Свiтогляднi уявлення та вiрування, народнi знання слов'ян
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
В»i, звiдки випливаСФ вода, що утворюСФ всi рiчки та моря, i знову вертаСФться назад у той самий пупець. "Народ, - говориться в повiр"СЧ, записаному експедицiСФю Чубинського, - маСФ глибоку повагу до землi та зве СЧСЧ матiр"ю, томущо вона годуСФ людей i тварин". Бити палицею без потреби, клясти землю вважалося за великий грiх, натомiсть в шану землi СЧСЧ цiлують, подекуди i з"СЧдають шматочок землi.
Так само за святу вважають i воду; в неСЧ не можна плювати, спорожнятися тощо. Святi та цiлющi якостi маСФ лише непочата вода, напрклад, на водохрещi. У всiх мiсiцевостях УкраСЧни бiлял води здiйснювались рiзнi обряди, насамперед, на свято Купали. Свяченою водою скроплювали хату, господарськi будiвлi, двiр, аби вигнати з них нечисту силу. Водою лiкували вiд хвороб, у нiй купали недужих дiтей, вона рятувала вiд пристрiту, курячоСЧ слiпоти. Джерела, рiки, озера, ставки та моря мали своСЧ рiзнi уявлення та повiр"я.
Згадуваний вогонь вважався святим, але мстивим. П.Чубинський фiксував народнi слова: "Ми шануСФмо вогонь як Бога. Вiн наш дорогий гiсть". Не iснувало СФдиного погляду щодо походження вогню. На Подiллi вогонь приписували чортовi, у Луцькому повiтi вогонь пов"язували iз земним життям РЖсуса Христа. У побутi нашого народу вогонь довiряли жiнцi господинi, що мала шанувати i оберiгати сiмейний вогонь, перед приготуванням СЧжi мала охрещувати його. Вiн вважався талiсманом, опiкуном дому. Треба вiдрiзняти вiд вогню вогники, що з"являються на кладовищах i болотах. РЗх приписують чортам та упирям, або ж янголам, якi запалюють СЧх на могилах праведникiв. За iншими повiр"ями вважали що вогники спалахують де живе диявол, або ж на мiiях закопаних скарбiв.
Живi iстоти тварини, птахи, рослини нагадували людей; вони жили, вiдчували, сприймали свiт. Нашi предки вiрили, що напередоднi Нового Року воли розмовляють людською мовою, вони благословеннi Богом за зiгрiвання своСЧм диханням народжену Божу дитину в яслах. Шанували корову i навiть були часи, коли на Великдень христосились з нею, пригощали свяченим. Коза вважалася невдалою спробою копiювання корови, а цап вiдтворенням власного образу i подоби диявола. Цiкавi вiрування пов"язанi з конем, це перетворений диявол, приречений не наСЧдатися за провину СЧв сiно з ясел РЖсуса. Рiзнi повiр"я народилися про диких звiрiв: ведмiдь лiсова людина, що не впустила на ночiвлю ченцiв, або перетворений мельник; вовк ворог диявола, та харчуСФться ними. На Полтавщинi розповiдали, що собак, лисиць, кабанiв, зайцiв вилiпив чорт з глини. Кицька утворилася у рукавицi богородицi, крiт перетворений хлопець, його батько спокушав Бога. Кажан зла миша, чайка перетворена вдова, журавель циган; зозуля була жiнкою, що вбила свого чоловiка, за те засуджена немати свого гнiзда. Курка божа птиця, бо несе яйця, що освячуються з паскою. З птахами пов"язувалися прикмети: сороки, ворони, синицi, горобцi, пугачi, лелеки приносять людям новини.
Вiрування пов"язанi з рослинами мають пiзнiй характер; сосна благословенна, бо завжди зелена та непридатна на цвяхи для розп"яття Христа. Фруктовi дерева створенi Богом, а шипшина, верба та очерет мiстять лукавого. Листя осики безперестанку труситься, бо на нiй повiсився РЖуда, вона жахаСФ все лихе. Береза зблiдла од першого намiру РЖуди повiситися на нiй. На такiж групи, як i дерева можна подiлити квiти, трави i злаки. Усе що корисне людям, цiлющi рослини створив Бог, а все шкiдливе вiд лукавого.
4. Висновок
РЖсторично так склалося, що переважна бiльшiсть наших предкiв займалися землеробством. Лише жителi Карпат та Полiсся спецiалiзувалися на лiсопромислах, звiроловствi i тваринництвi...
Так, доглядаючи землю-Матiнку, вирощуючи культурнi злаки, випасаючи худобу, селяни фiксували атмосфернi змiни з огляду позитивних впливiв на результати працi.
Слiд вiдзначити особливе мiiе народному календарю. Саме з нього починаСФться i робота в полi, i лiкування недугiв; саме вiн регламентуСФ шлюбнi вiдносини. Саме завдяки календарю неграмотнi селяни, лише по народних прикметах, легко визначали пору року.
Щож стосуСФться свiтобудови, розташування небесних свiтил, то найчастiше то були переплетенi з вiруваннями та уявленнями тi доцiльнi знання, рацiональна частина яких втiлювалась у прикметах. Упродовж вiкiв украСЧнцi намагалися осягнути зв"язок загадкових законiв та явищ природи. Чималу роль у народному традицiйному рiльництвi вiдiгравали знання про ТСрунт, народ створив свою класифiкацiю ТСрунтiв у межах певних природно-ландшафтних зон.
Становлення народноСЧ медицини як складного комплекса, що поСФднав вдалi дiСЧ, позитивнi знання i магiю.
Багато рiзнобарвних знань i уявлень залишилося у матерiальних пам"ятках, фолькльорi, у мiфопоетичнiй творчостi, зокрема численних ритуальних святах впродовж рiчного землеробського (сонячного) циклу. Зародки народноСЧ медицини годиться пов"язувати, науково обТСрунтовувати i розглядати суголосно з мiфами нашого народу про створення свiту й рiзноманiтнi божества, а також враховуючи ставлення украСЧнцiв до Сонця, Неба, Землi, Води, Вогню, рослинного та тваринного свiту тощо.
Свiтотворчi та "боготворчi" уявлення праукраСЧнцiв базуються передовсiм на пошануваннi Сонця та на визнаннi вiчних критерiСЧв життя i буття добра i зла.
Основнi язичницькi свята праукраСЧнцiв, що доречi i сьогоднi актуальнi i поширенi це свята Сонця: Калити, Коляди, Колодiя, Великоднi та Зеленi свята, свято РЖвана Купала. А, оскiльки народ започаткований вiд в