Геологiчна та рельСФфоутворююча дiяльнiсть льодовикiв
Дипломная работа - Геодезия и Геология
Другие дипломы по предмету Геодезия и Геология
?рiшуСФ два основнi завдання: регiональна систематика ландшафтiв за ступенем СЧх освоСФностi для певного етапу природокористування; подiл територiСЧ за вiком i характером освоСФння СЧСЧ ландшафтiв.
На заключнiй стадiСЧ дослiдження за картами антропогенних модифiкацiй ландшафтiв усiх часових зрiзiв дiахронiчний аналiз природокористування дослiджуваного регiону провадиться [3].
Дiахронiчний пiдхiд (вiд грецького АРЖА - префiкс, що означаСФ наскрiзний рух, проникнення, завершенiсть тощо, та ХРСЖОЕ- час) СФ розвитком загальнонаукового iсторичного пiдходу при застосуваннi його до географiчних обСФктiв, явищ та процесiв. В iсторичному ландшафтознавствi - це виявлення тенденцiй природно-антропогенного розвитку ландшафтiв за iсторичний час, тобто аналiз послiдовностi змiн СЧх структури та станiв в процесi становлення, поширення i ускладнення господарських функцiй з урахуванням глобальноСЧ ритмiки, сукцесiйноСЧ динамiки бiоценозiв в перiоди ренатуралiзацiСЧ, iнтенсивностi фiзико-географiчних процесiв тощо. Встановлення трендiв цього процесу на окремих етапах природокористування i в цiлому за дослiджуваний перiод повинно створити основу для прогнозування змiн ландшафтiв у майбутньому. Процес реалiзацiСЧ дiахронiчного пiдходу в конкретному регiонi маСФ назву дiахронiчного аналiзу.
РЖсторична глибина дiахронiчного аналiзу визначаСФться початком господарського використання територiСЧ. Так, iсторiю формування антропогенних ландшафтiв Середземноморя чи УкраСЧнського Лiсостепу слiд починати з неолiту, в той час як пiвнiчно-тайговi антропогеннi ландшафти мають порiвняно недавнСФ походження.
Залежно вiд завдань дослiдження обСФктом дiахронiчного аналiзу можуть бути природно-територiальнi комплекси будь-якого рангу - вiд ландшафтних зон i СЧх сполучень до окремих урочищ та фацiй, детальнiсть i глибина аналiзу яких суттСФво вiдрiзняються. У першому випадку може аналiзуватись весь перiод природно-антропогенного розвитку ландшафтiв, в другому - тiльки час вiд появи певних господарських функцiй, що обумовили виникнення цього антропогенно-ландшафтного комплексу. У будь-якому разi дiахронiчний аналiз мусить спиратися на послiдовнi характеристики природно-антропогенноСЧ структури територiСЧ та стану СЧСЧ ландшафтiв на певнi моменти часу.
Географiчний обСФкт, що iснуСФ i розвиваСФться у часi i просторi, займаСФ у будь-який вiдрiзок часу певну просторову область в чотиривимiрному просторово-часовому континуумi, впродовж всього перiоду iснування - часовий ряд просторових областей, а в кожний момент часу - перпендикулярний до часовоСЧ осi перерiз, який називають часовим зрiзом. Серiя зрiзiв, що характеризуСФ обСФкт в певному часовому промiжку, маСФ назву системи часових зрiзiв.
Будь-яка географiчна карта вiдтворюСФ ситуацiю на певний момент часу i в кращому разi може репрезентувати часовий iнтервал, в межах якого змiни обСФктiв не перевищують детальностi картографування. Карти, що вiдбивають просторову динамiку обСФктiв, фактично СФ сполученням декiлькох карт, якi складенi на певнi моменти часу. Таким чином, уявлення про розвиток та динамiку географiчних обСФктiв може дати тiльки серiя карт часових зрiзiв, до того ж вiд частоти зрiзiв залежить детальнiсть дослiдження (обернено пропорцiйно до тривалостi iнтервалiв мiж зрiзами).
Частота зрiзiв визначаСФться властивостями обСФкта та метою дослiдження. Тривалiсть iнтервалiв мiж ними залежить бiд предмета, обСФкта та завдань дослiдження. Для аналiзу високочастотних змiн геосистем iнтервал мiж зрiзами вимiрюСФться добами, годинами, хвилинами (стацiонарнi дослiдження геосистем), а для низькочастотних змiн може досягати мiльйонiв рокiв (дослiдження геологiчних структур).
Для iсторико-ландшафтного аналiзу кожен з етапiв природокористування дослiджуваноСЧ територiСЧ повинен характеризуватись, як мiнiмум, одним зрiзом. Отже, обТСрунтування перiодизацiСЧ взаСФмодiСЧ природи i суспiльства повинно передувати обТСрунтуванню системи часових зрiзiв. У той самий час остаточну перiодизацiю може бути встановлено тiльки на одному iз заключних етапiв дослiдження. Виходом з цього протирiччя могла б бути система зрiзiв з частотою, достатньою для того, щоб "спiймати" будь-який з iнтервалiв, що нас цiкавить. Але такий шлях з огляду на витрати працi та часу, а також неповноту iнформативного забезпечення, явно СФ не рацiональним, з iншого боку, фрагментарнiсть вихiдних даних та вiдсутнiсть надiйних хронологiчних привязок (для дописемного перiоду) у бiльшостi випадкiв виключають такий пiдхiд.
ЗалишаСФться СФдиний вихiд - визначити систему часових зрiзiв на основi вже iснуючих перiодизацiй: бiоклiматичноСЧ, палеогеографiчноСЧ, археологiчноСЧ, iсторичноСЧ тощо. Можна стверджувати, що основнi етапи природокористування вiдповiдають основним етапам розвитку суспiльства. Крiм того, можна передбачити таку ж вiдповiднiсть для всiх вищеперелiчених перiодизацiй, що ТСрунтуСФться на закономiрностях функцiонування ландшафтно-господарських систем. У той самий час треба пiдкреслити, що нiяка iнша перiодизацiя не може замiнити перiодизацiю природокористування, але для попереднього орiСФнтовного визначення основних етапiв взаСФмодiСЧ природи i суспiльства та обТСрунтування системи часових зрiзiв використання iснуючих перiодизацiй СФ цiлком доцiльним. У цьому разi необхiдно зiставити всi вiдомi перiодизацiСЧ та взяти за основу найбiльш детальну з них [5].
В iдеальному випадку часовий зрiз повинен характеризув?/p>