Геологiчна та рельСФфоутворююча дiяльнiсть льодовикiв
Дипломная работа - Геодезия и Геология
Другие дипломы по предмету Геодезия и Геология
еркатора (1512-1599), який створив цилiндрову рiвнокутну проекцiю карти свiту, дотепер використовувану в морськiй картографiСЧ [23].
Особливо велике значення i розвиток картографiчний метод придбав в епоху Великих географiчних вiдкриттiв. Спочатку карти використовувалися виключно для зображення взаСФмного розмiщення i поСФднання рiзних географiчних обСФктiв, зiставлення СЧх розмiрiв, з метою орiСФнтування, оцiнки вiдстаней. Тематичнi карти для наукових дослiджень зявилися лише в XIX в. А. Гумбольдт був одним з перших творцiв карт, на яких зображалися абстрактнi поняття. Зокрема, вiн ввiв в науку новий термiн "iзотерми" - лiнiСЧ, що дозволяють зобразити на картi розподiл на територiСЧ тепла (невидимого на мiiевостi). У. В. ДокучаСФв в грунтовому картографуваннi також не тiльки зображав просторове розмiщення грунтiв, але i будував легенди карт з урахуванням генетичного принципу i чинникiв грунтоутворення. А.г.РЖсаченко (1951) писав, що за допомогою карт може вивчатися не тiльки склад i структура географiчних комплексiв, але i елементи СЧх динамiки, розвитку.
Поступово картографiчний метод став невiдСФмною частиною найрiзноманiтнiших географiчних дослiджень. Л.С. Берг (1947) вiдзначав, що карта СФ початком i кiнцем географiчного вивчення, опису i видiлення ландшафту. Н. Н. баранськiй також стверджував, що "карта СФ "альфа i омега" (тобто почало i кiнець) географiСЧ. Вiд карти всяке географiчне дослiдження виходить i до карти приходить, з карти починаСФться i картою кiнчаСФться". Картографiчний метод дослiдження полягаСФ у використаннi рiзноманiтних карт для опису, аналiзу i пiзнання явищ, для отримання нових знань i характеристик, вивчення процесiв розвитку, встановлення взаСФмозвязкiв i прогнозу явищ.
На початкових етапах пiзнання картографiчний метод - метод картографування - використовуСФться як метод вiдображення обСФктивноСЧ реальностi. Карта служить специфiчною формою фiксацiСЧ результатiв спостережень, накопичення i зберiгання географiчноСЧ iнформацiСЧ.
СвоСФрiдним протоколом польових спостережень СФ карта фактичного матерiалу, подальший аналiз якоСЧ дозволяСФ створити первинну тематичну (спецiальну) карту. Легенда до карти СФ результатом класифiкацiСЧ зображених на нiй обСФктiв. Таким чином, в створеннi тематичноСЧ карти використовуСФться не тiльки картографiчний, але i порiвняльний метод, застосування якого дозволяСФ провести класифiкацiю фактичних даних, виявити певнi закономiрностi i на СЧх основi виконати ту, що генералiзуСФ, тобто перейти вiд конкретного до абстрактного, до формування нових наукових понять.
На основi карти фактичного матерiалу може бути складений цiлий ряд спецiальних карт (А. А. Вiдiна, 1962), головнiй з яких служить ландшафтно-типологiчна карта - пiдсумок польового ландшафтного картографування.
Ландшафтна карта, що СФ зменшеним генералiзованим зображенням ПТК на площинi, - це, перш за все, просторова знакова модель природних територiальних комплексiв, одержана по певних математичних законах. РЖ як всяка модель вона сама служить джерелом новоСЧ iнформацiСЧ об ПТК. Картографiчний метод дослiдження якраз i направлений на отримання i аналiз цiСФСЧ iнформацiСЧ з метою глибшого пiзнання обСФктiв i явищ [7].
Джерелом iнформацiСЧ в цьому випадку служить не сама обСФктивна реальнiсть, а СЧСЧ картографiчна модель. Результати таких опосередкованих спостережень у виглядi рiзноманiтних якiсних або кiлькiсних даних фiксуються у виглядi словесного опису, таблиць, матриць, графiкiв i т.д. i служать матерiалом для виявлення емпiричних закономiрностей за допомогою порiвняльного, iсторичного, математичних i логiчних методiв.
Удосконалюються не тiльки картографiчнi методи i карти, що складаються, але i методи СЧх аналiзу. У недалекому минулому основним i чи не СФдиним прийомом аналiзу карт був вiзуальний аналiз. Його результат - якiсний опис обСФктiв з деякими кiлькiсними характеристиками, якi могли бути прочитанi з карти або оцiненi окомiрно i представленi у виглядi окремих показникiв, таблиць, графiкiв. Важливо при цьому не обмежуватися простим викладом фактiв, а постаратися розкривати звязки i причини, давати оцiнку обСФктам, що вивчаються. Потiм зявився i став широко застосовуватися графiчний аналiз, який полягаСФ в складаннi за даними, одержаними з карт, рiзних профiлiв, розрiзiв, графiкiв, дiаграм, блок-дiаграм i т.д. i подальшому СЧх вивченнi. Графоаналiтичнi прийоми аналiзу карт (А. М. Берлянт, 1978) полягають у вимiрюваннi по картах кiлькiсних просторових характеристик обСФктiв: довжин лiнiй, площ, кутiв i напрямiв. На пiдставi результатiв вимiрювань розраховуються рiзноманiтнi морфоаналiтичнi показники. Графоаналiтичнi прийоми часто називають картометрiСФю, або картометричним аналiзом.
Картографiчний метод дослiдження особливо широко використовуСФться на початкових етапах пiзнання (при зборi i фiксацiСЧ результатiв спостережень в природi i СЧх систематизацiСЧ), а також для вiддзеркалення виявлених в процесi вивчення емпiричних закономiрностей i отримання з готових карт новоСЧ iнформацiСЧ, переробка якоСЧ за допомогою iнших методiв дозволяСФ не тiльки одержувати новi емпiричнi закономiрностi, але i формувати теорiю науки. Картографування результатiв дослiджень - невiдСФмна частина комплексних ландшафтних дослiджень.
РЖсторичний метод пiзнання природи також один з традицiйних методiв географiчних дослiджень, хоча вiн сформувався значно пiзнiше за порiвняльни