Свiтогляднi уявлення та вiрування, народнi знання слов'ян
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
своСЧ назви: Великий Вiз або Вiз (Велика Ведмедиця), Малий Вiз або Пасiка (Мала Ведмедиця), Хрест (Лебiдь), Дiвка воду несе (Орел), Волосожар (Плеяди). Вирiзняли на небi й окремi планети (зорi). З планетою Венера, яку пестливо називали Зiрниця, Вечiрня зiронька, Враннiшня зоря тощо, пов"язано чимало прикмет. За нею орiСФнтувались про пору ночi: опiвночi сходила Зiрниця, а надранок мерехтiла яскравим свiтлом враннiшня зоря. Помiчена була ще одна планета Марс, яку впiзнавали за жовтуватим вiдтiнком свiтила.
Подiл доби i дня в украСЧнцiв з давних давен пов"язувався з положенням Сонця над обрiСФм. Селяни вiдрiзняли ряд промiжкiв доби: близько пiвночi, пiвнiч, над пiвнiч, досвiток, ранок, схiд сонця, недiлiшнi обiди, полудень (пiдвечiрок) i вечiр. Сонце було головним мiрилом визначення часу вдень. Кожна людина могла визначити пору дня, подивившись на Сонце, а бiльш точно на тiнь власноСЧ постатi, вимiрявши СЧСЧ довжину кроками. Пiсля заходу Сонця час визначали за зорями. Особливо велика роль у цьому належала Возовi та Волосожару. "Перекинули Воза" казали, наприклад, селяни на Полтавщинi, за положенням цього сузiр"я, визначаючи час ночi. "Глянув на зорi аж Вiз уже докочуСФться геть-геть", - читаСФмо у Г.Квiтки-Основ"яненка; "Уже Волосожар пiднявся, Вiз на небi вниз повертавсь", - писав у "ЕнеСЧдi" РЖ.Котляревський.
По Сонцю, Мiсяцю i зорях люди орiСФнтувалися на мiiевостi. Звертають на себе увагу украСЧнськi назви сторiн свiту пiвдень, пiвнiч, схiд, захiд, якi дуже влучно вiдображають природнi явища. Наприклад, пiвдень сторона свiту в напрямку Сонця опiвднi, коли воно стоСЧть найвище над обрiСФм i даСФ найменшу тiнь. Важливим орiСФнтиром уночi, особливо у далеких мандрiвках, була Млечна Путь, або, як СЧСЧ називали украСЧнцi, Чумацький Шлях. У народi вiн розглядався або як напрямок шляху для чумакiв, якi СЧздили на Пiвдень за сiллю, або як дорога у вирiй теплi краСЧ, куди вiдлiтають на зиму птахи.
Ще у XVI ст. запорiзькi козаки легко перепливали Чорне море, орiСФнтуючись не тiльки по небесних свiтилах, а й за допомогою, як писав Г.ЛСФвассер де Боплан, "нiремберзького квадранта", тобто найпростiшого компаса. Простi люди також добре розумiли, що однi зiрки розташованi ближче до Землi, iншi на бiльшiй вiдстанi. Цiкавими СФ й такi народнi матерiалiстичнi догадки: "Сам свiт круглий, як яблуко, нема йому нi початку, нi кiнця"; земна куля уявлялась у системi Всесвiту як жовток у яйцi, Мiсяць як набесний камiнь.
Вiдомi були селянам i деякi закономiрностi руху як окремих сузiр"СЧв, так Сонця i Мiсяця, за якими здавна визначалися днi лiтнього i зимового сонцестояння. Серед iнших небесних тiл були вiдомi комети i метеорети, з якими часто пов"язували негаразди в господарствi, в сiм"СЧ, навiть майбутню вiйну.
в. Метереологiя i ТСрунтознавство
Щоб забезпечити своСФ iснування, людина змушена була пiзнати на емпiричному рiвнi закономiрний зв"язок явищ навколишньоСЧ дiйсностi, знання та заняття, якi залежали вiд природно-клiматичних умов. Стихiйнi лиха нищили врожаСЧ, руйнували будiвлi, розмивали шляхи. ВрожаСЧ великою мiрою залежали вiд погоди. "Не земля родить, а лiто", - говорилось у народному прислiв"СЧ. З"ясування справжнiх причин впливу зовнiшнiх явищ на врожай, пiзнання СЧхнього зв"язку з особливостями вирощування тих чи iнших культур це складний багатовiковий процес, безперервний хiд якого не могли зупинити жоднi мiстичнi забобони.
Так Сонце, Зорi, Вiтер, Дощ не лише мiстичнi образи, реалiСЧ, що супроводжували селянина у повсякденнiй працi. Вивчаючи СЧх справжню силу, вiн матерiалiзував колишнi iделiчнi уявлення, якi перетворювалися на знання. У минулому, будучи безпорадною перед несприятливими явищами природи, людина приписувала СЧх потойбiчним силам: гроза пояснювалась дiями РЖллi Пророка, вiтер вважався божим диханням, а град божою карою за грiхи. Разом iз тим у народi здавна виникли вiрнi прикмети i завбачення погоди, що передавалися з поколiння в поколiння, перевiрялись i доповнювались безпосерднiм досвiдом людей, адекватнi наслiдки, набували позитивних практичних знань.
Уважнiсть i вдумливiсть спостережень змiни погоди урiзньоманiтнювали народну термiнологiю. Так, годиною називалась ясна сонячна погода, негодою погана погода, сльота. Вiдповiдають клiматичним умовам i явищам УкраСЧни назви мiсяцiв: сiчень, лютий, березень тощо. Зиму називали погожою, хазяйською, коли вона була помiрно холодною; сирiтською якщобули незначнi морози; гнилою коли вона була малоснiжною, з частими вiдлигами, а зиму з сильними морозами називали лютою, забiйною.
Багато народних прикмет i завбачень пiдтверджуються науковими даними. Було помiчено, наприклад, що людина, хвора на ревматизм, з пiдвищенною нервознiстю, хворобою серця або легенiв краще за iнших вiдчуваСФ змiни погоди: "Коли рука або колiна ломить, буде перемiна погоди"; "Здорову людину опiвднi знемагаСФ сон буде дощ" i т.iн.
Чимало прикмет виникло завдяки спостереженню за тваринами, птахами, комахами. Наприклад, бджоли перед непогодою ховаються, бо вона часто несе СЧм загибель. Перед дощем крила комах зволожуються, стають важчими i комахи опускаються в нижчi шари повiтря, де СЧх ловлять птахи i навiть над поверхнею води риби. Через те були поширенi такi прикмети: "Ластiвки лiтають низько-на дощ"; "Риби вискакують iз води i ловлять комах на дощ, на негоду"; "Якщо бджоли не вилiтають з вуликiв слiд чекати дощу"; "Перед негодою мурашки закривають бiльшi