й вища закiнчиласятАЭ, - згадувала потiм Катерина Бiлокур [12.c301]. У дитинствi, що пройшло у злиднях, малюванням не займалася, про мистецтво дiзналася вже дiвчиною з книжок та вiд сiльського учителя РЖвана Калити. Першi спроби малювати робила вуглиною на шматку домашнього полотна. Не змiгши вступити через нестатки в сiмСЧ до якогось навчального закладу, удень працювала в полi, на городi, а увечерi, попоравшись у господарствi, до ночi малювала. Пензлi виготовляла сама iз щетини, використовувала фарби. Якi робила з буряка, бузини, калини, цибулi й рiзних трав. РЖнодi вдавалося дiставати й олiйнi фарби. Малювала здебiльшого квiти, iнодi й портрети. У 20-х роках двiчi хотiла вступити до художньо-керамiчного технiкуму в Миргородi та до КиСЧвського театрального технiкуму, але не мала документiв про закiнчення семирiчки. З раннього перiоду творчостi збереглися портрет сестри Олi Бiлокур (1928) та колгоспницi Тетяни Бахмач (1932). Пiзнiше малюСФ переважно квiти, вчиться компонувати кольори у СФдину гармонiйну цiлiсть. В другiй половинi 30-х у 40-х роках опанувала технiку живопису. Водночас з малюванням керувала драматичним гуртком у сiльському клубi, сама виступала на iенi. Першi значнi роботи цього перiоду тАЮБерiзкатАЭ (1934), тАЮКвiти за тиномтАЭ (1935), тАЮКвiтитАЭ, тАЮПортрет племiнницьтАЭ засвiдчили СЧСЧ високе обдаровання. Завдяки сприянню видатноСЧ украСЧнськоСЧ спiвачки Оксани Петрусенко, якiй написала листа селянка з Богданiвни, СЧСЧ творами зацiкавилися працiвники Полтавського будинку народноСЧ творчостi. 1940 року картини Бiлокур експонуються на виставцi в Полтавi, потiм на республiканськiй виставцi у киСФвi. 1941 року вiдбулася персональна виставка СЧСЧ творiв у Полтавi, що мала величезний успiх. Художниця побувала у КиСФвi та Москвi, де вперше побачила музеСЧ i твори видатних митцiв. Бiльшiсть творiв тогочасного перiоду втрачено пiд час вiйни.
Пiсля визволення села вiд фашистiв Бiлокур створюСФ однi з найкращих своСЧх творiв тАЮБуйнатАЭ, тАЮДекоративнi квiтитАЭ (1945), тАЮпривiт урожаютАЭ (1946) i славнозвiсне полотно тАЮЦар-колостАЭ (1949). 50-тi роки найбiльш плiдний перiод творчостi. РЗй допомагаСФ спiлка художникiв УкраСЧни, вона бере участь у багатьох виставках, у Богданiвку приСЧжджають видатнi представники украСЧнськоСЧ культури. Бiлокур зустрiчаСФться й листуСФться з Павлом Тичиною, Миколою Бажаном, Василем Касяном, Антоном Середою, МатвiСФм Донцовим, Степаном Таранушенком, Степаном Кириченком. Але пiсля смертi батька на СЧСЧ плечi лягло господарство та догляд за старою матiрю, що забирало багато сил i здоровя.
1954 року в Парижi на мiжнароднiй виставцi демонструються СЧСЧ картини тАЮЦар-колостАЭ, тАЮБерiзкатАЭ i тАЮКолгоспне полетАЭ, якi високо оцiнив Пабло Пiкассо. 1956 року СЧй присвоСФно звання народного художника УкраСЧни. В останнi роки життя художниця створила чудовi картини тАЮПiвонiСЧтАЭ (1959), тАЮБукет квiтiвтАЭ (1959), тАЮКвiти i овочiтАЭ (1959), тАЮНатюрморттАЭ (1960). Вона тяжко хворiла, давалися взнаки злигоднi тогочасного сiльського побуту, невлаштованiсть в особистому життi, хвороба матерi.
Померла художниця 9 червня 1961 року. 1977 року в селi Богданiвцi вiдкрито меморiальний музей художницi, на територiСЧ якого встановлено памятник (автор РЖ. Бiлокур).
Коли 1954 року всесвiтньо вiдомий маестро Пабло Пiкассо побачив на мiжнароднiй виставцi в Парижi картини Катерини Бiлокур, кажуть, що вiн довго стояв бiля них, мов загiпнотизований, а потiм назвав СЧСЧ генiальною й порiвняв iз Серафiн ЛуСЧз iз мiста Санлi, вiдомою художницею, що славилася в наСЧвному мистецтвi й також малювала квiти. РЖ додав: тАЮЯкби в нас була такого рiвня художниця, ми змусили б свiт заговорити про неСЧтАЭ.
Через два роки Катеринi Бiлокур було присвоСФно звання народного художника УкраСЧни. РЗСЧ iмя стало знане в республiцi й поза СЧСЧ межами, про неСЧ пишуть статтi, в Богданiвку, ранiше богом забуте село, як казала мама Бiлокур, почали навiдуватися гостi з КиСФва, СЧСЧ згадують поряд iз славетними примiтивiстами Анрi Руссо, РЖваном i Йосипом Генераличами, МарiСФю Приймаченко, Нiко Пiросманiшвiлi, Ганною Собачко-Шостак. А до цього були довгi роки сповненого тяжкоСЧ працi сiльського життя, голод, розруха, колективiзацiя, вiйна, знову голод 1946 року... Все це пережила Катерина Бiлокур, як i мiльйони украСЧнських селянок, але зумiла завдяки своСФму величезному, даному Богом талантовi й дивовижнiй наполегливостi сягнути вершин успiху i прославити украСЧнське мистецтво на цiлий свiт. РЗй довелося пережити осуд i нерозумiння односельцiв, якi вбачали в СЧСЧ заняттях малюванням спробу ухилитися вiд роботи. Вона зустр