Виховання колективiзму на уроках трудового навчання в початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
облеми вибору. У шкiльному вiцi такi ситуацii переживаються особливо драматично.
2. Паралельно (незалежно) вiд формальних. Виникають на основi просторовоi близькостi, спiльностi iнтересiв, занять, особистоi симпатii, парноi та груповоi дружби. У таких обСФднаннях iх учасники знаходять можливостi для самовираження, виявлення iнiцiативи, неконтрольованого дорослими спiлкування. Вони мають свою систему цiнностей (гасла, символи, манеру одягатись). Мета iх дiяльностi може бути як соцiально значущою, так i асоцiальною. Школа намагаСФться зблизити цiлi, сферу дiяльностi, гранi взаСФмодii дитячих формальних i неформальних обСФднань.
Причиною виникнення неформальних обСФднань СФ протирiччя мiж збiльшенням вiльного часу та рiвнем загальноi культури, рiзноманiтних потреб молодi, iзольованiсть дiтей вiд дорослих, прагнення до самодiяльностi (з одного боку, пiдвищена активнiсть дiтей, iх потреба в самовираженнi, з iншого педагогiчний формалiзм в органiзацii виховноi роботи, намагання жорстко регламентувати iх дiяльнiсть).
1.2 Колективiзм як засiб пiдвищення ефективностi уроку трудового навчання
Колективiзм у навчальнiй та трудовiй дiяльностi учнiв СФ важливим чинником формування мотивацiйноi сфери дитини, зокрема ii навчальних iнтересiв та виробничо-технiчних умiнь. Однак процес навчання за своСФю сутнiстю залишився значною мiрою традицiйним, тобто таким, який нерiдко залишаСФ кожного учня один на один з учителем.
На ТСрунтi комунiкативноi активностi, в основi якоi i лежить пiклування про iнших, формуСФться почуття товариськостi й дружби, чуйнiсть, такт, утверджуСФться культура спiлкування та культура бажань [14, 132]. Пiклування про оточуючих СФ ефективним стимулятором iнших видiв активностi, де воно виступаСФ i як причина, i як результат. Бiльше того, на цьому ТСрунтi виникають i розвиваються високi гуманнi, громадянськi, патрiотичнi почуття й переконання.
Щоб комунiкативна активнiсть молодшого школяра на уроках трудового навчання характеризувала нормальне функцiонування його позицii, вона передусiм повинна ТСрунтуватися на уважному, шанобливому ставленнi до людей, до iхнiх справ i турбот, постiйнiй готовностi подати iм допомогу; це доброзичливiсть, спiвчуття, ввiчливiсть i тактовнiсть у стосунках з оточуючими [37, 164].
Пiклування про первинний колектив, що СФ сполучною ланкою мiж суспiльством i конкретною особою, характеризуСФ вищий рiвень комунiкатив-ноi активностi. Якщо для суспiльства дитячий колектив СФ засобом досягнення виховних завдань, то для дитини вiн специфiчне середовище життСФ-дiяльностi, оскiльки вона не може нормально розвиватися поза спiлкуванням з ровесниками [16, 37]. Навчально-виховний колектив СФ своСФрiдною ареною для самовиявлення i самоствердження особистостi дитини з властивими iй iндивiдуальними iнтересами, здiбностями, рисами характеру. Проте варто памятати, що колектив стаСФ таким для особи, коли вiн, як говорив А.С. Макаренко, добровiльно вмiщуСФ ii в собi, а останнСФ стаСФ можливим за умови достатньо високоi колективiстичноi i комунiкативноi активностi школяра.
Надихнути учнiв на працю для колективу, зробити цю працю важливим елементом iхнього духовного життя це найважче, але й найважливiше завдання вихователя. Тiльки за умови колективiстичноi активностi молодший школяр починаСФ дивитися на себе як на невiдСФмну частину колективу, пiдпорядковувати особистi цiлi, iнтереси й устремлiння колективним, обстоювати iнтереси колективу як своi власнi [44, 139].
Праця для колективу, що виконуСФться протягом багатьох урокiв трудового навчання, стаСФ традицiйною, зумовлюСФ позитивнi переживання, змiцнюСФ в свiдомостi дитини почуття обовязку перед колективом. Праця школяра для колективу в кiнцевому пiдсумку повертаСФться до нього самого у виглядi колективноi турботи [39, 8]. Чим бiльше зробить колектив для окремого учня, чим глибше переживе школяр почуття вдячностi за подану допомогу, турботу, тим глибше вiн вiдчуСФ свiй звязок з товаришами, свою вiдповiдальнiсть перед ними, тим бiльше вiдчуватиме успiхи i невдачi колективу, активнiше й послiдовнiше боротиметься проти будь-яких виявiв iндивiдуалiзму, егоцентризму, байдужостi або зневаги до колективу. Така дiалектика становлення i розвитку колективiстичноi активностi, яку потрiбно стимулювати протягом усього перебування дiтей у школi. Активна позицiя школяра виявляСФться не тiльки в сферi мiжособистiсного спiлкування, але й у сферi дiяльностi, i реалiзуСФться через трудову активнiсть.
Колективiстськi стосунки на уроцi трудового навчання дозволяють не лише здiйснювати обмiн iнформацiСФю, а й реалiзувати потребу в спiвробiтництвi, встановлювати з однокласниками емоцiйнi вiдносини, бо спiлкування створюСФ певний духовний контакт мiж школярами. Спiлкування в пiзнаннi може виступати як засiб опосередкованого управлiння трудовою дiяльнiстю школярiв з боку вчителя, що, безперечно, вимагаСФ вiд учителя високоi культури взаСФмовiдносин iз школярами [43, 107].
Учитель на уроцi трудового навчання насамперед вимагаСФ уваги кожного учня до своСФi особи У процесi такого навчання дiти слухають, спостерiгають, вiдповiдають на запитання. Учитель оцiнюСФ результати роботи та поведiнку кожного учня окремо, залежно вiд диiиплiни на уроцi та виконання його вимог. При такiй органiзацii навчальноi дiяльностi школяр вступаСФ у взаСФмодiю лише з учителем, вiдповiдаючи тiльки за своi дii. Формування колективних взаСФмин у ходi навчання досить обмежене