Форми i методи професiйноi пiдготовки майбутнього вчителя

Информация - Педагогика

Другие материалы по предмету Педагогика

? (матерiальних, морально-психологiчних, органiзацiйних, гiгiСФнiчних та iнших); активiзацiя особистостi школяра, розвиток його дiяльностi, яка перетворюСФ його iз обСФкта в субСФкт виховання; органiзацiя i розвиток спiльноi дiяльностi; забезпечення звязку школи iз середовищем, регулювання зовнiшнiх незапрограмованих впливiв.

4. Умiння облiкувати й оцiнювати результати педагогiчноi дiяльностi: самоаналiз i аналiз освiтнього процесу i результатiв дiяльностi вчителя; визначення нового комплексу стрижневих i другорядних педагогiчних завдань.

Змiст теоретичноi готовностi вчителя виявляСФться в узагальненому умiннi педагогiчно мислити, що передбачаСФ наявнiсть у педагога аналiтичних, прогностичних, проективних, а також рефлексивних умiнь.

Аналiтичнi умiння складаються з таких умiнь:

  1. аналiзувати педагогiчнi явища, тобто розчленовувати iх на складовi елементи (умови, причини, мотиви, стимули, засоби, форми прояву i под.);
  2. осмислювати роль кожного елемента у структурi цiлого i у взаСФмодii з iншими;
  3. знаходити в педагогiчнiй теорii положення, висновки, закономiрностi. що вiдповiдають логiцi даного явища;
  4. правильно дiагностувати педагогiчне явище;
  5. формулювати стрижневе педагогiчне завдання (проблему);
  6. знаходити способи оптимального вирiшення його.

Прогностичнi умiння повязанi з управлiнням педагогiчним процесом i передбачають чiтку уяву в свiдомостi вчителя, який СФ субСФктом управлiння, мету його дiяльностi, спрямовану на очiкуваний результат. Педагогiчне прогнозування ТСрунтуСФться на достовiрних знаннях сутi i логiки педагогiчного процесу, закономiрностей вiкового i iндивiдуального розвитку учнiв. До складу прогностичних умiнь учителя входять такi умiння:

  1. постановка педагогiчних цiлей i завдань;
  2. вiдбiр способiв досягнення цiлей, завдань;
  3. передбачення результату;
  4. передбачення можливих вiдхилень i небажаних явищ;
  5. визначення етапiв педагогiчного процесу;
  6. приблизна оцiнка передбачуваних витрат засобiв, працi i часу учасникiв педагогiчного процесу;
  7. планування змiсту взаСФмодii учасникiв педагогiчного процесу.

Педагогiчне прогнозування вимагаСФ вiд учителя оволодiння такими прогностичними методами, як моделювання, висування гiпотез, мисленнСФвий експеримент тощо.

Проективнi вмiння забезпечують конкретизацiю цiлей навчання та виховання i поетапну iх реалiзацiю. Проективнi умiння включають:

  1. переведення цiлi i змiсту освiти та виховання у конкретнi педагогiчнi завдання;
  2. обТСрунтування способiв iх поетапноi реалiзацii;
  3. планування змiсту i видiв дiяльностi учасникiв педагогiчного процесу з урахуванням iх потреб та iнтересiв, можливостей матерiальноi бази, власного досвiду i особистiсно-дiлових якостей;
  4. визначення аранжованого комплексу цiлей i завдань для кожного етапу педагогiчного процесу;
  5. планування iндивiдуальноi роботи з учнями з метою розвитку iх здiбностей, творчих сил i дарувань;
  6. планування системи прийомiв стимулювання активностi учнiв;
  7. планування розвитку виховного середовища i звязкiв з батьками та громадськiстю.

Рефлексивнi умiння мають мiiе при здiйсненнi педагогом контрольно-оцiнноi дiяльностi, спрямованоi на себе, на осмислення i аналiз власних дiй. Для педагога важливо встановити рiвень результативностi (позитивноi чи негативноi) власноi дiяльностi. У процесi такого аналiзу визначаСФться:

  1. правильнiсть постановки цiлей, iх трансформацii у конкретнi завдання;
  2. адекватнiсть комплексу визначених завдань наявним умовам;
  3. вiдповiднiсть змiсту дiяльностi вихованцiв поставленим завданням;
  4. ефективнiсть застосовуваних методiв, прийомiв i засобiв педагогiчноi дiяльностi;
  5. вiдповiднiсть застосовуваних органiзацiйних форм вiковим особливостям учнiв, рiвневi iх розвитку, змiсту матерiалу i под.;
  6. причини успiхiв i невдач, помилок i труднощiв у процесi реалiзацii поставлених завдань навчання i виховання.

Змiст практичноi готовностi вчителя виражаСФться у зовнiшнiх (предметних) умiннях, тобто в дiях, якi можна спостерiгати. До них належать органiзаторськi i комунiкативнi умiння. НагадаСФмо, що органiзаторська дiяльнiсть педагога забезпечуСФ залучення учнiв до рiзних видiв дiяльностi й органiзацiю дiяльностi колективу, яка перетворюСФ його iз обСФкта в субСФкт виховання. Органiзаторськi умiння педагога бувають мобiлiзацiйними, iнформацiйними, розвивальними i орiСФнтацiйними.

Мобiлiзацiйнi вмiння учителя обумовленi привертанням уваги учнiв i розвитком у них стiйких iнтересiв до навчання, працi та iнших видiв дiяльностi;

формуванням потреби у знаннях, працi, iнших видах дiяльностi;

озброСФнням учнiв навичками навчальноi роботи;

формуванням в учнiв активного, самостiйного i творчого ставлення до явищ навколишнього середовища шляхом створення спецiальних ситуацiй для прояву вихованцями моральних вчинкiв i под.

РЖнформацiйнi умiння повязанi не тiльки з безпосереднiм викладом навчальноi iнформацii, а й з методами ii отримання та обробки. Серед них умiння i навички роботи з друкованими джерелами i бiблiографування, умiння здобувати iнформацiю з iнших джерел i переробляти ii вiдповiдно до цiлей i завдань педагогiчного процесу. РЖнформацiйними СФ також умiння:

  1. доступно викладати навчальний матерiал, iз ура