Геологiчна та рельСФфоутворююча дiяльнiсть льодовикiв
Дипломная работа - Геодезия и Геология
Другие дипломы по предмету Геодезия и Геология
?iмання. Вивчалися лише тi обСФкти, якi знаходили безпосереднСФ вiдображення на аерофотоматерiалах.
Лише у пiслявоСФннi роки пiдвищився iнтерес до методiв дешифрування аерофотозображень. Географи побачили в аэрофото-методах новий багатообiцяючий спосiб швидкого збору iнформацiСЧ на великiй територiСЧ. Аерофотометоди стали використовувати у всiх географiчних науках i у рядi сумiжних наук. Цьому сприяла поява нового вигляду аерофотознiмання: чорно-бiлiй спектро-зональний, кольоровiй i кольоровий спектро-зональний, а також вдосконалення методiв дешифрування аерофотозображень.
Радянськi географи виробили свiй, вельми ефективний метод дешифрування аерофотознiмкiв - ландшафтний (Р. В. Господiнов, 1960). Суть його полягаСФ в тому, що "шляхом аналiзу фотозображення того або iншого географiчного комплексу в цiлому встановлюСФться його складова частина, яка безпосередньо на аерофотознiмках не вiдобразилася" (С. П. Альтер, В 1959. - С. 104). Ландшафтний метод поступово стаСФ основним при рiзних територiальних дослiдженнях з застосуванням аерофотоматерiалiв.
Дешифрування грунтуСФться на аналiзi прямих дешифрувальних ознак: тону (або кольору), структури, форми i розмiру фотозображення, а також вiдбитоСЧ обСФктами тiнi. Але по прямим ознакам можуть бути вiддешифрованi лише компоненти, безпосередньо зображенi на знiмках (рослиннiсть, рельСФф на безлiсих дiлянках, воднi обСФкти, незадернованi гiрськi породи), проте i для них цi ознаки дозволяють одержувати вельми мiзернi данi.
Значно зростаСФ обСФм iнформацiСЧ, що одержуСФться з аерофотознiмкiв, при використаннi непрѰнi гiрськi породи), проте i для них цi ознаки дозволяють одержувати вельми мiзернi данi.
Значно зростаСФ обСФм iнформацiСЧ, що одержуСФться з аерофотознiмкiв, при використаннi непрямих дешифрувальних ознак. Такими ознаками СФ взаСФмозвязки обСФктiв i явищ в просторi i в часi [8].
Непрямi ознаки рiзноманiтнi i бiльшiсть з них маСФ мiiеве значення, тому виявлення СЧх вимагаСФ знання природних умов дослiджуваного району, уважного вивчення взаСФмозвязкiв мiж окремими компонентами ПТК. Непрямi ознаки звичайно виявляються шляхом наземного дешифрування аерофотознiмкiв на ключових дiлянках, а потiм використовуються при камеральному дешифруваннi знiмкiв на решту територiСЧ. Наприклад, рослинний покрив служить для визначення глибини залягання грунтових вод в пустелi, а в лiсовiй зонi перехiд вiд заплавних лугiв i до соснових лiсiв свiдчить про змiну заплави терасою i т.д.
ПоСФднання методiв якiсного аналiзу аерофотоматерiалiв з кiлькiсними (фотометричним, фотограмметричним) СФ якнайкращим варiантом застосування аерофотометоду, що дозволяСФ повнiстю використовувати багатий змiст аерофотознiмкiв.
Аерометод - це метод виключно першого етапу пiзнання - збору фактичного матерiалу i отримання iнформацiСЧ про природнi комплекси. Подальша обробка зiбраних даних проводиться вже iз застосуванням iнших методiв: математичних, порiвняльного, iсторичного i т.д. Проте не дивлячись на це, значення його в географiчних дослiдженнях надзвичайно велике.
Подальший розвиток i вдосконалення аерометодiв йде по шляху автоматизацiСЧ дешифрування, а також в рамках аерокосмiчних методiв.
Геофизичний метод майже такий же старий i традицiйний, як порiвняльний i картографiчний, проте вiдноситься до нових точних методiв дослiдження. Рiч у тому, що довгий час географiя i геофiзика розвивалися як одна наука. Геофизичнi методи в географiСЧ використовувалися лише при вивченнi найбiльш динамiчних компонентiв - повiтря i водних мас. Застосування СЧх до вивчення таких складних динамiчних систем, що включають рiзнi рiвнi органiзацiСЧ матерiСЧ, як природнi територiальнi комплекси i географiчна оболонка, в цiлому стало якiсно новим етапом в розвитку геофизичного методу в географiСЧ.
Геохiмiчний метод, навпаки, досить молодий. Вiн зародився лише на початку XX ст. на стику хiмiчних наук i наук про Землю. Обидва цi методу активно упроваджуються в сучаснi комплекснi фiзико-географiчнi дослiдження, тому надалi вони будуть розглянутi детальнiше.
Методи дослiджень, вживанi з 60 -80-х рр. XX ст. Космiчнi методи географiчних дослiджень почали розвиватися на базi аерометодiв з 1960 р., коли був запущений перший метеорологiчний супутник i одержаний перший космiчний знiмок Землi. Володiючи основними достоСЧнствами аерометодiв, космiчнi методи мають перед ними перевагу в тому, що дають можливiсть одержувати в короткi термiни зiставну глобальну iнформацiю про земну поверхню. Це дозволяСФ реально перейти до цiлiсного вивчення географiчноСЧ оболонки Землi i що складають СЧСЧ компонентних оболонок, а також до встановлення глобальних географiчних закономiрностей [8].
Як i аерометоди, космiчнi методи вiдносяться до дистанцiйних методiв дослiдження. В даний час проводиться декiлька рiзних видiв космiчних зйомок (фотографiчна, телевiзiйна, спектрометрична, мiкрохвильова i iн.). Використання багатообСФктивних камер робить доступним отримання багатозональних знiмкiв.
Головною вiдмiннiстю космiчних знiмкiв вiд аерофотознiмкiв СФ СЧх набагато бiльша обзорнiсть, залежно, як вiдомо, вiд висотного положення лiтального апарату. Якщо зйомка з висотних лiтакiв проводиться з висоти 10 - 20 км, то за допомогою ракет вона ведеться вже з висоти 80 - 250 км. Оптимальна висота фотографування Землi з супутникiв - 200-1500 км. Перше глобальне зображення Землi (пiвкуля в цiлому) було одержано штучним супутником "Блискавка" з висоти 20- 40 тис. км.
За допомогою космiчних методiв одержують iнформацiю гранично обСФктивну, масову, рiзноманiтну, синхронну по обширних дiлянках географiчноСЧ оболонки. Це