Виховання колективiзму на уроках трудового навчання в початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
мiж ним та учнями розвиваються на засадах демократизму, паралельних впливiв (поСФднання безпосереднього й опосередкованого впливу).
Стадiя триваСФ один пiвтора року, залежно вiд стосункiв усерединi колективу. На ii початку колектив подiлений на три соцiально-психологiчнi мiкрогрупи: активiстiв (опору класного керiвника), пасивних учнiв (якi поступово долають байдужiсть), ядро опору (педагогiчно занедбанi дiти). Наприкiнцi ii клас стаСФ психологiчно та педагогiчно однорiдним [14, 95].
3. Вирiшальний вплив громадськоi думки бiльшостi. Бiльшiсть дiтей з перших днiв дiСФ свiдомо, активно, а колектив усвiдомлюСФ завдання, поставленi перед ним. Педагог допомагаСФ активовi здобути авторитет серед учнiв, контролюСФ його дiяльнiсть. Керiвництво колективом вiдбуваСФться на засадах демократизму, визнаннi права колективу самостiйно вирiшувати питання про заохочення чи покарання своiх учасникiв, планування роботи, оцiнювання поведiнки учнiв, запровадження системи доручень мiкро-групам учнiв, окремим членам колективу. На цiй стадii посилюСФться вплив громадськоi думки колективу, боротьба за його честь, орiСФнтацiя та самоконтроль поведiнки i навчальноi дiяльностi.
4.Самовиховання як вищий тип виховання в колективi. Кожен учень сприймаСФ колективнi, загальноприйнятi вимоги як вимоги до себе. У них розвиваСФться iнтерес до самовиховання, що переходить у внутрiшнСФ прагнення до вдосконалення особистих якостей, рис характеру. Педагог iнструктуСФ, консультуСФ, надаСФ методичну допомогу щодо прийомiв само-виховання (самоаналiзу, самонавiювання, самонаказу, самовiдмови вiд негативного), поступово привчаючи до нього весь колектив. ДопомагаСФ учням визначити потрiбнi для самовдосконалення якостi, скласти iндивiдуальнi плани самопiзнання, саморозвитку. Беручи до уваги вимоги колективу до кожного його учасника, досягнутий рiвень розвитку колективу, вiковi та iндивiдуальнi особливостi дiтей, педагог коригуСФ самовиховання, створюСФ загальну мажорну атмосферу.
На всiх стадiях розвитку учнiвського колективу необхiдна системнiсть послiдовно сформульованi перед колективом завдання, виконання яких забезпечуватиме перехiд вiд простого задоволення результатами до глибокого почуття обовязку [64, 224].
Дiалектику розвитку колективу зображено на рис. 2.
Рис. 2. Дiалектика розвитку колективу
Вихователь, який працюСФ з колективом, повинен, по-перше, стимулю-вати розвиток конкретного колективу, а, по-друге, змiнювати тактику, напрямки i методи роботи з вихованцями i колективом взагалi залежно вiд стадiйностi його розвитку [44, 135].
Особливостi розвитку колективу залежать вiд таких чинникiв, як актив, органи самоврядування, лiдер. Актив це група вихованцiв, членiв конкретного колективу, якi усвiдомлюють вимоги керiвника колективу, допомагають йому в органiзацii життСФдiяльностi членiв колективу, виявляють певну iнiцiативу. Органи самоврядування СФ уповноваженими колективу на основi демократичних виборiв, якi допомагають педагоговi здiйснювати керiвнi функцii, пiдтримувати звязки з уповноваженими iнших колективiв. Якщо органи самоврядування обирають, то члени активу самовирiзняються, самоутверджуються. Лiдер це той член колективу, який у важливих ситуацiях здатний помiтно впливати на поведiнку членiв колективу, проявляти iнiцiативу, брати на себе вiдповiдальнiсть за дiяльнiсть колективу.
З окремим колективом вихованцiв працюють кiлька вихователiв, керiвникiв. РЖ тут важливо забезпечити СФднiсть iх впливiв нa колектив та дотримуватися наступностi на етапах переходу колективу вiд однiСФi стадii розвитку до iншоi, вiд керiвного впливу одного вихователя до другого. З цього приводу А.С. Макаренко писав: "Повинен бути колектив вихователiв, i там, де вихователi не обСФднанi в колектив, i колектив не маСФ СФдиного плану роботи, СФдиного тону, СФдиного точного пiдходу до дитини, там не може бути нiякого виховного процесу" [43, 112].
Будь-яка дiяльнiсть окремоi людини чи певноi спiльноти може бути ефективною лише за умов наявностi й усвiдомленостi мети. Тому А.С.Макаренко писав: "Справжнiм стимулом людського життя СФ завтрашня радiсть. У педагогiчнiй технiцi ця завтрашня радiсть СФ одним з найважли-вiших обСФктiв роботи. Спочатку треба органiзувати саму радiсть, викликати ii до життя i поставити як реальнiсть. По-друге, треба наполегливо перетворювати простiшi види радостi в складнiшi i значнi для людини... Виховати людину значить виховати в неi перспективнi шляхи. Методика цiСФi роботи полягаСФ в органiзацii нових перспектив, у використаннi тих, що вже СФ, у поступовiй пiдстановцi цiннiших" [44, 218]. Говорячи про форму-вання колективу, виховання особистостi в колективi, треба дбати, щоб перспектива окремоi особиистостi спiвпадала деякою мiрою з перспективою колективу.
СуттСФвим структурним компонентом, що сприяСФ розвитку колективу, його впливу на особистiсть, СФ актив i органи самоврядування [14, 91]. Майстернiсть учителя-вихователя маСФ бути спрямована на формування активу, стимулювання його дiяльностi. В активi педагог повинен бачити своiх помiчникiв i союзникiв. Вихованцiв-активiстiв треба включати в конкретну дiяльнiсть, перекладати на них ряд обовязкiв i функцiй вихователiв, вчити методам i засобам iх виконання. Це забезпечуСФ соцiальне зростання особистостi. Кiлькiсний склад активiстiв у колективi маСФ розширюватися, вони шляхом позитивноi дiяльностi мають залучати у свою сферу все бiльше i бiльше вихованцiв.
Дл?/p>