Розвиток пiзнавальноСЧ активностi молодших школярiв на уроках украСЧнськоСЧ мови
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ня читанням, успiхи в якому залежать передусiм вiд методiв навчання процесу мовлення, що вiдбуваСФться внаслiдок оволодiння рiдною мовою, СЧСЧ лексичними, граматичними, фонетичними можливостями.
РозвиваСФться мовлення i як засiб спiлкування з iншими людьми, i як спосiб набування знань, i як iнструмент творення та засiб вираження емоцiйних станiв та вольовоСЧ регуляцiСЧ поведiнки, i як обСФкт вивчення.
Уява: надзвичайно бурхлива, яскрава, iз характерними рисами некерованостi, у процесi навчання вона поступово розвиваСФться; вдосконалюСФться вiдтворювальна уява, яка стаСФ реалiстичнiшою та керованiшою; iнтенсивно формуСФться i творча уява; на основi попереднього досвiду виникають новi образи, вiд простого довiльного комбiнування уявлень дiти поступово переходять до логiчно обТСрунтованоСЧ побудови нових образiв; зростаСФ швидкiсть утворення образiв, а також вимогливiсть дiтей до витворiв; на основi власного життСФвого досвiду у дiтей зявляються новi образи i дiти переходять на вищий щабель - вiд простого довiльного комбiнування переходять до логiчно обТСрунтованоСЧ побудови нових образiв.
Мислення:
СуттСФвi вiдмiнностi простежуються у розвитку мислення молодшого школяра: здiйснюСФться перехiд вiд наочно - образного, конкретного мислення, притаманного дошкiльнятам, до понятiйного, науково -теоретичного. Конкретнiсть мислення першокласникiв виявляСФться передусiм у тому, що при розвязаннi розумового завдання вони опираються на означенi словами конкретнi предмети, СЧх зображення або уявлення. РЗм легше проаналiзувати конкретний факт та зробити вiдповiднi висновки, нiж навести приклад до загального правила. [14, с.22]
Мислення дитини змiнюСФться пiд впливом навчання в структурi спiввiдношення образних i понятiйних, конкретних i абстрактних компонентiв на користь зростання ролi останнiх.
Завдяки мисленню школярi вчаться визначати вiдомi СЧм поняття, видiляючи загальнi та iстотнi ознаки обСФктiв, розвязувати дедалi складнiшi пiзнавальнi i практичнi завдання, виконуючи потрiбнi для цього дiСЧ та операцiСЧ й виражаючи результати в судженнях, поняттях, мiркуваннях i умовиводах.
Аналiз на початках маСФ передусiм практично - дiСФвий i образно - мовний характер. Вiд елементарного аналiзу, коли до уваги береться лише якась частина предмета, дiти поступово переходять до комплексного, прагнучи розглянути усi частини чи частини предмета пiзнання, хоча ще не вмiють встановлювати взаСФмозвязки мiж ними. [2, с.20 - 22]
Аналiз поступово повязуСФться iз синтезом, однак для молодших школярiв перший СФ доступнiшим розумовим процесом: СЧм легше видiляти в цiлому, нiж обСФднувати у цiле окремi поняття (А. Валлон, РЖ. Ломпшер).
ЗасвоСФння молодшими школярами умiння порiвнювати пiдносить СЧх аналiтико - синтетичну дiяльнiсть на вищий рiвень.
Аналiз поступово переходить в абстрагування, яке стаСФ важливим компонентом розумовоСЧ дiяльностi учнiв, необхiдним для узагальнення i формування понять.
Пiд впливом вимог навчальноСЧ дiяльностi поступово вдосконалюються i способи узагальнення: вiд переважно наочно - мовних способiв дiти переходять до уявно - мовних, а згодом - i до понятiйно-мовних. Вiдповiдно змiнюються i результати узагальнення.
Спецiальна робота, спрямована на формування умiнь узагальнювати, групувати, класифiкувати обСФкти, СФ умовою успiшного розвитку у молодших школярiв даноСЧ розумовоСЧ операцiСЧ. Узагальнення виступаСФ основою розвитку конкретизацiСЧ, тобто умiння застосувати результати узагальнення в нових пiзнавальних i практичних ситуацiях.
Експериментальнi дослiдження пошукового характеру переконливо довели, що за дотримання ряду умов можна забезпечити набагато ефективнiший перехiд учнiв не тiльки вiд конкретного до абстрактного, а й вiд абстрактного до конкретного (В.В. Давидов, С.Д. Максименко та iн.).
З вiком зростаСФ кiлькiсть iндивiдуальних умовиводiв, змiстовнiсть та iстиннiсть яких залежить вiд накопиченого дiтьми досвiду (М.Н. Шардаков). Водночас формуються i дедуктивнi мiркування, якi ТСрунтуються спочатку на конкретних узагальненнях, основою яких СФ чуттСФвi спостереження, а згодом - i на абстрактних судженнях, пiдкрiплених конкретною ситуацiСФю (С.Л. Рубiнштейн). РЖндуктивними умовиводами молодшi школярi оволодiвають швидше.
Спостерiгаються iстотнi iндивiдуальнi особливостi розумовоСЧ дiяльностi молодших школярiв, вираженi у рiвнях розвитку операцiй аналiзу i синтезу, абстрагування i узагальнення, у спiввiдношеннях конкретно - образних i абстрактно - словесних компонентiв, гнучкостi мислення. [2, с.22]
Память: у молодшому шкiльному вiцi память розвиваСФться передусiм у напрямку посилення СЧСЧ довiльностi, зростаннi можливостей свiдомого керування нею та збiльшенню обсягу смисловоСЧ, словесно - логiчноСЧ памятi. ЗмiнюСФться спiввiдношення мимовiльного i довiльного запамятовування на користь зростання ролi останнього. Дослiднi данi свiдчать, що при вмiлому керiвництвi навчальною дiяльнiстю молодшi школярi вже можуть видiляти у зрозумiлому для них матерiалi опорнi думки, повязувати СЧх мiж собою i завдяки цьому успiшно запамятовувати; розвиваСФться також здатнiсть до довiльного вiдтворення матерiалу. Однак без педагогiчноСЧ допомоги дiти, як правило, використовують тiльки найпростiший спосiб довiльного запамятовування i вiдтворення - переказування. Спроби застосувати продуктивнiшi способи ускладнюють роботу; розвиток довiльноСЧ не означаСФ ослаблення мимовiльноСЧ; мимовiльна память молодших школярiв характеризуСФться