ОсобливостСЦ методики ознайомлення молодших школярСЦв з видами СЦ жанрами образотворчого мистецтва
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?рихом, а в мСЦру видалення всередину штрих робимо легше.
Якщо ми пСЦднСЦмемо книгу до рСЦвня очей, то побачимо, що всСЦ сторони книги злилися в одну лСЦнСЦю.
Якщо пСЦднСЦмемо книгу вище рСЦвня око, то далекий кут буде нижче ближнього.
При малюваннСЦ потрСЦбно стежити за спСЦввСЦдношенням розмСЦрСЦв. Що, наприклад, бСЦльша: висота чи ширина тСЦСФi чи СЦншоi частини, - СЦ на скСЦльки.
ЗСЦставлення розмСЦрСЦв, чи, як ще говорять, визначення пропорцСЦй одне з найважливСЦших дСЦй того, хто малюСФ. Завдання полягаСФ в тому, щоб правильно визначити вСЦдносини розмСЦрСЦв. Питання про вСЦдносини в образотворчому мистецтвСЦ дуже важливий, тому що художник постСЦйно з ними зустрСЦчаСФться вСЦдносини розмСЦрСЦв, тональнСЦ, колСЦрнСЦ СЦ т.д.
Зображуючи натюрморт, пейзаж чи жанрову композицСЦю, важливо показати ту колСЦрну напругу, якою характеризуСФться натура. Не можна, наприклад, правдиво написати пейзаж у момент палаючого заходу, користуючись блСЦдою гамою фарб, чи передати сцену при розсСЦяному освСЦтленнСЦ за допомогою щСЦльних СЦ насичених кольорСЦв.
Якщо ми хочемо вСЦрогСЦдно зобразити кольори предметСЦв в натюрмортСЦ при вечСЦрньому чи штучному освСЦтленнСЦ, iх потрСЦбно писати насиченими СЦ щСЦльними кольорами. ПеребСЦльшена напруженСЦсть колСЦрних вСЦдносин приводить до того, що фарба залишаСФться просто фарбою, не перевтСЦлюючи в матерСЦал видимого предмету, не передаючи стан. Така робота не притягуСФ СЦ не хвилюСФ.
При сильному сонячному забарвленнСЦ кольори вибСЦлюють, розходження мСЦж ними слабшаСФ, стираСФться, СЦ це повинен побачити СЦ використовувати художник для досягнення правдивостСЦ СЦ виразностСЦ зображення. Щирий, емоцСЦйно значимий колорит створюСФться в тому випадку, якщо художник передаСФ кольоровСЦсть натури у визначених умовах освСЦтлення СЦ стану атмосфери СЦ пСЦдкоряСФ все це образнСЦй задачСЦ.
Чималу роль у створеннСЦ емоцСЦйно сильного СЦ природного колСЦрного ладу граСФ закономСЦрне чергування теплих СЦ холодних вСЦдтСЦнкСЦв. Протиставлення теплих СЦ холодних вСЦдтСЦнкСЦв на свСЦтлСЦ й у тСЦнСЦ СФ одним з важливих якостей реалСЦстичного живопису. Теплими називаються всСЦ колСЦрнСЦ вСЦдтСЦнки, що наближаються до червоним СЦ жовтим (асоцСЦюються з теплом, вогнем). ХолоднСЦ вСЦдтСЦнки тяжСЦють до зелених, синСЦх, фСЦолетових СЦ звязанСЦ з вСЦдчуттям холоду.
Будь-який колСЦр може бути СЦ теплим СЦ холодним, у залежностСЦ вСЦд того, до чого ближче його вСЦдтСЦнок: до червоно-жовтогарячого чи синьо-зеленого кольору. У природСЦ часто буваСФ, що свСЦтло (те, що освСЦтлено) холодне, а тСЦнСЦ теплСЦ, СЦ навпаки. У кСЦмнатСЦ зверненСЦ до вСЦкна сторони предметСЦв завжди висвСЦтлюються холодним свСЦтлом. ТСЦньовСЦ сторони отримують бСЦльш теплий вСЦдтСЦнок, вСЦдбитий вСЦд стСЦн СЦ стелСЦ. ПСЦд вСЦдкритим небом предмети висвСЦтлюються теплим сонячним свСЦтлом, а тСЦнСЦ вСЦдбивають холоднСЦ вСЦдтСЦнки синього неба.
