Геологiчна та рельСФфоутворююча дiяльнiсть льодовикiв
Дипломная работа - Геодезия и Геология
Другие дипломы по предмету Геодезия и Геология
й i картографiчний методи i значною мiрою спираСФться на них.
Виникнення iсторичного методу стало можливим лише в XVIII сторiччi, коли розповсюдилося уявлення про мiнливiсть природи поверхнi Землi. Основоположниками його були нiмецький учений РЖ. Кант i наш великий спiввiтчизник М. В.Ломоносов. Всiм вiдоме чудовий вислiв Ломоносова в його працi "Про шари земних" (1763): "РЖ, по-перше, твердо памятати повинно, що видимi тiлеснi на Землi речi i весь свiт не в такому станi були з початкiв вiд створення, як нинi знаходимо; але великi вiдбувалися в ньому змiни, що показують РЖсторiя i стародавня Географiя, з нинiшньою знесена...".
Визнання мiнливостi природи Землi вимагало СЧСЧ вивчення. Спроби використовувати для вирiшення цiСФСЧ проблеми вже iснуючi методи привели до СЧх трансформацiСЧ у звязку з появою нових аспектiв СЧх застосування, рiшенням нових задач i використанням нових прийомiв, внаслiдок чого i сформувався iсторичний метод [12].
Сучасний iсторичний метод базуСФться на положеннi дiалектичного матерiалiзму про безперервний рух i розвиток матерiСЧ. РЖсторичний метод граСФ вирiшальну роль у всiх випадках, коли дослiджуванi обСФкти i процеси вимагають свого розгляду в розвитку i становленнi, тому вiн СФ одним з основних методiв комплексноСЧ фiзичноСЧ географiСЧ. Ще в 1902 р. Д. Н.Анучин писав, що "уявлення об еволюцiСЧ, про хiд розвитку, про процеси i сили, якими цей розвиток викликався i обумовлювався", необхiдно мати "для бiльш осмисленого розумiння сьогодення". РЖсторичний метод дозволяСФ "пiзнати сьогодення в його розвитку" (К.к.Марков, 1948. - С. 85), СФ ключем до розумiння сучасних закономiрностей природи i допомагаСФ дати прогноз СЧСЧ розвитку в майбутньому.
Завдання iсторичного аналiзу в комплексних фiзико-географiчних дослiдженнях - прослiдкувати становлення сучасних рис природи Землi, встановити початковий стан того або iншого ПТК i ряд його конкретних перехiдних станiв (стадiй розвитку), вивчити сучасний стан як результат змiн, що вiдбулися, виявити рушiйнi сили i умови процесу розвитку. Проте при iсторичному аналiзi частiше всього використовуються не самi стани природних комплексiв, а рiзноманiтнi "слiди" колись iснуючих станiв. Ретроспективний аналiз, заснований на вивченнi "слiдiв станiв" ПТК, даСФ можливiсть пiзнати взаСФмозвязки мiж рiзними компонентами i комплексами в iсторичному аспектi, тобто створити просторово-часову характеристику ПТК.
При комплексних фiзико-географiчних дослiдженнях i ретроспективний аналiз повинен бути достатньо комплексним, тобто повинен включати не тiльки лiтогеннi, але i бiогеннi компоненти, якi фiксують найбiльш пiзнi етапи становлення ПТК i тому дають цiнний матерiал для встановлення тенденцiй подальшого розвитку комплексiв. Наскiльки глибоко такий аналiз може проникнути в минуле ПТК i наскiльки достовiрний i детальний вiн буде, залежить вiд вiку, великоСЧ кiлькостi i рiзноманiтностi таких "слiдiв станiв".
Разом з ретроспективним аналiзом структури сучасних ПТК для палеогеографiчних реконструкцiй використовуСФться ряд iнших методiв: спорово-пилковий, фаунiстичнi аналiзи, вивчення похоронених грунтiв i кори вивiтрювання, археологiчний, радiовуглецевий, стратиграфiчний, мiнералогiчний, гранулометричний i т.д.
Частiше всього палеогеографiчний аналiз застосовуСФться для вивчення четвертинноСЧ (антропогенноСЧ) iсторiСЧ, але може застосовуватися i для вiддаленiших перiодiв.
В даний час все частiше iсторичний метод, використовуСФться в поСФднаннi з геофiчним i геохiмiчним методами для дослiдження найбiльш простих i динамiчних комплексiв, для вивчення самих комплексiв i чинникiв, що формують або що формували СЧх в недалекому минулому. Таке вивчення базуСФться на безпосереднiх спостереженнях за сучасними процесами, що протiкають в ПТК, або на аналiзi картографiчних i аерофотоматерiалiв [14].
Методи дослiджень, використовуванi з 30 -50-х рр. XX ст. З цих методiв особливо велику популярнiсть одержали аерометоди - дослiдження територiСЧ за допомогою лiтальних апаратiв. Вони пiдроздiляються на аеровiзуальнi i рiзнi види зйомок, з яких у фiзико-географiчних дослiдженнях знаходить застосування аерофотознiмання.
Аеровiзуальнi спостереження СФ оглядом мiiевостi з лiтака або вертольота з метою вивчення природних особливостей територiСЧ i ступеня змiни СЧСЧ людиною. Вони застосовуються для рекогноiировки (особливо в труднодоступних районах), для картографування i дешифрування аерофотознiмкiв. У останньому випадку аеровiзуальнi спостереження поСФднуються з наземними на ключових дiлянках. Вельми ефективнi аеровiзуальнi спостереження для вивчення сезонних змiн природи в просторi (Н.л.Беручашвiлi, 1979).
Аерофотознiмання - це фотографування мiiевостi з лiтальних апаратiв. Результат зйомки - аерофотоматерiали, представленi у виглядi знiмкiв, репродукцiй накидного монтажу, фотосхем i фотопланiв. Першi аерофотознiмання для виробничих цiлей (лiсовпорядження, землеустрою, дорожнього будiвництва) були проведенi в нашiй краСЧнi в 1924 р. У 30-х рр. XX в. аерозйомкою вже були покритi величезнi простори, СЧСЧ матерiали використовувалися для топографiчних цiлей, вивчення Арктики i лiсiв. Були першi дослiди застосування СЧх для вивчення рельСФфу, болiт, рiчок. Все бiльш очевидним ставала велика наукова цiннiсть аерофотознiмання, проте до закiнчення ВеликоСЧ ВiтчизняноСЧ вiйни тривав перiод широкого, але недостатньо глибокого використання матерiалiв аерофотоз?/p>