Розвиток пiзнавальноСЧ активностi молодших школярiв на уроках украСЧнськоСЧ мови
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
В·увати вправи i завдання до вивченого граматичного матерiалу у 4 класi, якi спрямованi на пробудження пiзнавальноСЧ активностi молодших школярiв.
Вiдповiдно до мети дослiдження в дипломнiй роботi вирiшувались наступнi завдання:
1. Вивчити стан дослiдження проблеми психолого-педагогiчноСЧ лiтератури.
2. Окреслити методичнi засоби, що впливають на розвиток пiзнавальних iнтересiв молодших школярiв.
3. ЗтАЭясувати ефективнiсть запропонованоСЧ методики формування пiзнавальних iнтересiв на уроках рiдноСЧ мови в експериментальному дослiдженнi.
З метою реалiзацiСЧ поставлених завдань нами застосовувались теоретичнi та емпiричнi методи дослiдження: теоретичний аналiз дидактичноСЧ i методичноСЧ лiтератури, чинних навчальних програм i пiдручникiв для початковоСЧ школи; досвiд психолога; порiвняльна характеристика теоретичних положень; спостереження за навчально-виховним процесом початковоСЧ школи; педагогiчний експеримент; бесiда з учителями; тестування учнiв; пошуку шляхiв удосконалення; кiлькiсний та якiсний аналiз результатiв дослiдження.
Провiдним методом дослiдження був педагогiчний експеримент, який проводився на базi загальноосвiтньоСЧ школи РЖ-РЖРЖРЖ ступенiв м. Золочева ЛьвiвськоСЧ областi.
Експериментальне дослiдження носило теоретико-експериментальний характер i проводилось у три етапи. На констатувальному етапi експерименту (2006 - 2007рр) було зясовано значення розвитку пiзнавальних процесiв на уроках украСЧнськоСЧ мова у молодших школярiв, методи i прийоми СЧх удосконалення та стан проблеми дослiдження в практицi роботи сучасноСЧ початковоСЧ школи. На формувальному етапi (2007 - 2008 рр.) в навчально-виховному процесi початковоСЧ загальноосвiтньоСЧ школи удосконалювались шляхи розвитку пiзнавальноСЧ дiяльностi у молодших школярiв на уроках украСЧнськоСЧ мови у 4 класi. На пiдсумковому етапi узагальнювались й аналiзувались результати експериментального дослiдження, формулювались висновки.
З результатiв експериментального дослiдження випливаСФ гiпотеза:
Якщо в навчальний процес урокiв украСЧнськоСЧ мови систематично впроваджувати спецiально органiзованi вправи i завдання та методично СЧх обТСрунтовувати при вивченнi граматичного матерiалу, то розвиток пiзнавальноСЧ активностi молодшого школяра значно зросте. Структура дипломноСЧ роботи. Дипломна робота складаСФться зi вступу, двох роздiлiв, висновкiв, списку використаноСЧ лiтератури та додаткiв.
Роздiл1. Теоретично-практичнi засади розвитку пiзнавальноСЧ активностi школярiв на уроках украСЧнськоСЧ мови
1.1 Розвиток пiзнавальноСЧ активностi у молодших школярiв як педагогiчна проблема
ХХРЖ - це доба, спрямована на особистiсть. Створення максимально сприятливих умов для розвитку iндивiдуальностi - не тiльки мета сучасних розвинених суспiльств, а й одна з необхiдних умов СЧх динамiчностi й адаптивностi до мiнливого iнформацiйного свiту. Налаштована на позитив здорова психiка дитини давно стала предметом уваги не тiльки психологiв i психiатрiв, а й турботою усього суспiльства, особливо освiти, оскiльки саме в СЧСЧ полi вiдбуваСФться становлення людини. УкраСЧнська школа не може залишатися осторонь генерального напрямку розвитку свiтовоСЧ освiти - СЧСЧ психологiзацiСЧ.
У кожноСЧ дитини СФ iндивiдуальнi особливостi памятi, уваги, мислення, схильностi, мотивацiСЧ, своя стратегiя працi, особливостi сприйняття тощо. Не продiагностувавши психологiчнi властивостi учня, ми не маСФмо гарантiСЧ, що спрямовуСФмо педагогiчний вплив у потрiбному для його розвитку напрямi.
Нинi iснуСФ СФдина модель, яка маСФ орiСФнтацiю на iндивiдуальнiсть дитини, - особистiсно орiСФнтоване навчання. У центрi його - особистiсть дитини, СЧСЧ самобутнiсть самоцiннiсть: субСФктивний досвiд кожного спочатку розкриваСФться, а потiм узгоджуСФться зi змiстом освiти [5]. На думку В. Володько i М. Солдатенко [7], - це система взаСФмодiСЧ мiж учасниками навчального процесу, коли найповнiше використовуються iндивiдуальнi особливостi кожного, визначаються перспективи подальшого розумового розвитку i гармонiйного вдосконалення особистiсноСЧ структури, здiйснюються пошуки засобiв, що сприяли б формуванню iндивiдуального стилю дiяльностi.
Необхiдною складовою такого навчання маСФ стати справжнСФ вивчення особистостi дитини i дитиною - своСФСЧ особистостi. Мета роботи сучасного вчителя - розвиток особистостi учня, його творчого потенцiалу та пiзнавальноСЧ активностi [10,c.106], навчальний процес при цьому орiСФнтуСФться на потенцiйнi можливостi дитини, СЧх реалiзацiю. Ж. Пiаже з цього приводу зазначав: тАЮ Оскiльки джерело розвитку - всерединi дитини, то навчання може бути успiшним лише тiСФю мiрою, якою воно використовуСФ досягнення розвитку конкретноСЧ дитинитАЭ [5,c. 205].
РЖсторiя поглядiв на необхiднiсть розвивального пiдходу до навчання починаСФться ще з давньоСЧ ГрецiСЧ. Вже Платон, Аристотель i Сократ сформулювали певнi iдеСЧ про необхiднiсть навчання дiтей методiв пiзнання. Надалi Ян Каменськiй, Жан Жак Руссо, Й. Песталоццi, Ф. Дiстервег i К. Ушинський, виголошуючи проблеми розливального навчання, поставили питання необхiдностi врахування психологiчних особливостей учнiв.
Вагомий внесок у розробку цiСФСЧ парадигми належить вiтчизнянiй школi кiнця ХРЖХ - початку ХХ столiття. Г. Ващенко придiлив увагу необхiдностi розвитку пiзнавальноСЧ активностi у молодших школярiв.
У 30 - тi роки ХХ столiття Л. Виготський обТСрунтував можливiсть навчання i виховання, за якими спостережливiсть, память, творча уяв