Виховання колективiзму на уроках трудового навчання в початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
турботи про розвиток i побутовi умови дитини. У ii свiдомiсть закладаються прагнення до соцiальноi справедливостi, гуманiзму, iнiцiативностi, вiдповiдальностi, зближення колективних i власних iнтересiв.
Психологiчний аспект означаСФ, що колектив органiзоване соцiальне середовище [37, 164]. Цiлеспрямованiсть його дiяльностi породжуСФ здоровий моральний клiмат, мажорний тон у вiдносинах, добровiльну участь у спiльних справах, вiдчуття потреби у колективному спiлкуваннi, психологiчнiй сумiсностi з товаришами. Органiзацiйний аспект свiдчить про iнтуiтивне прагнення дiтей до обСФднання в певнiй органiзацii. Педагогiчно органiзована дiяльнiсть колективу ставить дiтей у дiловi стосунки керiвництва й пiдлеглостi, взаСФмовимогливостi та взаСФмодопомоги.
РЖндивiдуально-особистiсний аспект враховуСФ можливiсть тимчасового вiдокремлення дитини вiд колективу, можливiсть оглянутися навколо, зазирнути в себе, осмислити своi взаСФмини з оточуючими. Це сприяСФ самосвiдомостi, формуванню внутрiшнього морального свiту особистостi.
Педагогiчний аспект реалiзуСФться через врахування вiкових та iндивiдуальних особливостей дiтей, формування суспiльно-цiнноi сутностi особистостi й яскравоi iндивiдуальностi.
Виховний колектив виконуСФ такi функцii [28, 124-125]:
- залучення дiтей до системи суспiльних вiдносин, набуття ними досвiду таких вiдносин. Колектив акумулюСФ основнi вимоги суспiльства, передаСФ практичний досвiд використання iснуючих суспiльних вiдносин;
- органiзацiя самостiйноi дiяльностi дiтей: навчальноi, трудовоi, громадськоi, iгровоi. Колективна дiяльнiсть сприяСФ формуванню дiлових стосункiв (взаСФмозалежностi, вiдповiдальностi, контролю, взаСФмодопомоги, керiвництва, пiдлеглостi, вимогливостi, дружби, товариськостi, симпатii). Чим мiцнiша органiзацiйно-дiлова структура колективу, тим кращi умови для створення у ньому високоморальноi атмосфери;
- формування моральноi сутностi особистостi, ii морально-естетичного ставлення до свiту й самоi себе. Колективiстськi стосунки сприяють формуванню гуманiстичних якостей особистостi, колективiстськоi свiдомостi;
- ефективного педагогiчного засобу впливу на особистiсть, групу дiтей. Завдяки цьому вiдбуваСФться коригування й регулювання iх поведiнки та дiяльностi. Сформована в колективi громадська думка СФ дiСФвим iнструментом педагогiчного впливу, сила якого залежить вiд рiвня розвитку колективу.
Виховний колектив педагогiчно органiзована система вiдносин. Вiн маСФ органи самоврядування й координацii, що уповноваженi представляти iнтереси дiтей i суспiльства, традицii, громадську думку, обСФднуСФ учнiв спiльною метою та органiзацiСФю працi [7, 213]. Вiн необхiдний як середовище взаСФмодii й ефективного впливу на дiтей, формування колективiстських якостей, як форма органiзацii життя, що виховуюче впливаСФ на всiх членiв колективу й кожного зокрема. Тому органiзацiя виховного колективу в школi й класах першочергове завдання вихователiв.
Виховнi колективи бувають загальношкiльними (СФдина органiзацiя навчально-виховного закладу, що маСФ загальнi органи управлiння життям школи) й первинними (формуються за вiковою ознакою, дiють як навчальнi групи, бригади, загони, гуртки) [31, 151]. Первинний колектив також маСФ органи самоврядування, актив, своiх представникiв у загальношкiльних органах. Така структура виховного колективу сприяСФ врахуванню вiкових особливостей та iнтересiв дiтей, налагодженню взаСФмозвязкiв мiж первинними колективами старших i молодших учнiв, рiзновiковими групами.
Виховне значення колективу, його впливу на особистiсть учня досить суттСФве. Оскiльки кожен учень щодня перебуваСФ в класi, то й класi (свiдомо чи несвiдомо) впливаСФ на нього [60, 107].
Колектив не застигла структура, вiн постiйно розвиваСФться, проходячи певнi стадii. Стадiйнiсть розвитку колективу СФ вираженням внутрiшньоi дiалектики його становлення, в основi якоi рiвень взаСФмовiдносин мiж вихователем i вихованцями, мiж членами колективу. Шкiльний колектив у своСФму розвитку проходить чотири стадii [43, 106-107]:
1. Створення колективу учнiв. Спочатку колектив лише формуСФться, члени його недостатньо знають один одного, не виявляють iнiцiативи в дiяльностi. Ще не сформований його актив. Педагог повинен допомогти учням сформулювати систему СФдиних вимог рiшучих за формою, зрозумiлих за змiстом, органiзувати його дiяльнiсть на засадах СФдиноначальностi керiвництва, педагогiчного авторитаризму. Вiн вивчаСФ особистi якостi членiв колективу, сприяСФ обиранню органiв самоврядування, iнструктуСФ щодо iх функцii, контролюСФ iх роботу, а в разi необхiдностi допомагаСФ. ВзаСФмини мiж педагогом i вихованцями будуються на засадах безпосереднього впливу на колектив та на кожного його учасника.
2. Поширення впливу активу на весь колектив. На цiй стадii вiдбуваСФться залучення активiстiв до керiвництва колективом, акцентуючи iх увагу на вiдповiдальностi, iнiцiативi та самостiйностi. Водночас вiдбуваСФться залучення пасивних учнiв до громадського життя. За правильно органiзованоi роботи актив швидко починаСФ виявляти iнiцiативу у визначеннi завдань та органiзацii колективноi дiяльностi. Педагог окреслюСФ подальшi перспективи дiяльностi колективу (в навчаннi, працi, спортi, iграх, позакласних заходах), дбаСФ про посилення довiри до активiстiв, частково передаСФ iм своi функцii (контролю за чергуванням по класу, прибирання класноi кiмнати, харчування в iдальнi, пiдготовки до свят). ВзаСФмини