Розвиток пiзнавальноСЧ активностi молодших школярiв на уроках украСЧнськоСЧ мови
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ження, переживання, як дiСФ. Пiзнавальний iнтерес у навчальному процесi зараз, так як i цiлiсне призначення навчання, не може бути обмеженим гностичними запитаннями (лише набутими знаннями), це особистiсне навчання учня охоплюСФ i сферу його соцiальноСЧ життСФдiяльностi. Вiд iнтересу залежить не тiльки продуктивнiсть оволодiння знаннями, способами пiзнавальноСЧ дiяльностi, але й загальний тонус всiСФСЧ навчальноСЧ дiяльностi з СЧСЧ соцiальним змiстом i установками.
Сама природа iнтересу, як i дiяльнiсть, маСФ обСФктивно - субСФктивнi основи. Не виникаСФ iнтерес до того, що не маСФ для школяра обСФктивного змiсту, значимостi, тому iнтерес вибiрковий. Та iнтерес, як i дiяльнiсть, - це людська освiта. Людина вiдображаСФ свiт у своСЧй пiдсвiдомостi, вивчаСФ його. За допомогою iнтересу у вивчення вноситься особистий початок, розкриваються можливостi школяра.
РЖнтерес школяра i його цiннiснi орiСФнтацiСЧ тiсно повязанi. Цiннiснi орiСФнтацiСЧ зверненi до обСФктивних цiнностей, iснуючим в дiйсностi, але вони субСФктивнi, вони - властивiсть людини.
У навчальнiй дiяльностi розкриваються обСФктивнi цiнностi рiзних предметних областей знань, якi вiдбивають дiйснiсть. Ця дiяльнiсть допомагаСФ школяру вибирати не те випадкове, що виникло пiд час ситуацiСЧ, а те дiйсно цiнне, яке може складати постiйний iнтерес, не ситуативний, а стiйкий, глибокий, проростаючий в життСФдiяльнiсть.
РЖнтерес в навчально-пiзнавальнiй дiяльностi - рушiйна сила навчання i учiння. Байдужий учитель не здатен пiдняти своСЧх учнiв на активне, творче рiшення поставлених перед ним навчальних цiлей. Байдужий учень схожий на робота, механiзм заучування, обдiлений людськими якостями. Всi питання навчання стикаються з iнтересом. НемаСФ нi однiСФСЧ проблеми в навчально-пiзнавальнiй дiяльностi, яку б можна було успiшно розвязати без опори на iнтерес i тодi, коли вiн виступаСФ як засiб, що опираСФться на привабливi сторони вивченого явища, i тодi, коли вiн виступаСФ у виглядi внутрiшнього мотиву даноСЧ дiяльностi або даного навчального дiйства, що суттСФво виражено у вiдношеннi школяра до навчальноСЧ дiяльностi. РЖ, звичайно, тодi, коли iнтерес представляСФ собою вже достатньо стiйку особисту освiту школяра, яка пiдкрiплюСФ його дiяльнi сну активнiсть, сприяСФ розвитку його самостiйного навчання.
Не СФ випадковим i те, що проблема iнтересу у навчаннi пройшла через столiття i утвердилась як важливий фактор не тiльки плiдного навчання, а й всебiчного розвитку учнiв.
У сучаснiй дидактицi та педагогiцi накопичено значний фонд дослiджень в областi формування пiзнавальноСЧ активностi молодших школярiв. За останнi роки звернення теорiСЧ навчання до дiяльностi, а також до особистостi учня вiдкриваСФ значнi перспективи для розвитку цiСФСЧ проблеми в теорiСЧ i практицi навчання:
виявляються доповнення рiзних видiв дiяльностi, для того, щоб розкривати та приводити в дiю потенцiал учнiв, викликати iнтерес до знань, життя в залежностi з потребами кожного. Тут багато не використаних практикою резервiв як в спiввiдношеннi рiзних видiв дiяльностi з пiзнанням, так i в СЧх взаСФмодiСЧ;
виявляСФться вплив взаСФмозвязку обовязкового навчання та вiльноСЧ позанавчальноСЧ дiяльностi;
особлива увага звертаСФться на взаСФмозвтАЭязок дiяльностi вчителя i учнiв з метою формування i розвитку мiжсубтАЭСФктних вiдносин, якi сприяють становленню субСФктивноСЧ позицiСЧ школярiв та збагачують дiяльнiсть учителя.
РЖмперативнiсть вимоги учителя ("читай", тАЮрозвязуйтАЭ, тАЮвивчайтАЭ) категоричнiсть його судження без залучення учнiв до активного обговорення складних питань без стимулювання СЧх домислiв та оцiнок не сприяють формуванню особистiсноСЧ освiти школярiв, його пiзнавальноСЧ допитливостi, самостiйностi у навчаннi, пiзнавального iнтересу.
Активну пiзнавальну дiяльнiсть учнiв у процесi навчання можна забезпечити, створивши вiдповiднi зовнiшнi i внутрiшнi умови. До зовнiшнiх умов належить органiзацiя уроку, його змiст, методи роботи вчителя тощо.
Створення внутрiшнiх умов повязане насамперед з формуванням навчальних мотивiв, самостiйностi, виробленням i використанням способiв спостереження тощо.
В теорiСЧ та практицi навчання проблема розвитку пiзнавальноСЧ активностi частiше всього розглядалась як засiб пiдвищення ефективностi змiсту навчання, методiв навчання та форм органiзацiСЧ (урокiв). Таке розумiння проблеми активiзацiСЧ задовольняло до тих пiр, поки пере дидактикою не постало бiльш складне i значне завдання - формування особистостi, яка б вiдповiдала потребам суспiльства, виховання у пiдростаючого поколiння активноСЧ життСФвоСЧ позицiСЧ.
В останнi десятилiття шляхи розвитку пiзнавальноСЧ активностi поповнювались i проблемним навчанням, i мiж предметними звязками, i застосуванням технiчних засобiв навчання. Це одночасно i процес розвитку пiзнавальноСЧ активностi своСФю дiяльнiстю самим учнем. РЖ чим старший школяр, тим бiльше вiд нього повинна виходити iнiцiатива самоорганiзацiСЧ своСФСЧ дiяльностi. Цей процес виражений iндивiдуальним складом учня: його установками, швидкiстю та адекватнiстю реагування на навчальний процес, прагненням i вмiнням ставити перед собi завдання i знаходити СЧх вирiшення, вихiд iз скрутного становища, його здатностi до роботи, саморегуляцiСЧ. Тут доречно згадати твердження А.С. Макаренка про те, що педагогiчно невигiдно бачити у майбутньому вихованцевi лише людину. Це людина майбутнього, зi всiма притаманними йому потенцiалами, якi необхiдно виявляти, реалiзовувати в активнiй, самостiйнiй йо