Форми i методи професiйноi пiдготовки майбутнього вчителя
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
iдною, нiжною, спiвчутливою, то твердою, суворою, непохитною, то терплячою або навiть непомiтною людиною. Все це варто виразно демонструвати своСФю поведiнкою.
8. Учитель не повинен приховувати задоволення вiд своСФi роботи, вiд спiлкування з учнями - вiн радiСФ маленьким перемогам, своiм i своiх вихованцiв. Зауважимо, що деякi педагоги-класики наполягають на тому, що нещасливi люди, невдахи у життi, а точнiше тi, хто себе такими вважаСФ, не мають права працювати в школi, оскiльки поведiнка таких тАЬзнедоленихтАЭ педагогiв вiдкрито про це повiдомляСФ, що негативно впливаСФ на психiку учнiв. Найкращий, на думку учнiв, це вчитель веселий, оптимiстично налаштований, який вмiСФ доречно пожартувати i разом з дiтьми посмiятися.
9. Учительськi манери мають визначатися творчiстю, що найчастiше проявляСФться у нестандартних ситуацiях. Схильнiсть до iмпровiзацii, прояв iнтуiтивних здiбностей допомагаСФ спiввiдносити власну поведiнку з обставинами i адекватно поводитись, знаходячи доречнi засоби вербальноi та невербальноi комунiкацii.
10. Поведiнка вчителя маСФ бути дещо розкутою (в розумних межах), що дозволяСФ привернути до себе учнiв. Нерiдко дiтей переводять до розряду тАЬважкихтАЭ саме через невмiння чи небажання вчителя переступити барСФр, що вiддiляСФ його вiд учня. Звичайно, про панiбратство не може бути й мови, але порушити тАЬстiну холодностiтАЭ мiж собою i учнями варто.
Необхiднiсть працювати над удосконаленням своiх манер продиктована самим життям. Нiхто, мабуть, не буде заперечувати, що вихований учитель найкращий вихователь дiтей. Вихованiсть проявляСФться саме в манерах, якi потрiбно повсякчас удосконалювати. Чим вихованiший учитель, тим благороднiший вплив на вихованцiв i продуктивнiший кiнцевий результат дiяльностi. Недаремно ж влучно зауважуСФ з цього приводу А. Дiстервег: тАЬПокажи менi своiх учнiв i я побачу тебе...тАЭ
Специфiка педагогiчноi дiяльностi ставить, як ми вже зазначали, перед учителем ряд вимог до особистостi педагога, якi в педагогiчнiй науцi визначаються як професiйно значимi особистiснi якостi. Останнi характеризують iнтелектуальну i емоцiйно-вольову сторони особистостi, суттСФво впливають на результат професiйно-педагогiчноi дiяльностi i визначають iндивiдуальний стиль педагога.
Вченi пропонують рiзноманiтний набiр особистiсних якостей, важливих для професii педагога. Робляться спроби видiлити найсуттСФвiшi з точки зору ефективностi педагогiчноi дiяльностi. Правомiрним, на мою думку, СФ видiлення домiнантних, периферiйних, негативних i професiйно недопустимих якостей. Домiнантними вважаються якостi, вiдсутнiсть кожноi iз яких унеможливлюСФ ефективне здiйснення педагогiчноi дiяльностi; периферiйними якостi, якi не здiйснюють вирiшального впливу на ефективнiсть педагогiчноi працi, проте сприяють ii успiшностi; негативними якостi, що призводять до зниження ефективностi педагогiчноi дiяльностi, а професiйно недопустимими тi, що ведуть до професiйноi непридатностi вчителя. Розглянемо склад цих груп особистiсних якостей детальнiше.
Домiнантнi якостi:
1. Гуманнiсть любов до дiтей, вмiння поважати iхню людську гiднiсть, потреба i здатнiсть надавати квалiфiковану педагогiчну допомогу в iхньому особистiсному розвитку. Найбiльш важлива якiсть, яка повинна бiти притаманна вчителю любов до дiтей. Любов до дитини це, за словами В.Сухомлинського, тАЬплоть i кров вихователя, як сили, здатноi впливати на духовний свiт iншоi людини. Педагог без любовi до дитини це все одно, що спiвак без голосу, музикант без слуху, живописець без вiдчуття кольорутАЭ. Йдеться про мудру, добру й вимогливу любов, що вчить жити. Роздумуючи над компонентами педагогiчного таланту, РЖван Франко писав:
Усяким людям всякi дари:
Одному ясний, сильний ум,
Що не знаходить в свiтi пари;
Другому рiй крилатих дум,
Що, мов орли, летять за хмари.
Для iнших руки золотi:
Що очi бачуть, руки вдiють.
Який же дар дiстали тi,
Що так дiтей учити вмiють?
Менi здаСФться, в скарбi тiм
Любвi найбiльш дiсталось iм.
Працю справжнього педагога живить вiра в людину. Вiн повинен бути оптимiстом, глибоко вiрити в силу й можливостi дiтей, бачити на сам перед усе краще, що iм притаманне, тАЬпроектувати хорошетАЭ (А.Макаренко). Учитель маСФ пiдходити до кожноi дитини з оптимiстичною налаштованiстю, навiть, якщо ризикуСФ помилитися. Водночас вiн не повинен iдеалiзувати iх позитивних рис, iгноруючи iх недолiки. Завдання вчителя тАЬне загубититАЭ жодноi дитини, дати кожнiй можливiсть розкрити все краще, закладене природою, сiмСФю, школою. Для цього вчитель повинен цiкавитись кожним учнем як особистiстю, важливо бачити в дiтях типове i особливе та використовувати систематично iндивiдуальне навчання. Вчитель маСФ памятати, що до кожноi дитини в класi треба виявляти чуйнiсть, щирiсть, не видiляти надмiрною увагою обдарованих i не принижувати моралiзаторством слабших. Правильно органiзована робота допоможе кожному учневi вiдчути себе здiбним, потрiбним, цiкавим для вчителя i своiх товаришiв. Саме це надiйний стимул подальшоi навчальноi роботи учнiв iз захопленням, з вiдчуттям власноi гiдностi. Кожен школяр для вчителя безцiнний дар, це найдорожча i найцiннiша iстота на землi, за яку вчитель вiдповiдаСФ перед своСФю совiстю i суспiльством.
2. Громадська вiдповiдальнiсть, соцiальна активнiсть. Нинiшнiй стан освiти в Украiнi показуСФ, що одним iз його обовязкових чинникiв маСФ бути вiдповiдальне ставлення пед?/p>