Свiтогляднi уявлення та вiрування, народнi знання слов'ян
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
?слин, рослиннi вiдвари, воднi та спиртовi настоСЧ, порошки (з висушеноСЧ рослини або кореня), мазi, компреси.
Дуже поширеними були лiки рослинного походження (лише в Карпатах бiля 350 видiв диокростучих рослин мають лiкувальнi властивостi). В УкраСЧнi здавна добре знали лiкувальну дiю багатьох культурних (часник, цибуля, морква, кавун тощо) i дикоростучих (горицвiт, подорожник, полин, м"ята, материнка, валерiана, пiдбiл, конвалiя, чебрець, кропива, лопух, чистотiл, оман, безсмертник, золототисячник) рослин, крiм того цвiту, бруньок, листя, корiння або плодiв берези, липи, дуба, калини тощо. Збирання трав розпочиналося в день Семена Зiлота (10 травня ст.ст.), коли вони зацвiтали, i продовжувалося у червнi, особливо на РЖванiв день (23 червня).
Протягом столiть знавцi народноСЧ медицини виявили лiкувальнi властивостi багатьох рослин: горицвiту при хворобах серця, сушенi при гiпертонiСЧ тощо; звiробiй вживали як протибактерiальний засiб, капустяне листя як жарознижуючий, липовий та бузиновий цвiт як потогiнний. При застудних захворюваннях пили вiдвар алтею, як ранозагоююче листя деревiю, подорожника, гiрчака; настiй кореня лопуха вважаСФться ефективним навiть при лiкуваннi початкових форм раку.
Ягоди калини вiддавна вважались перевiреним засобом вiд остуди, рiзкоСЧ змiни артерiального тиску, живицю використовували при лiкуваннi захворювань печiнки.
При болях голови на чоло клали листя буряка, свiжоСЧ капусти чи кружельцями сиру картоплю. Терту картоплю вживали у виглядi компресiв при наривах та опiках. Рiзноманiтним був арсенал лiкувальних засобiв тваринного походження. Масло, особливо овече, споживали з гарячим молоком або горiлкою при застудi, використовували для розтирання; козячий, СЧжакiв, свинячий, ведмежий, собачий, гусячий, лисячий i, передусiм, борсучий жири допомагали при кашлi, захворюваннi бронхiв. У народному лiкуваннi застосовували кров, жовч, серце, шкiру тварин.
Вiд ряду хвороб, особливо застуди, завжди вживали мед та кип"ячене молоко. При тих чи iнших захворюваннях вдавалися до дiСФти, знаючи лiкувальнi властивостi, наприклад, печiнки та моркви при курячiй слiпотi, свинячог сала при сухотах, квашеноСЧ капусти, цибулi, часнику, хрiну при цинзi, кавунiв та петрушки при кам"янiй хворобi нирок тощо.
Значно рiдше послуговувалися лiками мiнерального походження (земля, пiсок, сiль, нафта, синiй камiнь, бурштин) та металами (мiдь, ртуть, залiзо, золото). Пiсок i сiль вважались добрими фiзiотерапевтичними засобами; СЧх прикладали у виглядi гарячих компресiв. З лiкувальною метою застосовували i продукти згоряння (попiл, сажу) як засоби, що сприяють зсiданню кровi.
У народнiй практицi iснували i такi методи, як масаж, ванни, холоднi обгортання, прогрiвання, кровопускання. Народнi костоправи нерiдко досягали високоСЧ майстерностi, зокрема при лiкуваннi попереку, випадання позвонкiв. Повитухи були достатньо обiзнанi в акушерствi.
У народнiй медицинi рацiональнi засоби, визнанi сучасною наукою як доцiльнi й ефективнi, поСФднувались з магiчними дiями. Найпоширенiшим магiчним впливом користувалася словесна магiя. Замовляннями ("примiвками") лiкували епiлепсiю, ревматизм, шлунковi захворювання, нариви ("рожу").
Протягом певного iсторичного перiоду украСЧнцi розробили окрему форму мовного навiювання замовляння. Специфiкою замовлянь та нашiптувань СФ те, що у процесi СЧх використання за призначенням забороняСФться додавати довiльнi слова, речення, гадки, змiнювати СЧхнiй змiст. По них ми вивчаСФмо свiтогляд, мову, характери людей, СЧхнi вiрування, якi характеризують певну iсторичну добу.
Зразки стародавнiх замовлянь вельми рiзноманiтнi: замовляння про здоров"я взагалi, для немовляти при першому його поруху пiсля народження, вiд нудьги (порушення душевноСЧ рiвноваги), кольок, безсоння, переполоху, запою; вiд кровотечi, нiчного жаху, вiд зубного болю, шалу (сказу); СФ навiть вiд опiкiв, iнфекцiйних недуг, захворювань серця, легенiв, рук i нiг тощо.
Проводилися замовляння i воякам, напередоднi бойових операцiй, тяжких переходiв, смертельних баталiй з ворогом сотники, кошовi отамани, полковники, гетьмани зверталися до вiйськових пiдроздiлiв козакiв з яскравими промовами-замовляннями, якi надихали звитяжцiв на героСЧчнi вчинки та бойовi успiхи. Мотиви замовляння заклинань шабель i ворожих куль проступають у зовсiм недавнiх пiснях сiчових стрiльцiв.
Замовляння мають глибоку фольклорно-пiсенну основу, на пiдвалинах якоСЧ легко спостерiгати вiковiчну iнтелiгентну мудрiсть народу, яка базуСФться на медитацiйнiй магiчностi слова як чинника дiяльностi центральноСЧ нервовоСЧ системи. Разом зi словом народ вiрить у великий вплив на людину небесних свiтил, вогню, води, землi, рослин як лiкiв та оберегiв, язичницьких та християнських божеств.
Формули замовлянь надзвичайно давнi i належать, ще до мiфопоетичноСЧ творчостi народу та СЧСЧ спадкоСФмних традицiй.
Навiть у тридцятих роках минулого столiття майже у кожному селi можна було зустрiти бабусь ворожбиток-шептух, якi зцiлювали словом: заклинаннями, замовляннями, таСФмничим шепотiнням. Це були не звичайнi чи пересiчнi особи, народнi традицiСЧ, звичаСФве право вимагали дотримуватися цими жiнками таких обов"язкових чеснот: жiнки повиннi бути привабливими, лiтнiми, цебто мати звичайний життСФвий досвiд, добру вдачу; не сваритися, не красти, бути жалiсливими, щирими, чесними, не займатися перелюбством. Не мати чорноСЧ заздростi до людей, брехливоСЧ вдачi, нещирих прагнень. СвоСЧ заду