Геологiчна та рельСФфоутворююча дiяльнiсть льодовикiв
Дипломная работа - Геодезия и Геология
Другие дипломы по предмету Геодезия и Геология
простори океану, далеко за межi полярних морiв [17].
Гренландский льодовик. Гренландiя займаСФ не набагато бiльше 2 млн. км2, з яких близько 80% покритi материковим льодовиком (мал. 1.2). Центральна частина льодовикового плато (областi харчування) характеризуСФться абсолютними висотами близько 3000 м, до крайових частин висота знижуСФться до тисячi i декiлькох сотень метрiв. Максимальна потужнiсть льодовикового покриву ГренландiСЧ по сейсмiчним даним близько 3400 м, середня - близько 1500 м. У гористих окраСЧнах ГренландiСЧ спостерiгаються долиннi вивiднi льодовики, деякi з них, найбiльш могутнi, виходять у море на рiзнi вiдстанi, знаходячись на плаву. Виступи i гребенi гiр вiдомi пiд ескiмоською назвою "нунатаки".
Гiрськi ледникиразличны за умовами харчування i стоку. Велике поширення мають гiрськi льодовики альпiйського типу. Загальний характер i динамiка такого льодовика представляються в наступному видi (мал. 1.3).
Рис. 1.3. Гiрський долинний льодовик
У верхньоСЧ схилоновоСЧ частини гiр вище снiговоСЧ границi розташовуються областi харчування (фiрновi басейни). Вони представленi циркоподiбними улоговинами, часто це розширенi водозбiрнi басейни, ранiше виробленi водними потоками. Областями СЧхнього стоку або розвантаження СФ полонини. Гiрськi долиннi льодовики бувають простий, вiдособлений друг вiд друга, кожний з чiтко вираженою областю харчування i власною областю стоку. Але в рядi випадкiв спостерiгаються складнi льодовики, що виходять з рiзних областей живлення, що зливаються один з одним в областi стоку, утворити СФдиний потiк, що представляСФ дiйсну рiку льоду з припливами, що заповнюСФ на багато кiлометрiв полонину (мал. 1.4).
Рис. 1.4. Складний гiрський льодовик
Прикладом такого складного крижаного потоку СФ льодовик Федченко на Памiру довжиною близько 75 км i з великою потужнiстю льоду. Через численнi припливи такi льодовики в планi нагадують гiллясте дерево [10].
Мiiями при достатку снiгу, що випадаСФ, область живлення утвориться в рiзних сiдловинах, на вирiвняних дiлянках гiр, або в результатi злиття циркоподiбних областей харчування рiзних схилiв. У цих умовах стiк льоду може вiдбуватися по долинах рiзних (протилежних) схилiв хребта. Такi льодовики iнодi називають переметними. На схилах долин або вище льодовикових циркiв спостерiгаються крiсловиднi поглиблення, називанi карами, лiд у них не маСФ стоку (або дуже незначний). В умовах дегляцiацiСЧ СЧх називають релiктовими або залишковими. РЖ нарештi, висячi льодовики розташованi у вiдносно неглибоких западинах на крутих гiрських схилах.
До промiжного типу вiдносяться так називанi передгiрнi i плоскогiрнi льодовики. Передгiрнi льодовики одержали назва по розташуванню в пiдножжя гiр. Вони утворяться в результатi злиття численних гiрських льодовикiв, що виходять на передгiрну рiвнину, що розтiкаються в сторони i вперед i утворюючий великий льодовиковий шлейф, що покриваСФ великi простори.
Таким чином, тут сполучаться гiрськi льодовики у високих горах i покривнi в передгiрях. Типовим прикладом СФ найбiльший льодовик Маляспина на Тихоокеанському узбережжi Аляски, площа якого близько 3800 км. РЖнше сполучення спостерiгаСФться в Скандинавському або плоскогiрному типi льодовика. Такi плоскогiрнi льодовики розташовуються на вирiвняних слабко розчленованих вододiльних поверхнях древнiх гiрських споруджень (льодовик Юстедаль у НорвегiСЧ площею близько 950 км). Стiк льоду здiйснюСФться в долини. Отже, тут ми маСФмо СФдину область харчування i роздiленi канали стоку. РЖншими прикладами СФ крижанi покриви або крижанi шапки, що покривають значнi площi Шпицбергена й РЖсландiСЧ, вiдкiля вони виступають через крайовi депресiСЧ у формi лопат або долинних мов. У якомусь ступенi подiбнi умови спостерiгаються в межах деяких вулканiчних конусiв, покритих суцiльними шапкообразными льодовиками, що спускаються в усi сторони короткими мовами по балках гiрських схилiв.
Важливе значення маСФ пластичне або в`язкопластичний плин льоду, що звичайно спостерiгаСФться в нижнiй частинi льодовика. Такий рух можливо при значнiй потужностi льоду, що створюСФ навантаження на його нижнi шари, i достатнiй його чистотi. При пластичному плин перiодично накопичуються горизонтальнi напруги, що перевищують пружнiсть льоду, у результатi виникають горизонтальнi зриви, уздовж яких вищележачi слойки льоду прослизають по нижче лежачих [4]. Такi пошарово-диференцiйованi пластичнi плини мiiями супроводжуються стрибкоподiбною змiною швидкостi руху. На контактi льодовика з ложем (неоднорiдним по рельСФфi i складовi гiрських порiд) виникають глибовi ковзання. Цьому сприяСФ наявнiсть уламкового матерiалу в нижнiй частинi льодовика, що рухаСФться, що збiльшуСФ внутрiшнСФ тертя льоду i приводить до зниження його пластичностi. Верхня тендiтна частина льодовика розбита численними трiщинами (що iдуть iнодi на значну глибину) на брили рiзного розмiру i пасивно перемiщаСФться разом з частиною льоду, що пiдстилаСФ.
Рис. 1.5. Схема динамiки льодовикового щита (за РД.В. Шанцером) А область живлення льодовика; Б область абляцiСЧ; В зона екзарацiСЧ; Г зона акумуляцiСЧ; Но максимальна потужнiсть криги, при якiй можливе накопичення основноСЧ морени: 1 надходження опадiв (снiгу); 2 поверхневе танення; 3 напрямок руху криги.
У крайових частинах льодовикiв, де потужнiсть льоду i пластичнiсть його зменшуються, виникають похилi поверхнi сколовши, по яких вiдбуваСФться зсув блокiв i пластин льо?/p>