Економiчнi основи функцiонування ринку банкiвських послуг в УкраСЧнi
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
?и певний обумовлений контрактом мiнiмум, необхiдний для забезпечення поточних розрахункiв, а всi кошти понад цього мiнiмуму вкладаються у рiзнi види лiквiдних активiв - онкольнi позики, короткостроковi цiннi папери i т.д. - що приносять власникам прибуток. Коли ж на рахунку виникаСФ нестача коштiв, банк перетворюСФ доходнi зобовязання на грошовi кошти, якi зараховуються на рахунок клiСФнта.
Дещо подiбними СФ операцiСЧ i при вiдкриттi АТS-рахункiв (automatik transfer service), тобто автоматичних рахункiв трансфертних послуг, завдяки яким банки автоматично перераховують кошти з депозиту до запитання понад встановлений мiнiмум на ощаднi рахунки, що приносять проценти, а при необхiдностi здiйснюють зворотню операцiю.
Ще одним видом послуг зарубiжних комерцiйних банкiв, що дозволяСФ отримувати дохiд за вкладами до запитання СФ вiдкриття NOW-рахункiв (negotsable order of withdrawal) - оборотнi накази про вилучення коштiв. Це поточнi рахунки, на якi можна виписувати розрахунковi тратти, аналогiчнi до чекiв. При цьому власникам таких рахункiв виплачуться проценти, як i за ощадними вкладами.
У розвинутих краСЧнах поява багатьох видiв додаткових послуг, повязаних з обслуговуванням поточних рахункiв, була викликана в першу чергу законодавчою забороною виплати процентiв за депозитами до запитання та зростанням конкуренцiСЧ з боку спецiалiзованих кредитно-фiнансових iнститутiв. В УкраСЧнi поки що не iснуСФ певних жорстких обмежень з цього приводу, однак комерцiйним банкам доцiльно було б розвивати додатковi послуги по веденню депозитiв до запитання, оскiльки це може позитивно вплинути на стан залученого банкiвського капiталу в цiлому, сприяючи досягненню стабiльностi ресурсноСЧ бази комерцiйного банку, що вiдповiдно позитивно вiдобразиться на дохiдностi його активiв i сприятиме зниженню ризику.
Економiчна суть депозиту до запитання передбачаСФ, що його власник може у будь-який момент звернутися в банк за своСЧми коштами. Тому при поверхневiй оцiнцi ситуацiСЧ може здаватися, що банки вимушенi тримати суми коштiв, адекватнi обсягу вкладень до запитання, у безпосередньо лiквiднiй формi, що, безумовно, не може позитивно вiдобразитися на доходностi банкiвськоСЧ дiяльностi. Однак, як засвiдчуСФ практика органiзацiСЧ розрахункових операцiй комерцiйними банками, хоча депозити до запитання i СФ найбiльш динамiчною частиною залученого банкiвського капiталу, клiСФнти-власники рахункiв до запитання далеко не в повному обсязi використовують наявнi у них грошовi кошти. У результатi залишаСФться так званий твердий залишок, який використовуСФться банком для активних вкладень, тобто може бути наданий в позику з метою отримання прибутку. В середньому цей залишок СФ певною очiкуваною величиною, яку можна приблизно розрахувати. Вiн утворюСФться внаслiдок того, що бiльшiсть клiСФнтiв банку, регулярно знiмаючи кошти зi своСЧх поточних рахункiв, поповнюють СЧх через деякий час з такою ж регулярнiстю. На практицi клiСФнти для оплати своСЧх зобовязань, як правило, не знiмають всiСФСЧ суми вкладу. Навiть тодi, коли пiдприСФмства щоденно використовують своСЧ кошти, на рахунках залишаються певнi суми. Тому протягом тривалого часу потоки надходжень i виплат на рахунках до запитання залишаються в середньому збалансованими. Такий залишок коштiв може використовуватись банками для розширення активних операцiй i, отже, для отримання прибутку. Практично банки без особливих труднощiв можуть видавати певну частину цих коштiв у виглядi короткострокових кредитiв.
На рахунках до запитання клiСФнти банку, як правило, утримують залишки коштiв, необхiднi для покриття найближчих поточних платежiв. Однак, звичайно, не вигiдно утримувати значнi суми коштiв на таких рахунках, оскiльки вони пракитчно не приносять СЧх власникам доходу. Це зумовлюСФ необхiднiсть використання, нарiвнi з рахунками до запитання, iнших варiантiв вкладення капiталу, що, можливо, мають дещо меншу лiквiднiсть, але приносять значно бiльшi доходи. Для банкiв вони СФ бiльш дорогими джерелами коштiв, але разом з тим i бiльш стабiльними. До таких джерел формування залученого банкiвського капiталу насамперед належать строковi i ощаднi депозити.
Строковi депозити - це грошовi кошти приватних осiб, пiдприСФмств, установ, органiзацiй, помiщенi на зберiгання в банк на заздалегiдь визначений строк, але, як правило, не менше 1 мiсяця. Цi депозити, порiвняно з поточними вкладами, що мають в основному короткостроковий характер, вносяться на бiльш тривалi строки.
Головним мотивом, що спонукаСФ власникiв грошових коштiв розмiщувати СЧх на строковi депозити, СФ отримання за такими рахунками значно вищих процентiв, нiж за вкладами до запитання.
Комерцiйнi банки використовують строковi депозити двох основних видiв: простi строковi депозити i строковi депозити з попереднiм повiдомленням про вилучення.
Простi строковi депозити повертаються вкладнику в заздалегiдь встановлений день, а до того моменту вони "заблокованi" i банк може повнiстю розпоряджатись ними. Якщо ж у призначений строк сума депозиту не вилучаСФться власником, вона може бути автоматично трансформована банком у поточний рахунок з вiдповiдним режимом його використання. Процентнi виплати за депозитами залежать вiд строкiв, на якi розмiщенi кошти. Як правило, за вкладом з бiльшим строком виплачуСФться бiльш високий процент. Однак прямий взаСФмозвязок мiж цими параметрами не завжди дотримуСФться банками. Наприклад, у випадку очiкування пониження загального рiвня процентних ставок, ставк