Економiчнi основи функцiонування ринку банкiвських послуг в УкраСЧнi
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
?ного обСФкту застосовувалось практично до всiх без винятку клiСФнтiв банку мало здебiльшого автоматичний характер, спрямований на забезпечення планових потреб пiдприСФмств у позичених коштах. Водночас кредитна лiнiя вiдкриваСФться банком лише найбiльш надiйним позичальникам пiсля ретельноСЧ перевiрки СЧх фiнансового стану, тобто i в цьому випадку витримуСФться iндивiдуальний пiдхiд банку до кредитування кожного окремого субСФкта.
6. Одним iз методiв кредитування, широко використовуваних комерцiйними банками розвинутих краСЧн свiту, перспективних i в нашiй краСЧнi, СФ овердрафт, суть якого полягаСФ у тому, що банк може оплачувати розрахунковi документи клiСФнта на суми, що перевищують кредитовий залишок на його рахунку, в результатi чого утворюСФться дебетове сальдо, тобто видаСФться кредит. Як правило, в угодi мiж банком i клiСФнтом встановлюСФться максимальна сума овердрафту - лiмiт, який визначаСФться банком на основi ретельного аналiзу майбутнiх грошових надходжень i платежiв, бiзнес-планiв i планiв реалiзацiСЧ продукцiСЧ фiрми-позичальника.
При овердрафтi на погашення заборгованостi спрямовуються всi суми, що зараховуються на поточний рахунок клiСФнта, тому обсяг кредиту постiйно змiнюСФться в мiру надходження i витрачання коштiв. У результатi кредитове сальдо по рахунку клiСФнта може перiодично змiнюватись на дебетове i навпаки. В принципi банки можуть допускати тривалу наявнiсть дебетового сальдо на рахунках для надiйних клiСФнтiв. Однак при цьому вони посилюють контроль за дiяльнiстю позичальникiв i загальним станом СЧхньоСЧ платоспроможностi,
Основною перевагою овердрафту, окрiм економiСЧ витрат, повязаних з оформленням видач звичайних позик, СФ те, що клiСФнт по сутi платить за фактичне користування кредитом, оскiльки банки, як правило, практикують щоденне нарахування процентiв на суму непогашеного залишку. В результатi досягаСФться значна економiя коштiв внаслiдок короткочасного i перехiдного характеру кредиту. Овердрафт СФ найбiльш зручним методом кредитування, що дозволяСФ клiСФнту вирiшувати проблеми фiнансування короткостроковоСЧ заборгованостi в перiоди, коли його витрати тимчасово перевищують надходження коштiв на рахунок.
У нашiй краСЧнi в окремi перiоди використовувались методи кредитування, подiбнi до овердрафту. Так, до проведення кредитноСЧ реформи 1930-32 рр. досить поширеними у банкiвськiй практицi були СФдинi рахунки контокоренти, на яких вiдображались всi операцiСЧ банку з клiСФнтом (з одного боку - всi платежi клiСФнта i позики банку, а з iншого - всi надходження на рахунок). Пiзнiше, у 1966-84 рр. частина колгоспiв кредитувалась за СФдиним активно-пасивним рахунком, який по сутi був тим же контокорентом. Однак, вiтчизняна практика застосування контокоренту не виправдала себе в обох випадках. Основний недолiк даного методу кредитування полягав у автоматизмi при видачi позик, що досить часто призводило до покриття за рахунок ресурсiв банку упущень i фiнансових проривiв в роботi господарств. У звязку з цим контокорент було замiнено окремими розрахунковими i позичковими рахунками для кожноСЧ органiзацiСЧ.
Як свiдчить зарубiжна банкiвська практика, овердрафт (контокорент) повинен застосовуватись в основному лише у вiдносинах з найбiльш надiйними, першокласними позичальниками з високим рiвнем платоспроможностi, яка не викликаСФ у банку сумнiвiв. В нестабiльнiй економiчнiй ситуацiСЧ цього правила повиннi дотримуватись i вiтчизнянi комерцiйнi банки, запроваджуючи бiльш прогресивнi метопи кредитування, що вiдповiдають сучасним вимогам клiСФнтiв.
Таким чином, органiзацiя банкiвськоСЧ роботи щодо надання клiСФнтам кредитних послуг повинна бути спрямована в першу чергу на забезпечення надiйного зацiкавленого партнерства у взаСФмовiдносинах банку з клiСФнтами, результатом якого повинно стати найбiльш ефективне використання наданих в позику коштiв, що позитивно вiдображаСФться на загальному станi економiчного розвитку краСЧни в цiлому.
2.3 Розрахунково-касовi послуги банкiв
Грошовi розрахунки в УкраСЧнi здiйснюються за допомогою готiвки та в безготiвковiй формi. Розрахунки, що здiйснюються за допомогою готiвки, використовуються в процесi взаСФмовiдносин пiдприСФмств, установ та органiзацiй з населенням, обслуговують рух його грошових доходiв та видаткiв. В розрахунках мiж пiдприСФмствами, органiзацiями (юридичними особами) майже всi господарськi платежi (крiм дрiбних) здiйснюються шляхом безготiвкових перерахувань коштiв.
Сукупнiсть усiх грошових розрахункiв, незалежно вiд СЧх форми, складаСФ грошовий оборот. Основну частину його становить безготiвковий оборот. Сфери застосування готiвкових та безготiвкових розрахункiв чiтко визначенi в законодавчому порядку.
Разом з тим обидвi форми грошового обороту органiчно взаСФмозвязанi i характеризуються високим рiвнем органiзацiСЧ.
Безготiвковi розрахунки обслуговують господарськi взаСФмовiдносини пiдприСФмств, органiзацiй, установ, обСФднань, фiнансово-кредитних органiв. Основне мiiе в цих розрахунках займають платежi за матерiальнi цiнностi та послуги. При здiйсненнi розрахункiв в народному господарствi використовуСФться також банкiвський кредит.
Органiзацiя безготiвкових розрахункiв повинна сприяти процесу вiдтворення, вiдповiдати конкретним вимогам, якi обумовленi iнтересами розвитку економiки. Головна з них - забезпечувати своСФчасне отримання кожним пiдприСФмством грошових коштiв за поставлену ним продукцiю та наданi