ЗСЦставлення СЦ чергування теплих СЦ холодних квСЦтСЦв маСФ мСЦсце СЦ на рСЦвно освСЦтлених чи затемнених поверхнях. Так, наприклад, тСЦнСЦ на снСЦгу в зимовий сонячний день здаються синСЦми з кСЦлькох причин: вСЦд рефлексу неба, вСЦд контрастного впливу жовто-жовтогарячого кольору снСЦгу, освСЦтленого сонцем, СЦ вСЦд контрасту самого кольору висвСЦтлення. Ось чому колСЦр будь-якоi поверхнСЦ не можна розумСЦти як тСЦльки холодний чи тСЦльки теплий. Швидше за все тут вСЦдбуваСФться боротьба двох колСЦрних початкСЦв: теплого СЦ холодного. Протиставлення теплих СЦ холодних вСЦдтСЦнкСЦв служить однСЦСФю з умов створення гармонСЦйного колориту.
Багатство СЦ розмаiтСЦсть взаСФмних рефлексСЦв, загальний тоновий СЦ колСЦрний стан освСЦтленостСЦ, вплив спектрального складу основного джерела свСЦтла, контрастна взаСФмодСЦя теплих СЦ холодних вСЦдтСЦнкСЦв кольору усе це поСФднуСФ кольори, робить iх супСЦдрядними СЦ родинними. Саме СФднСЦсть у розмаiтостСЦ СЦ визначаСФ гармонСЦйнСЦсть колориту. Жоден колСЦр не можна вводити в етюд чи картину, не узгодивши його СЦз загальним колоритом. Фарба на полотнСЦ завжди звучить рСЦзко, якщо не пСЦдлегла загальному тоновому СЦ колСЦрному стану. ГармонСЦя, СФднСЦсть колориту в картинСЦ визначаСФться спорСЦдненням фарб природи. Колорит у живописСЦ це результат пСЦзнання художником обСФктивно СЦснуючого колСЦрного багатства.
Якщо зображення правильне побудоване, дотриманСЦ пропорцСЦi, перспектива, обСФм, але всСЦ деталСЦ виписанСЦ чи намальованСЦ з однаковим акцентом на передньому СЦ задньому планах, то всСЦ предмети одночасно будуть лСЦзти на переднСЦй план, тому що не дотриманий колСЦрний лад зображення вСЦдповСЦдно до цСЦлСЦсного зорового враження.
Зорова цСЦлСЦснСЦсть живопису СЦ малюнка залежить вСЦд пСЦдпорядкованостСЦ другорядного головному, в увязуваннСЦ всього зображення в одне цСЦле. Якщо картина являСФ собою строкатий набСЦр рСЦвнозначних колСЦрних плям, контрастСЦв, вона втрачаСФ свою зорову переконливСЦсть. З цСЦСФi причини головне звичайно розмСЦщаСФться поблизу вСЦд оптичного центру картини. Це дозволяСФ зорово охопити всю картину вСЦдразу СЦ сприймати змСЦст як СФдине цСЦле. У процесСЦ зображення натюрморту, пейзажу чи портрета не маСФ змСЦсту додавати деталям однакове значення, чи вимальовувати виписувати iх однаково докладно. ЧСЦтко ми повиннСЦ бачити те, що СФ головним у роботСЦ.
Власне цим базовим засадам ми намагалися навчити на самому початку учнСЦв експериментального класу, щоб з часом навчитися iх розумСЦти СЦ реалСЦзовувати на практицСЦ.
2.2 ОрганСЦзацСЦя СЦ змСЦст експериментального дослСЦдження
З метою перевСЦрки удосконаленоi методики ознайомлення молодших школярСЦв з видами СЦ жанрами образотворчого мистецтва ми провели експериме