Геологiчна та рельСФфоутворююча дiяльнiсть льодовикiв
Дипломная работа - Геодезия и Геология
Другие дипломы по предмету Геодезия и Геология
одичнi прийоми). Вони iснують як би усерединi загальних, особливих i приватних методiв.
Специфiчнi методи формуються в процесi рiшення певних наукових задач i в подальшому застосовуються для вирiшення завдань даного класу. У комплекснiй фiзичнiй географiСЧ це методи: ландшафтний, комплексноСЧ ординацiСЧ, фiзико-географiчного районування i т.д.
Конкретнi методи - це складова частини специфiчного методу, простi методи i прийоми рiшення приватних задач. Наприклад, метод збору зразкiв для ландшафтно-геохiмiчних або iнших видiв дослiджень, конкретнi методи фiксацiСЧ матерiалiв спостережень або СЧх обробки i т.д.
Розрiзняють методи: традицiйнi (порiвняно-географiчний, историко-гео-графiчний, картографiчний), що зародилися на зорi людськоСЧ культури; новi (геофизичнi, геохiмiчнi, аерометоди), вживанi у физико-географiчних дослiдженнях з 30-50-х рр. XX в.; i новiтнi (космiчнi, математичного моделювання, геоiнформацiйнi i iн.), що зявилися у фiзичнiй географiСЧ в 60-80-х рр. XX ст.
Традицiйнi методи. Чи не найстародавнiшим i широко поширеним методом географiчних дослiджень СФ порiвняно-географiчний. Основи його були закладенi ще античними ученими (Геродотом, Арiстотелем), проте в середнi вiки у звязку iз загальним застоСФм науки методи дослiджень, що застосовувалися ученими античного миру, були забутi. Основоположником сучасного порiвняно-географiчного методу до вважають А. Гумбольдта, що застосував його спочатку для вивчення звязкiв мiж клiматом i рослиннiстю. "Виходячи iз загальних принципiв i застосовуючи порiвняльний метод, Гумбольдт створював фiзичну географiю, покликану зясовувати закономiрностi на земнiй поверхнi в СЧСЧ твердiй, рiдкiй i повiтрянiй оболонках".
В даний час порiвняння як специфiчний логiчний прийом пронизуСФ всi методи географiчних дослiджень, але разом з тим воно давно видiлилося як самостiйний метод наукових дослiджень - порiвняльно-географiчного, який придбав особливо велике значення в географiСЧ i бiологiСЧ [25].
Природа Землi така рiзноманiтна, що тiльки порiвняння рiзних природних комплексiв дозволяСФ виявити СЧх особливостi, СЧх найбiльш характернi, а тому i найбiльш iстотнi риси. "Порiвняння сприяСФ видiленню з потоку географiчноСЧ iнформацiСЧ особливого i тому головного". Виявлення схожостi i вiдмiнностi ПТК дозволяСФ судити про причинну обумовленiсть схожостi i генетичних звязках обСФктiв.
Порiвняльно-географiчний метод лежить в основi будь-якоСЧ класифiкацiСЧ PTK i iнших обСФктiв i явищ природи. На ньому базуються рiзного роду оцiннi роботи, в процесi яких властивостi ПТК зiставляються з вимогами до них, що предявляються тим або iншим видом господарського використання територiСЧ.
На перших етапах свого застосування порiвняльний метод вичерпувався зоровим зiставленням обСФктiв i явищ, потiм стали аналiзуватися словеснi i картографiчнi образи. У обох випадках порiвнювалися переважно форми обСФктiв, СЧх зовнiшнi ознаки, тобто порiвняння було морфологiчним. Надалi, з розвитком геохiмiчного, геофизичного i аерокосмiчних методiв, зявилася можливiсть i необхiднiсть використання порiвняльного методу для характеристики процесiв i СЧх iнтенсивностi, для вивчення взаСФмозвязкiв мiж рiзними обСФктами природи, тобто для вивчення сутi ПТК. Можливостi i надiйнiсть порiвняльного методу, глибина i повнота одержуваних з його допомогою характеристик, точнiсть i достовiрнiсть результатiв постiйно зростають. В даний час порiвняльний метод нерозривно повязаний з математичним i з використанням компютерноСЧ технiки [17].
Розрiзняють два основних аспекти застосування порiвняно-географiчного методу. Перший аспект звязаний з використанням висновкiв аналогiчно (метод аналогiй). Вiн полягаСФ в зiставленнi слабо вивченого або невiдомого обСФкту з добре вивченим. Наприклад, в ландшафтному картографуваннi ще в камеральному перiодi i в процесi рекогноiирувального ознайомлення з територiСФю видiляються групи схожих по своСФму характеру ПТК. З них детально обстежуються лише небагато, на iнших обСФм польових робiт вельми скорочений, деякi зовсiм не вiдвiдуються, а СЧх характеристика в легендi карти даСФться на пiдставi матерiалiв добре вивчених ПТК.
Другий аспект полягаСФ в дослiдженнi однаково вивчених обСФктiв. Можливi два шляхи порiвняння таких обСФктiв. Можна порiвнювати обСФкти, що знаходяться на однаковiй стадiСЧ розвитку, що дозволяСФ встановити СЧх схожiсть i вiдмiннiсть, шукати i знаходити чинники i причини, що обумовлюють СЧх схожiсть. Це дозволить згрупувати обСФкти по схожостi, а потiм застосувати характеристики однотипних обСФктiв для рекомендацiй по СЧх використанню, прогнозуванню СЧх подальшого розвитку i т.д.
РЖнший шлях полягаСФ в порiвняннi обСФктiв, що iснують одночасно, однаково вивчених, але що знаходяться на рiзнiй стадiСЧ розвитку. Цей шлях даСФ можливiсть розкрити стадiСЧ розвитку близьких по генезису обСФктiв.
Картографiчний метод пiзнання дiйсностi так же широко поширений i такий же (або майже такий же) стародавнiй, як i порiвняно-географiчний. Прародителями сучасних карт були наскальнi малюнки стародавньоСЧ людини, малюнки на шкiрi, рiзьблення по дереву або кости, пiзнiше - першi примiтивнi "карти" для мореплавання i т.д. Першим усвiдомив значення картографiчного методу i ввiв його в ужиток ще Птолемей. Картографiчний метод продовжував iнтенсивно розвиватися навiть в середнi вiки. Досить пригадати фламандського картографа М