Геологiчна та рельСФфоутворююча дiяльнiсть льодовикiв
Дипломная работа - Геодезия и Геология
Другие дипломы по предмету Геодезия и Геология
е утворилися вiдкладення i породи пiдлiдного ложа (бульдозерний ефект). Утворяться напiрнi морени, яким властивi рiзного виду гляцiодислокацiСЧ; 3) латеральне (лат. "латералис" - бiк, сторона) - бiчне вижимання або видавлювання насиченого водою уламкового матерiалу; 4) абляцiя. Складний прояв рiзних процесiв у крайовiй частинi льодовика викликаСФ значнi неоднорiдностi в будови i складi кiнцевих морен. Особливо великою складнiстю вiдрiзняються напiрнi морени, що складаються з почергових порушених льодовикових морен, водно-льодовикових вiдкладень i корiнних порiд льодовикового ложа.
Кiнцевi морени в рельСФфi представляють слабко вигнутi валоподiбнi або грядоподiбнi височини, що обрисами в планi повторюють форму краю льодовикового потоку, льодовиковоСЧ лопати або окремих льодовикiв. У СФвропейськiй частинi колишнього СРСР i в Захiднiй РДвропi добре вираженi валоподiбнi гряди кiнцевих морен великоСЧ довжини. Вони досягають у довжину десяткiв, а мiiями i сотень кiлометрiв. Великою довжиною вiдрiзняються гряди кiнцевих морен - Клинско-Дмитрiвська, Ризька й iн. Наявнiсть декiлькох гряд кiнцевих морен, чiтко виражених у рельСФфi, вiдповiдаСФ найбiльш стацiонарним положенням краю льодовика в процесi його вiдступання, тобто тривалим зупинкам, що супроводжуються привносом уламкового матерiалу до фронту льодовика [15].
Кiнцевi морени гiрських льодовикiв перетинають троговi долини й утворять валоподiбнi перемички, що вiдбивають обриси краю льодовика. РЖнодi вони мають форму серповидних гряд (звернених увiгнутою стороною нагору по долинi), що мiiями продовжуються уздовж схилiв долини у видi менш помiтних бiчних морен. Мiiями кiнцевi морени пiдпружують стiк рiк, утворити озера. За даними А. Холмса, озеро Гарда зобовязане своСЧм походженням кiнцевим моренам, що загатили зовнiшнi долини Альп (мал. 1.10).
Рис. 1.10. Бiчнi i кiнцевi морени, що облямовують басейн, видовбаний льодовиком у корiнних породах оз. Гарда в пiднiжжя РЖталiйських Альп (по А. Холмсу)
1.4 Флювiогляцiальнi, або водно-льодовиковi вiдкладення
З дiяльнiстю льодовикiв тiсно звязана робота поталих льодовикових вод, що представляСФ одну зi сторiн СФдиного складного природного процесу. Видiляють два типи флювiогляцiальних (лат. "флювiос" - рiка) вiдкладень: внутрiшньольодовиковий (iнтрагляцiальний) i прильодовиковий (перигляцiальний). Внутрiшньольодовиковi вiдкладення пiсля танення льодовика утворять на поверхнi специфiчнi форми рельСФфу - ози, Ками i камовi тераси.
Ози - крутосклонные валообразные гряди, що нагадують залiзничнi насипи; вони витягнутi по напрямку руху льодовика i складенi добре промитими шаруватими пiщано-гравiйно-гальковими вiдкладеннями з включенням валунiв. Висота таких гряд вiд 10 до 30 м, iнодi до 50 м i вище, а довжина вiд сотень метрiв до десяткiв кiлометрiв. Однi з них мають бiльш-менш прямолiнiйнi обриси, iншi характеризуються звивистiстю. Особливо великий розвиток мають озы у ФiнляндiСЧ, а також у ШвецiСЧ. Вони зустрiчаються i пiвденнiше: у Прибалтицi, у БiлорусiСЧ й iнших районах. За даними Б.Н. Гурского, довжина самого великого оза в БiлорусiСЧ, що протягаСФться по берегах оз. Жеринского, дорiвнюСФ 25,6 км.
Про походження озов iснуСФ двi гiпотези.
1. Дельтова гiпотеза, що ТСрунтуСФться на виходах могутнiх подледниковых водних потокiв у периферичнiй частинi льодовикiв i вiдкладеннi стерпного ними уламкового матерiалу у видi конусiв виносу (дельт). При послiдовному отступании льодовика утворювалися всi новi i новi конуси, злиття яких могло утворити суцiльну або переривчасту озову гряду. За даними С.В. Калесника, окремi озоподiбнi тiла, звязанi з виходом пiдльодовикових потокiв, спостерiгаються в сучасних льодовикiв Маляспина i Норвезького [14].
2. Руслова гiпотеза, по якiй походження звивистих озовых гряд звязуСФться з рухами водно-льодовикових потокiв у складно сполучаться над- i внутрiшньольодовикових каналах (вироблених по великих трiщинах i розколам льоду). Велика маса i швидкiсть руху цих потокiв сприяли перемиву моренного матерiалу i нагромадженню в крижаних руслах шаруватих пiщано-гравiйно-галькових вiдкладень. При вiдступаннi i таненнi льодовика вони зпроектувались на рiзнi елементи рельСФфу, нерiдко перекриваючи озернi улоговини, мореннi пагорби, виступи корiнних порiд.
Ками i камовi тераси (ньому. "камм" - гребiнь). Ками являють собою крутосхильнi пагорби з виположеними вершинами. Висота СЧх вiд декiлькох до 20 м i бiльш. Камовi пагорби, що мають рiзнi обриси (округлi, конусоподiбнi й iн.), роздiленi зниженнями, iнодi у видi замкнутих улоговин, що бувають заболоченi або зайнятi безстiчними озерами. Ками утворенi вiдсортованими вiдкладеннями - гравiСФм, пiсками i супiсями з горизонтальною i дiагональною шаруватiстю озерного типу, у яких зустрiчаються валуни й окремi лiнзи морен, а мiiями стрiчковi глини (ритмiчне чергування тонких шарiв глин i пiску). ВважаСФться, що Ками формувалися в умовах "мертвого" льоду, що не рухаСФться, вiдiрваного вiд областей харчування. Наявнiсть у складi камових вiдкладень шарiв iз зазначеною стрiчковою ритмiчнiстю свiдчить про те, що Ками утворилися в застiйних водах над- i внутрiшньо-льодовикових озер, що заповнюють улоговини i балки мiж брилами мертвого льоду. Накопичений у надльодовикових озерах матерiал у наступному проектуСФться на поверхню основноСЧ морени або корiнних порiд ложа у видi пагорбiв неправильних обрисiв. Деякi дослiдники (Е.В. Рухина) вважають, що Ками м?/p>