Свiтогляднi уявлення та вiрування, народнi знання слов'ян
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
?ицi зображали паличками, десятки хрестиками, сотнi кружечками, тисячi квадратами, дроби горизонтальними аба похилими рисками. За допомогою цих знакiв можна було написати будь-яке число. Для кращого запам"ятовування чисел широко використовували зарубки на рiзних предметах, а також записи вугiллям або крейдою.
Людина у своСФму життi насамперед помiчаСФ плин часу. Що пердусiм полягаСФ в означеннi вимiру тривалостi дня, доби, подiлу СЧх на часовi вiдрiзки, якi вмотивовувались традицiйним побутом, господарською дiяльнiстю. Саме в такому часовому вимiрi людина вбачала суть буття: "Що сьогоднi?". РЖ СЧСЧ iснування подiлялося на тижнi, мiсяцi, роки, десятилiття, а на днi основний вiдлiк часу, що стосувався повсякденноСЧ дiяльностi.
Доба подiлялась на чотири частини: ранок, день, вечiр, нiч, а день, як активна частина доби, вiдповiдно на ранок, обiд ("полудне") i вечiр. Поза тим був ще й iнший вiдлiк: за першими пiвнями, другими, третiми, що вiдповiдало передранковiй порi. Часто користувались поняттями "до полудня", "по полудню годину чи другу", "перед заходом Сонця", "опiвночi" тощо.
Побутувало чимало способiв дiзнатися про пору дня, найчастiше орiСФнтувалися за тiнню людини, або якогось предмета (будинку, дерева), розташуванням Сонця на горизонтi. Бiльш точна регламентацiя часових вимiрiв здiйснювалася у побутi, через зв"язок з природою у процесi господарськоСЧ дiяльностi, через вiдтворення пам"ятних подiй родинного чи громадського життя.
СвоСФрiдною виявилась народна система лiнiйних мiр, якою користувались в УкраСЧнi з давнiх-давен. РЗх походження маСФ антропометричний характер. Мiри пов"язували з природним рухом (розведенням пальцiв, розмахом рук), з окремими частинами людського тiла (лiктем, п"ядею, пальцями, ступнею i навiть голосом) чи фiзичною силою "на вiдстань голосу", "на вiдстань кинутого каменя" тощо. Тому у рiзних народiв вони були не однаковими, тiсно пов"язувалися з традицiйними особливостями ("локоть давнторимський", "локоть мадярський").
Основними мiрами довжини ще з часiв КиСЧвськоСЧ Русi були "локоть", "ступня", "сажень" i навiть "крок". "Локоть" вiдстань мiж локтьовим суглобом i кiнцем стиснутого кулака ("п"ястуха") людини середнього зросту становив 45 50 см. "Литовський локоть" дорiвнював 61,1 см i був поширений на Полiссi. Меншими за величиною були такi мiри, як "стопа" i "п"ядь". У Карпатах паралельно зi "стопою" вживався термiн нiмецького походження "шух" (приблизно 30 см), який дiлився на 12 "перстiв" чи "пальцiв" (величина великого пальця). "Перст" у лiсорубствi ототожнювався з "цалем", "цолом" (2,5 см).
В украСЧнцiв, як i в багатьох iнших слов"янських народiв, "п"ядь" роздiлялась на двi величини "мала п"ядь" i "велика п"ядь". "Мала п"ядь", або ще "хрома п"ядь" це вiдстань мiж розставленими великим i вказiвним пальцями (19 см), а "велика п"ядь" мiж великим пальцем i мiзинцем (21-23 см).
Наведенi мiри застосовувались переважно у ткацтвi, у рiзних народних промислах, а також у бджiльництвi; "сажень" стосувався мiри землi. Витягнутi в обидва боки руки становили "сажень" ("сяг") приблизно 177-186 см. "Коса сажень" дорiвнювала 2,5 м i визначалась вiдстанню вiд пiдошви лiвоСЧ ноги до кiнця пальцiв витягнутоСЧ вгору правоСЧ руки. Вiдстань на землi ще мiряли "кроком", що дорiвнював 75см.
Щодо геометричних знань, то селяни були обiзнанi з простою i ламаною лiнiями, мали уявлення про особливостi паралельних лiнiй, прямий (рiвний) кут, будову кола, вiдношення довжини кола до дiаметра тощо. Останне було особливо властиво бондарям, якi обчислювали дiаметр дна дiжок. Широко побутували народнi способи вимiру земельних дiлянок, в основу якого була покладена схема прямокутноСЧ десятини з розмiрами 40 х 60 або 30 х 80 сажнiв. При обчисленнi площi трикутника перемножували довжину двох його сторiн. Вимiрюючи дiлянки неправильноСЧ форми, СЧх розчленовували на прямокутнi та трикутнi частини, вимiрювали по черзi кожну з них i складали пiдсумковий результат.
Народнi мiри, що з"явилися у процессi тих чи iнших польових робiт, мали умовний характер, були приблизними. Найбiльш поширеною була мiра "день орати", чи "день землi", або "на один плуг", тобро величина поля, зорана впродовж дня.
Оскiльки продуктивнiсть оранки залежала вiд типу ТСрунту, досконалостi знарядь оранки i тягловоСЧ сили, то i величини були неоднаковi. У Карпатах мiра "день орати" становила один морг (0,57 га) землi, а на переважнiй бiльшостi етнiчноСЧ територiСЧ наближалась до одного гектара. На Полiссi побутувала мiра "соха", тобто приблизно 0,40 га. Меншою за розмiром була "упруга" третя частина мiри "день землi", поширена на Лiвобережжi. "Упруги" були ранковi, обiднi, вечiрнi.
Великi площi поля вимiрювалися "ланами" (19 25 га), на Полiссi, Волинi "волоками" (21 га), що подiлялися на "прути" (1,2 1,5 га). Це були дещо регламентованi мiри поля, на вiдмiну вiд тих, що визначались за виконаною роботою протягом одиницi часу. РЖснували мiри площi за величиною скошеного поля ("день косити"), за кiлькiстю висiяного зерна "вiко" (1,8 га, на яку припадаСФ 25 л зерна для засiву). На Закарпаттi селяни послуговувалися мiрою, яка називалася "дiлець" ("телека") величина сiльськогосподарських угiдь, що забезпечувала прожитковий мiнiмум для господаря. Сюди належали: садиба,