Економiчнi основи функцiонування ринку банкiвських послуг в УкраСЧнi
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
значно зменшилася питома вага державних цiнних паперiв (КОВДП). На зазначену дату вона становила 67,4% проти 82% на початок року. Цiннi папери на продаж дорiвнювали 544,5 млн.грн., це на 28% менше, нiж на початок 2005 року. В цiнних паперах на продаж державнi цiннi папери (КОВДП) становили 53,8% (293 млн.грн.), тобто зменшилися з початку року на 43,2%.
Лiзинговi послуги - вiдносно новi, нетрадицiйнi види банкiвських послуг. Лiзинг являСФ собою здачу в оренду на тривалий строк предметiв тривалого користування. Як правило протягом дiСЧ угоди про лiзинг орендар сплачуСФ орендодавю повну вартiсть взятого в оренду майна. Отже, лiзинг можна розглядати як рiзновид довгострокового кредиту, що надаСФться в майновiй формi i погашення якого здiйснюСФться в розстрочку. Вiн виник в 50-тi роки паралельно з розвитком системи прискорених амортизацiйних вiдрахувань.
Лiзингова послуга виникаСФ так. За проханням клiСФнта банк купуСФ майно (обладнання, транспортнi засоби, обчислювальну технiку та iнше) i приймаСФ на себе практично всi зобовязання власника: вiдповiдальнiсть за зберiгання майна, внесення страхових платежiв, сплату майнових податкiв. КлiСФнт, на прохання якого було придбано майно, укладаСФ з банком угоду про оренду, в якiй визначаСФться, поряд з iншими умовами, розмiр орендноСЧ плати, перiодичнiсть СЧСЧ сплати. Орендна плата складаСФться з двох величин: вартостi майна i комiсiйноСЧ винагороди за лiзингову послугу, що рiвнозначно проценту за кредит. Доход вiд лiзинговоСЧ операцiСЧ складаСФться з: лiзингового процента; залишковоСЧ вартостi майна до кiнця i строку оренди; податкових пiльг, повязаних iз здiйсненням iнвестицiй в обладнання.
Розмiр процента, що сплачуСФться за лiзинговi послуги, нжчий нiж процент, що сплачуСФться, за кредитом, тому клiСФнту бiльш вигiдно користуватися лiзингом, нiж брати кредит на придбання обладнання. Банк маСФ право зменшувати плату за лiзинговi послуги проти процента за кредит за рахунок того, що орендар передаСФ йому право користуватися iнвестицiйними пiльгами при сплатi податкiв, тобто вiн дiлиться з клiСФнтом отриманою вигодою у формi зменшення процента.
В мiжнароднiй банкiвськiй практицi значне розповсюдження отримав лiзинг iз залученням коштiв (оренда iнвестицiйного типу). При здiйсненнi такоСЧ лiзинговоСЧ операцiСЧ банк органiзуСФ отримання довгостроковоСЧ позики у одного чи декiлькох кредиторiв на суму до 80% вартостi активiв, що здаються в оренду. За органiзацiю позики банк отримуСФ вiд орендаря додаткову винагороду. Крiм того, ця операцiя даСФ можливiсть банку скоротити базу оподаткування за рахунок вiднесення процента за отриманий кредит на витрати своСФСЧ дiяльностi.
Факторинг одна з нетрадицiйних банкiвських послуг, що зявилася в банкiвськiй практицi у 50-х роках. Вiн являСФ собою придбання банком у клiСФнта права на стягнення боргiв (без права зворотноСЧ вимоги до клiСФнта). Як правило, банком купуються дебiторськi рахунки, що повязанi з поставкою товарiв чи наданням послуг.
Факторингова послуга оформляСФться шляхом укладання угоди мiж банком i клiСФнтом. В обовязки банку входить, як правило, не тiльки стягнення боргу, а й функцiСЧ по його обслуговуванню: аналiз кредитоспроможностi боржникiв, iнкасацiя, облiковi операцiСЧ та iнше. КлiСФнт, що продав дебiторську заборгованiсть, отримуСФ вiд банку аванс (готiвкою, переказом, оплатою чека та iнше) в розмiрi 80-90% суми боргу. 10-20 вiдсоткiв, що лишилися, банк утримуСФ як компенсацiю ризику до погашення боргу. Пiсля погашення боргу банк повертаСФ утриману суму клiСФнту.
Утримання банком 10-20% вiд суми боргу СФ також заходом стимулювання клiСФнта до належного виконання обовязкiв по поставцi. За надання факторингових послуг банк стягуСФ з клiСФнта плату, що складаСФться з комiсiйних за послуг по обслуговуванню боргу, в розмiрi 1-2% загальноСЧ суми придбаних банком рахункiв; позичкового процента, нарахованого на виданий клiСФнту аванс. Внаслiдок швидкого обiгу дебiторських рахункiв i в звязку з незначним перiодом користування авансом (позичкою), доход банку вiд позичкового проценту менший, нiж вiд комiсiйних платежiв.
Серед посередницьких послуг, що надаються комерцiйними банками, найбiльш розповсюдженими СФ: посередництво в отриманнi клiСФнтом позики, посередництво в операцiях з цiнними паперами, валютою, майном. Перший вид послуг надаСФться банком тодi, коли банк неспроможний задовольнити кредитну заявку клiСФнта. Така ситуацiя може виникнути у випадку перевищення потрiбноСЧ суми над встановленим лiмiтом кредитування. В такому випадку банк, що обслуговуСФ цього клiСФнта, на його прохання бере в iншого банку позику i надаСФ СЧСЧ клiСФнту пiд вищий процент, нiж плата за залученi ресурси. КлiСФнт йде на таку операцiю, оскiльки отримання позики в iншому банку обходиться дорожче, бо цей банк прагне компенсувати ризик надання позики, особливо крупноСЧ, незнайомому позичальнику. Як правило, для такого кредитування банк залучаСФ кошти банкiв-кореспондентiв. Якщо клiСФнту потрiбна велика сума кредиту, комерцiйний банк використовуСФ консорцiумнi операцiСЧ, тобто утворюСФ консорцiум чи iншу фiнансову органiзацiю з метою спiльного кредитування позичальника. Доход банку вiд посередництва (маржа) складаСФться як рiзниця мiж процентами за кредит i процентами, що сплачуються за залученими коштами.
Посередницькi послуги в операцiях з цiнними паперами, валютою, майном здiйснюються на основi доручення вiд клiСФнта. ОсобливоСЧ уваги заслуговують посередницькi операцiСЧ комерцiйних банкiв по здiйсненню емiсiСЧ, розмiщенню та