Свiтогляднi уявлення та вiрування, народнi знання слов'ян
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
?ливi ритуали здiйснювати iндивiдуально бiля хворого, а не з групою чи юрбою рiзних за характером, вдачею та недугою людей. Проводити сугестивнi замовляння тихо, проте голосно, лагiдно, тактовно, з великою витримкою i терпiнням. Народ, як справжнiй класичний i унiкльний лицедiй, зважав у замовляннях ще за сивоСЧ давнини ан значний почуттСФвий вплив особливоСЧ чи, по-сучасному, iенiчноСЧ мови, без законiв i форм якоСЧ не може iснувати як мистецький заклад жодна сучасна театральна установа.
Хвора людина за народними вiруваннями безпорадна, як дитина. Вона вимагаСФ уваги, чуйного ставлення та лагiдного догляду. Хворiй людинi годиться створити спокiйну затишну обстановку, давати СЧй кращi, дiСФтичнi харчi. Не сварити СЧСЧ за життСФвi невдачi чи, тим бiльше, не ображати. Хвора людина повинна мати окрему охайну кiмнату, читий одяг, чисте лiжко й постiль. З нею годиться лагiдно i тихо розмовляти.
Якщо згадати про дiСФтичнi продукти у народнiй медицинi то це гречана i вiвсяна крупи, картопля, морква, буряки, капуста, чорна смородина, агрус, яблука тощо. Якщо називати молочнi продукти то це сир, сметана, молоко, кефiр тощо. Серед м"ясних яловчина, кролятина, курятина. Жири олiя, сметана, iнодi вершкове масло. Засоби термiчноСЧ обробки варiння загальне та обробка парою.
З лiкарських рослин народна медицина радить вживати для салатiв листки кульбаби лiкарськоСЧ, подорожника великого, первоцвiту весняного, медунки лiкарськоСЧ, стебла квасеницi, ялицi звичайноСЧ, грицикiв звичайних, талабану польового. З сокiв народна медицина надаСФ перевагу березовому, чорносмородинному, агрусному, яблучному, томатному, виноградному, суничному тощо. З чисто лiкувальною метою вживають соки картоплi, капусти, подорожника великого, кропиви дводомноСЧ, а також гарбузчний, огiрковий, моркв"яний та сiк чорноСЧ редьки.
Досить рiзноманiтними були знання в галузi народноСЧ ветиринарiСЧ. При лiкуваннi худоби поСФднували рацiональнi способи з магiчними. Поширеними були рослиннi й твариннi лiки. Так при розладах травлення у домашнiх тварин рекомендували вiдвар дубовоСЧ кори, кмин, чир вiвсяний, горiлку. Коли худобу здувало, СЧСЧ напували вiдваром льону, молоком, горiлкою, а в особливо тяжких випадках пробивали бiк ("голоднявку"). Хворих на "мотилицю" овець напували розсолом з капусти, протягом трьох днiв давали конопляну полову, а також сiль i червоний перець.
Зокрема унiверсальними лiками у народнiй ветеринарiСЧ украСЧнцiв були дьоготь i квас. При захворюваннi худоби на сибiрку (сибiрську язву) СЧй вливали в горло до трьох пляшок сирiвцю, у якому розводили селiтру та нашатирний спирт. При лiкуваннi вiд чумки до сирiвцю додавали зерна льону та конопель, а також iржаве залiзо i варили. Потiм у цю сумiш вкидали дьоготь та мiдний купорос. Ящур лiкували, натираючи худобi язик мiдним купоросом. Рани засипали товченим листям сухого ренника. Розповсюдженi були також масаж (наприклад при об"СЧданнi), ганяння худоби. Вiдомо було й кровопускання, що досягалося розрiзанням вушних вен. Хiрiгiчним втручанням лiкували коней вiд ряду хвороб мишки, телiю, залiзняка. При хворобi птицi СЧй давали СЧсти вугiлля, крейду. Пiд час висиджування потомства самок тримали на дуже рацiональнiй дiСФтi. Загалом можна говорити, що, мабуть, не було жодноСЧ хвороби у тварин, якiй селянин не мiг би запобiгнути.
КритерiСЧ нацiонального здоров"я залягають у гармонiйному поСФднаннi справжнього добробуту i духовноСЧ величi народу, який народжуСФться, живе, навчаСФться, працюСФ, спадкоСФмно продовжуСФ справу своСЧх попередникiв на своСЧй землi, в колi своСФСЧ культури, мови, високоСЧ загальноСЧ духовностi; плекаСФ природу i високi чесноти своСЧх спiвгромадян i спiвробiтничаСФ у рiзноманiтних нарiжних галузях зi своСЧм спiвтовариством.
Яскравим i потужним свiтильником здоров"я на всiх етапах iсторичних епох украСЧнцiв виступаСФ народна медицина у звичаСФвому правi, побутi, обрядах, фольклорi, працях етнографiв, iсторикiв, ченцiв, трактатах бакалаврiв i магiстрiв медицини, народних оповiданнях тощо. Не можна народну медицину вiдкидати на задвiрки iсторiСЧ, культури чи, конкретно кажучи медичноСЧ науки.
3. Свiтогляднi уявлення
Кожна людина визначаСФ своСФ ставлення до себе, до iнших людей, до свiту, формуСФться свiтогляд людини, який охоплюСФ знання, переконання, прагнення, сподiвання.
Втiлюючи загальне бачення i розумiння мiiя людини в свiтi, свiтогляд впливаСФ на СЧСЧ життСФвi позицiСЧ та вчинки. Поряд iз iндивiдуальним свiтоглядом людини iснуСФ свiтогляд великих чи малих груп людей (нацiй, соцiальних верств, етнографiчних груп, родини тощо), який у процесi iсторичного розвитку зазнаСФ певних, нерiдко значних, змiн.
У життСФво-практичному свiтоглядi важливе мiiе посiдають уявлення та вiрування. Уявлення це образ якогось предмета чи явища, який мiг сприйматися ранiше i вiдтворився в пам"ятi або створений уявою. Воно стосуСФться не тiльки минулого й теперiшнього, а й майбутнього. У народному свiтоглядi переважають уявлення як плiд власне уяви, що стовуСФться таких ситуацiй, яких людина повнiстю не реалiзувала в дiйсностi. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене вiдображення реальних предметiв i явищ.
Релiгiйнi уявлення людей називаються вiруваннями. Вони сприймаються без перевiрки, на вiру. Вiра становить основу релiгiйного свiтогляду. Релiгiйнi люди переконанi в iснуваннi надприродних сил та в СЧх визначальнiй ролi у свiтi.
Свiтогляд украСЧнського народу завжди мав яскраво виражене релiгiйн