Геологiчна та рельСФфоутворююча дiяльнiсть льодовикiв
Дипломная работа - Геодезия и Геология
Другие дипломы по предмету Геодезия и Геология
?у, що утворять систему лускатих насувань. Як вiдзначаСФ Ю.А. Лаврушин, такi насувнi луски розвитi на долинних льодовиках Шпицбергена й у вивiдних льодовиках пiвденно-захiдноСЧ частини ГренландiСЧ.
Рис. 1.6. Схема розвитку крайових трiщин у результатi нерiвномiрного руху гiрського льодовика
Швидкiсть руху льодовикiв рiзна i залежить вiд часу року i вiд того, у якому районi знаходиться льодовик. Наприклад, гiрськi льодовики Альп перемiщаються зi швидкiстю вiд 0,1-0,4 до 1,0 м/сут.
Рис. 1.7. Схематичний розрiз льодовикового цирку
Разом з тим деякi з них часом збiльшують швидкiсть до 10 м/сут. Швидкiсть вивiдних льодовикiв ГренландiСЧ, що спускаються у фiорди, може досягати 25-30 м/сут, тодi як у внутрiшнiх районах, удалинi вiд фiордiв вона складаСФ кiлька мiлiметрiв у добу. На тлi середнiх значень iнодi виникаСФ швидке збiльшення швидкостi руху льодовикiв. Прикладом тому СФ льодовик Ведмежий на Захiдному Памiру, що у 1963 р. став рухатися зi швидкiстю до 50 м/сут, блокував плин р. Абдукагора, у результатi утворилося пiдозерне озеро. У наступна вода прорвала крижану греблю i, рухаючи з величезною швидкiстю, знищувала усi на своСФму шляху. Активiзацiя льодовика вiдзначалася й у 1988-1989 р.
Характерна також неоднакова швидкiсть руху окремих частин льодовикiв [5]. Репернi спостереження в гiрських льодовиках показують, що швидкiсть руху в СЧхнiй центральнiй частинi велика, у той час як у бортових i изначенi напруги i виникнення дiагональних трiщин (мал. 1.6). У верхнього кiнця гiрського льодовика утвориться велика крайова трiщина. У перехiднiй зонi вiд областi харчування до областi стоку на пiдвищеному порозi схилу накопичуються напруги, що розтягують, пiд дiСФю яких виникають поперечнi трiщини (мал. 1.7), що утворяться також при перетинаннi нерiвностей i виступiв пiдлiдного ложа.
1.2 Льодовикове руйнування й опадоутворення
При русi льодовикiв здiйснюСФться ряд взаСФмозалежних геологiчних процесiв: 1) руйнування гiрських порiд пiдлiдного ложа з утворенням рiзного за формою i розмiром уламкового матерiалу (вiд тонких пiщаних часток до великих валунiв); 2) перенос уламкiв порiд на поверхнi й усерединi льодовикiв, а також вмерзлих у придоннi частини льоду або перемiщуваних волочiнням по дну; 3) акумуляцiя уламкового матерiалу, що маСФ мiiе, як у процесi руху льодовика, так i при дегляцiацiСЧ. Весь комплекс зазначених процесiв i СЧхнi результати можна спостерiгати в гiрських льодовиках, особливо там, де льодовики ранiше протягалися на багато кiлометрiв далi сучасних границь. У сучасних покривних льодовиках дослiдження процесiв стосуються в бiльшостi випадкiв тiльки СЧхнiх крайових частин. Однак про геологiчну дiяльнiсть покривних льодовикiв можна судити по четвертинним (антропогеновим) заледенiннях, що неодноразово покривали великi простори РДвропи i ПiвнiчноСЧ Америки за останнi 800 тис. рокiв.
Руйнiвна робота льодовикiв називаСФться экзарацией (вiд лат. "экзарацио" - виорювання). Особливо iнтенсивно вона виявляСФться при великих потужностях льоду, що створюють величезний тиск на пiдлiдне ложе. ВiдбуваСФться захоплення i виломлювання рiзних блокiв гiрських порiд, СЧхнСФ дроблення, истачивание [11].
Льодовики, насиченi уламковим матерiалом, що вмерзнув у придоннi частини льоду, при русi по скельних породах залишають на СЧхнiй поверхнi рiзнi штрихи, подряпини, борозни - льодовиковi шрами, що орiСФнтованi по напрямку руху льодовика. На днi льодовикових долин, але особливо в межах колишнiх четвертинних центрiв покривних заледенiнь (скандинавському й iн.), зустрiчаються скельнi асиметричнi виступи, пологий i оглажений, штрихований схил яких розташований з тiСФСЧ сторони, вiдкiля рухався льодовик, а крутоСЧ шорсткуватоСЧ i зазубрений - iз протилежноСЧ сторони. Такi форми називають "баранячi чола", а сполучення декiлькох виступiв - "кучерявенькi скелi" (мал. 1.7). РЗхнСФ формування повязане з випахуючою дiяльнiстю льодовика при неоднорiдностi складу i фiзико-механiчних властивостей порiд. У СкандинавiСЧ i прилягаючих районах СФвропейськоСЧ частини СРСР розвитi великi пологосхильнi зниження, утворенi льодовиковим виорюванням, багато хто з яких зайнятi озерами.
Рис. 1.7. Кучерявенькi скелi
З дiяльнiстю льодовикiв звязане утворення циркiв у верховiй частинi гiр i специфiчних форм льодовикових долин-вiдрогiв (ньому. "трог" - корито), що розвиваються в бiльшостi випадкiв по ерозiйних полонинах . Льодовики, рухаючи по цих долинах, роблять iнтенсивну екзарацiю СЧхнiй боротових частин i ложа. У результатi долина розширюСФться, поглиблюСФться i приймаСФ U-образну форму з плоским дном. Подовжнiй профiль троговоСЧ долини звичайно характеризуСФться значною нерiвнiстю, наявнiстю поперечних скельних виступiв, називаних ригелями, i ванн льодовикового виорювання (мал. 1.8), що звязано з рiзною опiрнiстю гiрських порiд льодовиковоСЧ экзарацiСЧ.
Рис. 1.8. Схема троговоСЧ долини
1.3 Переносна й акумулятивна дiяльнiсть льодовикiв
Весь рiзнорiдний уламковий матерiал - вiд тонких глинистих часток до великих валунiв i брил, як стерпний льодовиками i своСЧм рухом, так i вiдкладений, називають мореною (гляцiальними вiдкладеннями). Отже, iснуСФ два типи морен - що рухаються i вiдкладенi [6].
Морени, що рухаються, мають рiзне розташування. У гiрських льодовиках видiляю?/p>