Свiтогляднi уявлення та вiрування, народнi знання слов'ян
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
На Чернiгiвщинi СФ двi дуже поважанi народом криницi: Заручейська й Сухомлиньська, де щорiчно на клечальнi тижнi русалоньки виходять, щоб розпустити i розчесати коси. На Зеленому тижнi вони сидять голi на деревах i просять у людей сорочки, намiтки. Русалки дуже розумнi i полюбляють загадки.
Мавки живуть у лiсах, а в Галичинi на Карпатах живуть у печерах. Всi вони показуються в образi гарних дiвчат, люблять музику i танцi, вночi плавають по водi в рiчках, озерах, хлюпають в криницях. Зачiпають, жартують, а як тiльки хто СЧх вподобаСФ, то миттю лоскочуть, топлять у водi, стинають голову.
До русалок i мавок прилучають мiфiчнi духи нiчки (вiд нiмецького nachtmar), або великоруськi кiкiмори то жiночi духи, живуть у хатах, виходять вночi, пустують, шукають гребенi молодиць, плутають прядиво.
Найтемнiшi вiрування та найстрашнiшi легенди про упирiв, про вампiрiв тварин з породи кажанiв, iнодi мерцiв, що встають з могил та пють кров живих людей, поширилися з ГрецiСЧ, МоравiСЧ, Угорщини та Польщi на УкраСЧну, спричиняючи велику панiку серед людей, тi божеволiли: виймали мерцiв з могили вiдтинали голову; пiзнiше вампiрами почали вважати людей хворих на туберкульоз, тож пiсля смертi такiй людинi вбивали у груди осиковий кiлок. Крiм того, якщо пiдозрювали щось нечисте, в могилу кидали жменю макових зерен, або ж мерця перемотували мотузком, на якому було зав"язано дуже багато вузликiв. Вважалося що мрець не здатний вилiзти з могили доки не перелiчить усiх зерен, не розв"яже усiх вузликiв.
Щодо живих людей, таких як вiдьми та вовкулаки, не надаСФться надприродна сила чи особлива здiбнiсть. Вiдьми це звичайнi жiнки, iнколи з мiстичними можливостями, та зазвичай з конкретною спецiалiзацiСФю здоювати молоко у чужих корiв. Вiдьом серед народу розрiзняли на вчених, родимих. Саме родимi вiдьми мали телепатичнi здiбностi, силою своСФСЧ думки шкодили людям, тваринам. Вiдьми крадуть з неба дощ, i росу, ховають у горщиках, крадуть з неба зорi i мiсяць, лятають на повiтрi на Лису гору й справляють там з чортами чуднi iгрища. Наприклад, КиСЧвщина дуже славетна та багата на такi вiдьомськi гори, одна у КиСФвi, поряд з Цаповим болотом (вiдьомським), друга трохи нижче КиСФва, та понад Днiпром. Так само, як i упирi, вiдьми можуть вставати з могил, мстяться людям за кривду, що зазнали за життя п"ють СЧхню кров. На одному з таких оповiдань збудована, як вiдомо, цiла чудова фабула повiсти Гоголя "Вiй".
Вовкулаками, бiльш поширенi у РДвропi, називають людей зi здатнiстю перевертатися вовками, i навпаки. На УкраСЧнi першi згадки про вовкулакiв з"являються вже в оповiданнi "Слово о полку РЖгоревiм", мова йшла про невiрiв, людей яких покарано за рiзнi грiхи, головне за порушення сексуального утримання напередоднi свят. Живуть вони у лiсi поряд iз вовками, нападають на домашню худобу, та тiльки душать СЧСЧ не СЧдять. Залежно вiд регiону вовкулаки називалися по рiзному, на заходi вукодлака, а Великороси плутають з загальним розумiнням перевертня.
На Червонiй руси в засуху i холеру палили упирiв та вiдьом на терновому вогнi, що СФ символом небесного вогню, блискавки. Яскравим прикладом украСЧнського упиря можна назвати Андрiя Борковського, що досить значний час був радником РЖвана Самойловича та РЖвана Мазепи; розквiт вiдьмiвства припадаСФ на гатьманство РЖвана Брюховецького, а саме на перiод його одруження з дочкою князя Долгорукого, котра й спонукала його до розправи над дiвчатами, яких вважали вiдьмами, лише за вроду.
в. Довколишнiй свiт
Осередок свiтогляду нашого народу становить людина, СЧСЧ душа, доля, життя. Через таку призму сприймаСФться i довколишнiй свiт. Найстаровиннiшi та етнографiчнiшi уявлення украСЧнцiв про небеснi свiтила. Наприклад, Сонце цар неба, око або обличчя Бога. Здавна воно сприймалося як вогняна куля, велике коло або колесо. Лише за деякими поодинокими вийнятками нашi предки вважали, що Земля стоСЧть непорушно, а Сонце промiнням освiтлюСФ цiлий свiт, сонце наче боготверене народом, його вважають за святе й правдиве; рухаСФться i ввечерi iде вiдпочивати, сховавшись за Землю.
Уявлення ж щодо Мiсяця та зiрок майже не вiдрiзняються вiд уявлень про Сонце. Мiсяць, за повiр"ями, нагадуСФ людину, яка народжуСФться, росте i вмираСФ. Це теж око Боже, свiтило, що поставлене ближче до землi щоб лiпше освiтлювати СЧСЧ вночi; це молодий брат Сонця, вiн маСФ великий вплив i на людей, i на тварин, а тому народ i молиться кожному молодому Мiсяцю. Так розпорядився Бог, що на мiсяцевiй поверхнi зображено вбивство КаСЧном Авеля. Мiсяць надiлявся цiлющими властивостями, зiбранi на молодика лiкарськi рослини i корiння мали чудодiйнi сили.
Зорi, також трактувалися по-рiзному. Це дiти Сонця та Мiсяця, абож запаленi свiчi Богом пiсля народження людини. На Холмщинi СЧх вважали за янголiв, у них вбачали душi померлих безгрiшних людей. Подекуди i навпаки, в Ушинському та Житомирському повiтах стверджували, що то грiшнi душi, якi спокутують своСЧ грiхи. УкраСЧнськi назви сузiр"СЧв мають суто земне походження.
Нашi предки не могли не цiкавитися землею, на якiй вони жили. РЗСЧ уявляли круглою, як корж, що плаваСФ на водi. У деяких повiтах на Лiвобережжi УкраСЧни Землю порiвнювали з жовтком яйця, навколо якого вода (бiлок). На Холмщинi уявляли пiвкулею, на краю якоСЧ живуть люди, що харчуються лише рибою, назбираною на березi моря. У серединi Землi знаходиться пекло, де у вiчному вогнi аж до страшного Суду мордуються грiшники. Через занепад грамотностi побутвала легенда про iснування пупа зем