Виховання колективiзму на уроках трудового навчання в початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
? розвитку колективу необхiдно створювати належнi соцiально-педагогiчнi умови. Якщо це стосуСФться школи, то в нiй маСФ панувати передусiм дух гуманiзму, добра i радостi. Такi умови притягують вихованцiв до закладу i колективу, який дiСФ в ньому [39, 7].
Колектив вирiзняСФться згуртованiстю, внутрiшньою силою поряд з iншими чинниками, соцiально значимими традицiями. Традицiя (вiд лат. traditio передача) це рiзновид або форма звичаю, що вiдрiзняСФться особливою стiйкiстю i зусиллями людей, спрямованими на збереження незмiнних форм поведiнки, якi успадкованi вiд попереднiх поколiнь. У кожному навчально-виховному закладi, установi, на виробництвi колективи повиннi працювати над створенням морально-цiннiсних традицiй, iх збереженням i примноженням. Традицii мають бути тривалими, стiйкими, наповненi багатством моральних впливiв на особистiсть.
Життя колективу, ефективнiсть його впливу на особистiсть залежить також вiд стилю i тону в колективi. Оскiльки суттСФвою ознакою колективу СФ спiльна дiяльнiсть для досягнення мети, то i стиль маСФ характеризуватися дiяльнiстю, дiловитiстю. Дiловий стиль може проявлятися у рiзних сферах життя колективу: у навчаннi, грi, працi, дозвiллi та iн. Тому не можна допускати в колективi безпiдставноi галасливостi, бездiяльностi, невпорядко-ваностi дiй [14, 61].
Тон здорового колективу характеризуСФться такими ознаками:
1) мажорнiстю, що виявляСФться в бадьорому, радiсному настроi, готовностi до рацiональноi дii, внутрiшньому спокоi, впевненостi у своiх силах, своСФму майбутньому. Мажорний тон допомагаСФ наповнити життя кожного вихованця i колектив в цiлому позитивними емоцiями, впливаСФ на згуртування колективу на засадах задоволення i внутрiшньоi радостi;
2) гордiстю за своСФ становище в колективi, вiдповiдальнiстю за справи усiх членiв колективу;
3) СФднiстю колективу, дружнiми взаСФминами мiж вихованцями, якi особливо яскраво вiдстежуються пiд час виконання важливих завдань;
4) вiдчуттям захищеностi кожного члена колективу вiд принижень, насильства, знущання. Це маСФ стати законом колективу. Кожен вихованець маСФ вiдчувати, що його захистять старшi товаришi, вихователi;
5) здатнiстю гальмувати своi негативнi дii або вчинки, якi можуть зашкодити товаришам чи колективу взагалi. Звичка стримувати себе маСФ бути виявом внутрiшньоi культури вихованцiв [37, 165-166].
Джерелом формування стилю i тону колективу маСФ бути передусiм дiяльнiсть педагогiв.
Основнi фактори формування колективу вiдображенi на рис. 3.
Рис. 3. Фактори формування колективу
У шкiльному колективi, який СФ формальним утворенням, функцiонують рiзноманiтнi самодiяльнi групи (неформальнi дитячi обСФднання), дiяльнiсть яких спрямована на реалiзацiю та розвиток iнтересiв i потреб iх учасникiв [64, 314]. Формальна група група, структура i дiяльнiсть якоi рацiонально органiзованi та стандартизованi згiдно з точно приписаними груповими правилами, цiлями i ролевими функцiями. Ефективнiсть функцiонування ii забезпечуСФться системою керiвництва та контролю. БезпосереднСФ управлiння спираСФться на владнi повноваження, розподiленi вiдповiдно до формально-статусноi структури групи. Неформальна група самодiяльне обСФднання громадян, статус, структура, функцii якого юридично не оформленi. Отже, якщо формальнi групи, будучи створеними для певноi соцiальноi дiяльностi, мають юридично визначений статус, нормативну базу iснування, яка закрiплюСФ структуру, тип завдань, колективнi та iндивiдуальнi права й обовязки, то неформальнi такоi регламентацii позбавленi.
У формальнiй групi взаСФмостосунки ii учасникiв регламентуються внутрiшнiми документами, передбачаючи високий рiвень диiиплiни, органiзованостi, пiдпорядкування iндивiдуальних iнтересiв колективнiй метi, а в неформальнiй порядок ТСрунтуСФться на традицiях, морально-етичних принципах, за дотриманням яких стежать не тiльки лiдери, а й усi учасники [28, 192]. Якщо у формальнiй групi дитина виконуСФ приписанi iй соцiальнi ролi (у класi учень), а авторитет учасникiв ii визначаСФться зайнятою посадою, то в неформальнiй понад усе самодостатнiсть, неповторнiсть особистостi, у нiй немаСФ формального керiвника (переважно лiдируСФ найавторитетнiша особа), вона функцiонуСФ на засадах демократичного спiлкування. Для згуртованостi такоi групи вирiшальними СФ симпатii, звички та iнтереси, а особливiстю наявнiсть неформального лiдера, особистiснi характеристики i мета якого СФ близькими для групи в цiлому. Ще одна особливiсть формальних груп здiйснення контролю за поведiнкою учасникiв через зафiксованi норми та правила. У неформальних контролюючу функцiю виконують норми i традицii, сутнiсть яких залежить вiд рiвня згуртованостi групи, ступеня ii закритостi для iнших соцiальних груп.
Неформальнi обСФднання за iх головними ознаками й характерними рисами називають ще самодiяльними самокерованими обСФднаннями. Вони можуть iснувати [63, 32-33]:
1. У структурi формальних колективiв (угруповання). Наприклад, окремi угруповання в класi. Воно не СФ замкнутим, його учасники активно взаСФмодiють як мiж собою, так з усiм колективом, можуть допомагати педагогам у згуртуваннi колективу або заважати цьому процесу. Один i той же пiдлiток може належати до кiлькох неформальних груп, що може призвести до внутрiшнього конфлiкту особистостi. Особливо тодi, коли спрямованiсть груп рiзна, що створюСФ ситуацii напруженостi. Пiдлiток нiби опиняСФться мiж двома вогнями, перед необхiднiстю пр