Форми i методи професiйноi пiдготовки майбутнього вчителя
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
?я, люби свою науку i знай ii, i учнi полюблять тебе, а ти виховаСФш iх; але якщо ти сам не любиш ii, то скiльки б ти не змушував учити, наука не здiйснить виховного впливу.
Л.М.Толстой
Учитель... може виховувати i навчати доти, допоки сам працюСФ над своiм вихованням i освiтою.
К.Д.Ушинський
7. Здатнiсть до мiжособового спiлкування, ведення дiалогу, переговорiв; наявнiсть педагогiчного такту, що визначаСФ стиль поведiнки учителя, спричиняСФ упевненiсть учнiв у доброзичливостi вчителя, його чуйностi, добротi, толерантностi. Вiдчуття учителем учня, усвiдомлення своСФi ролi у педагогiчному процесi i мети своiх виховних дiй зумовлюСФ педагогiчний такт, сутнiсть якого полягаСФ у творчому вмiннi обирати в кожному конкретному випадку таку лiнiю поведiнки, такий пiдхiд (з допомогою слова, вчинкiв, погляду, тону, жестiв, мiмiки тощо), якi оберiгають честь i гiднiсть учнiвського колективу, кожного учня, не принижуючи i не возвеличуючи його честi та гiдностi. Обовязкова передумова педагогiчного такту знання iндивiдуальних особливостей психiчного стану, настрою i переживань учнiв. Один i той же засiб виховного впливу може дати рiзнi результати, залежно щодо кого, коли, за яких умов i як його застосовують. У цiй справi немаСФ стандартних рецептiв. Педагогiчний такт, за словами В.Сухомлинського, передбачаСФ здатнiсть учителя поставити себе на мiiе учня, бачити себе в учневi та учня в собi.
Периферiйнi якостi:
1. Привiтнiсть.
2. Почуття гумору.
3. Артистизм.
4. Мудрiсть (наявнiсть життСФвого досвiду).
5. Зовнiшня привабливiсть.
Сукупнiсть якостей учителя створюСФ його авторитет. Авторитет педагога, як i авторитет представника будь-якоi iншоi професii, здобуваСФться наполегливою працею. Якщо в межах iнших професiй звично звучить вислiв тАЬвизнаний у своiй галузi авторитеттАЭ, то у педагога може бути лише авторитет особистостi. Учитель головна фiгура педагогiчного процесу. Його особистий приклад могутнiй фактор виховного впливу. Завдяки спiлкуванню iз учнями вчитель виховуСФ iх не тiльки словом, а й всiма якостями своСФi особистостi. Дiти, говорив Л.Толстой, переймаються прикладом у сто разiв сильнiше, нiж най красномовнiшими i найрозумнiшими повчаннями. Вони (особливо це стосуСФться дiтей молодшого вiку) копiюють учителя, наслiдують його на кожному кроцi. Вплив авторитетного педагога на учнiв залишаСФ свiй вiдбиток на все iхнСФ життя. тАЬЗолотим правиломтАЭ науки виховання вважав К.Ушинський тезу: тАЬвчителевi треба бути таким, якими вiн хоче бачити своiх вихованцiвтАЭ. Авторитетний педагог справжнiй володар думок i почуттiв своi учнiв. У створеннi його авторитету важливi такi риси його особистостi, як ерудицiя, глибокi фаховi знання, справедливiсть, толерантнiсть, прихильне ставлення до людей, принциповiсть, людянiсть, СФднiсть слова i дiла. Високе почуття вiдповiдальностi.
Поняття тАЬкомпетентнiстьтАЭ (вiд лат. competens - вiдповiдний, здiбний) означаСФ коло повноважень будь-якоi посадовоi особи чи органу; володiння знаннями, досвiдом у певнiй галузi. Пiд професiйною компетентнiстю педагога розумiють особистiснi можливостi учителя, якi дозволяють йому самостiйно й ефективно реалiзовувати цiлi педагогiчного процесу. Для цього потрiбно знати педагогiчну теорiю, умiти застосовувати ii в практичнiй дiяльностi. Педагогiчна компетентнiсть учителя це СФднiсть його теоретичноi i практичноi готовностi до здiйснення педагогiчноi дiяльностi.
Змiст психолого-педагогiчних знань визначаСФться навчальними програмами. Психолого-педагогiчна пiдготовленiсть складаСФться iз знань методологiчних основ i категорiй педагогiки; закономiрностей соцiалiзацii i розвитку особистостi: сутi, цiлей i технологiй навчання та виховання; законiв вiкового анатомо-фiзiологiчного i психiчного розвитку дiтей, пiдлiткiв, юнацтва. Вона СФ основою гуманiстично орiСФнтованого мислення педагога.
Психолого-педагогiчнi i спецiальнi (з предмета) знання СФ необхiдною, але недостатньою умовою професiйноi компетентностi. Практичне розвязання педагогiчних завдань забезпечують умiння i навички, передумовою яких СФ теоретико-практичнi i методичнi знання.
Педагогiчнi умiння - це сукупнiсть послiдовно розгорнутих дiй, що ТСрунтуються на теоретичних знаннях. Частина цих дiй може бути автоматизованою (навички).
Через педагогiчнi умiння розкриваСФться структура професiйноi компетентностi педагога. Зважаючи на те, що розвязання будь-якого педагогiчного завдання зводиться до трiади "мислити - дiяти - мислити", що збiгаСФться з компонентами (функцiями) педагогiчноi дiяльностi та вiдповiдними iм умiннями, В.О.Сластьонiн розподiлив педагогiчнi умiння на чотири групи.
1. Умiння тАЬпереводититАЭ змiст процесу виховання в конкретнi педагогiчнi завдання: вивчення особистостi i колективу для визначення рiвня iх пiдготовленостi до активного оволодiння новими знаннями i проектування на цiй основi розвитку колективу й окремих учнiв; видiлення комплексу освiтнiх, виховних i розвивальних завдань, iх конкретизацiя i визначення завдання, що домiнуСФ.
2. Умiння побудувати i привести в дiю логiчно завершену педагогiчну систему: комплексне планування освiтньо-виховних завдань; обТСрунтований вiдбiр змiсту освiтнього процесу; оптимальний вiдбiр форм, методiв i засобiв його органiзацii.
3. Умiння видiляти i встановлювати взаСФмозвязки мiж компонентами i факторами виховання, приводити iх в дiю: створення необхiдних умо?/p>