Свiтогляднi уявлення та вiрування, народнi знання слов'ян
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
?ть ходiв у мурашнику" тощо. Вiдомо, що тварини використовувалися як своСФрiднi метеорологiчнi прилади. Подекуди в банках з водою тримали жаб i по СЧхнiй поведiнцi визначали погоду.
Як тiльки прилiтали журавлi, жайворонки, ластiвки, селянин ладнав плуга, готував насiння наставало тепло. Крик деркачiв вiщував добрий урожай всiх культур. "Коли солов"СЧ спiвають у голому лiсi не буде врожаю"; "Зозуля закуСФ на голому деревi на неврожай". Поведiнка птахiв органiчно пов"язана з рiчним календарем; вони активiзуються саме тодi, коли маСФ установитися тепло. А от як ставився селянин до рiзних видiв комах: "Не буде комарiв не буде вiвса"; "Багато хрущiв буде врожай проса"; "Якщо ранньою весною буде багато великих мух, то уроде пшениця".
Спостерiгаючи життя рослин, люди помiтили що окремi з них розкривають своСФ листя або квiти в теплу погоду i закривають в холодну. Дуже поширеною СФ прикмета: "Квiти сильнiше пахнуть перед дощем", i це цiлком вiрно. За цих умов рослини погано випаровують воду, яка нагромаджуСФться у нектарину; випаровуються лише пахучi речовини.
Пiсля проростання лугових трав, брунькування дерев мерщiй висiвали овес. Залежно вiд клiматичного поясу та календаря вiдбувалося це в рiзний час. Ярову пшеницю добре було сiяти, коли розпускаСФться дуб, а ячмiнь коли у квiт береться калина. Поява подорожника добра прикмета щодо врожаю тих культур, якi на той час висiвали.
Кiлькiстнi народнi прикмети базуються на спостереженнях за фiзичними явищами в атмосферi. ОднiСФю з найбiльш популярних СФ прикмета: "Дим стовпом на мороз, на гарну погоду". Справа в тому, що напередоднi поганоСЧ погоди частинки диму вкриваються шаром вологи i опускаються вниз "дим стелеться". Пердвiсником ясноСЧ сонячноСЧ погоди влiтку СФ роса ознака добових змiн температури. Поширена така прикмета: "Сильна роса до ясноСЧ погоди".
Якщо, скажiм, снiг лягав на промерзлий ТСрунт, вкритий крижаною кiркою, вiками здобутий досвiд хлiбороба безпомилково пiдказував, що посiви спаряться i загинуть без доступу повiтря, а насiння бур"янiв збережеться. У цьому випадку для бородьби зi стихiСФю селянин застосовував простий, але еффективний засiб виганяв на поле худобу, яка, проламуючи крижаний панцир, рятувала посiви. РЖдеальними умовами вважались такi, коли багато снiгу випадало на непромерзлу землю. Якщо пiд вагою снiгу вгиналися гiлки дерев, бути доброму врожаю. Довго нема снiгу на неврожай. "Зима без снiгу стiл без хлiба", застерiгали хлiбороби. Радiли, коли багато снiгу випадало саме у другiй половинi сiчня (на голодну кутю) снiг своСЧм теплом захищав вiд морозiв-трiскунiв тендiтнi живi паростки у землi. Якщо з"являлося багато iнею на деревах на початку року, це втiшало селянина. Сухий промерзлий нiздрюватий снiг добре пропускав повiтря та рiзнi мiкроелементи, що добре впливали на мiкросередовище насiння. Високе голубе небо, мерехтливi чистi зорi у сiчнi, коли на землi не було багато снiгу, змушували переживати за долю майбутнього врожаю. Майже повсюдно в УкраСЧнi швидке танення снiгу сприймалось як добра прикмета: "Вода зразу велика хлiб уродить добрий"; "Тане снiг швидко зародить хлiб рясно, розтаСФ поволi вродить не дуже". Однак у Карпатах повiльне танення снiгу добре насичувало гiрський глинистий ТСрунт, не вимиваючи з нього поживнi речовини.
РД багато народних завбачень погоди, зв"язаних iз виглядом Сонця, Мiсяця i хмар. Особлива увага придiлялась кольору Сонця i неба у часи ранковоСЧ й вечiрньоСЧ зорi, змiнам форми Мiсяця згiдно з його фазами. Бойки, наприклад, за фазами Мiсяця у груднi визначали погоду на всi пори року. Було помiчено, що коли Сонце, Мiсяць або зiрки "блiдi", буде дощ. Це пояснюСФться тим, що люди бачать СЧх крiзь шар перистих хмар, якi складаються з льодяних кристалiв. А перистi хмари часто приносять дощi. По народних завбаченнях радужнi кола навколо Мiсяця СФ ознакою збiльшення хмарностi та посилення вiтру; небо в "баранцях" означаСФ наближення дощу, а темнi важкi хмари грози.
Вiдомi прикмети i завбачення пов"язанi з тепловими явищами в атмосферi. Так, духота СФ передвiсником грози або дощу, погане горiння дров у печi вiщуСФ вiдлигу. Наукову основу мають i такi прикмети: "Дощу небуваСФ, коли вiтер вночi стихаСФ", "Красний вiтер ясний день", "Багряна зоря на дощ", "Зiрки з вогнем граються на хуртовину i дощ", "Похолодання пiд час дощу припинення негоди".
Було дещо рацiональне i в таких передбаченнях, якi, на перший погляд, видавалися мiстичними, наСЧвними: "Перший великий грiм на врожай"; "Грiм на голе дерево на неврожай"; "Якщо загремить вiд заходу, то буде лiто врожайне". Грiм завжди вважали гарною ознакою: вiн наближав тепло; надто раннiй грiм мiг "просигналiзувати" про завчасне проростання посiвiв. З острахом спостерiгав селянин за ранковими сухими блискавками, або так званим сухим туманом, коли злаковi культури вибивалися в цвiт. Це явище, як вважав хлiбороб, спричиняло до змарнування зерна.
Образ Матерi-Землi, Землi-годувальницi вiками оспiваний на етнiчнiй територiСЧ. Уява хлiбороба витворила божества, якi, опiкувалися плодючiстю землi, не давали СЧй вичерпатися.
Багатовiкова практика вирощування культурних злакiв збагачувала украСЧнського хлiбороба досвiдом; вiн усе глибше проникав у фiзичну суть дивовижного феномена. Змiна культур, пiдживлення дiлянки, паровi клини це ланки поступового опанування засадами агрономiСЧ.
Обробляючи землю,