ОсобливостСЦ методики ознайомлення молодших школярСЦв з видами СЦ жанрами образотворчого мистецтва
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ори мистецтва СЦ художнСЦй спосСЦб дСЦалектично взаСФмозалежнСЦ СЦ з необхСЦднСЦстю припускають один одного. ХудожнСЦй спосСЦб СЦдеальний СЦ виникаСФ тСЦльки у свСЦдомостСЦ що сприймаСФ, становлячись частиною субСФктивноi естетичноi свСЦдомостСЦ, у той час як твСЦр мистецтва матерСЦальний та СЦснуСФ поза суспСЦльною й СЦндивСЦдуальною свСЦдомСЦстю. Але виникнути художнСЦй спосСЦб може тСЦльки завдяки творовСЦ мистецтва, його естетичним якостям, особливим способом органСЦзованою матерСЦальною структурою твору мистецтва.
СпСЦввСЦдношення мСЦж художнСЦм способом СЦ формами обСФктивноi реальностСЦ показуСФ, що тут маСФ мСЦсце момент тотожностСЦ СЦ розбСЦжностСЦ. ЗрозумСЦло, що ступенСЦ подСЦбностСЦ або подоби способу обСФкту вСЦдображення залежить пСЦзнавання, а отже, вСЦдношення до способу субСФкта сприйняття. Але оскСЦльки змСЦст способу значно ширше обСФкта вСЦдображення, то художнСЦй спосСЦб повинний вСЦдрСЦзнятися вСЦд вСЦдображуваного обСФкта [71, 48].
Мистецтво реалСЦстичне, коли воно глибоко проникаСФ в дСЦйснСЦсть СЦ вСЦдображаСФ ii в динамСЦку, у СФдностСЦ обСФктивного СЦ субСФктивного. Тобто в ньому цСЦлком субСФктивне повинно бути одночасно цСЦлком обСФктивним. Лише в цьому випадку субСФктивне може бути естетично передане СЦ сприйняте, тому що обСФктивне тут СЦ СФ одночасно цСЦлком субСФктивним. Така дСЦалектика субСФктивного й обСФктивного СФ лише тодСЦ, коли реалСЦстичне мистецтво розумСЦСФться як СФдиний процес, як СФднСЦсть створення СЦ сприйняття мистецтва [40, 9].
Творчий субСФктивний елемент у свСЦдомостСЦ творця твору повторюСФться у свСЦдомостСЦ глядача, читача. ХудожнСЦй спосСЦб як СЦдеальне утворення виникаСФ тодСЦ, коли сприйняття повторюСФ у своiй духовнСЦй структурСЦ моменти створення художнього твору, коли глядач, читач вСЦдтворюСФ для себе картину свСЦту, аналогСЦчну тСЦСФi, що зображена у творСЦ мистецтва. Виникаюча картина як би створена самим читачем, СФ його досягненням СЦ власнСЦстю. З самого початку дСЦйснСЦсть освоюСФться людиною через його конкретну дСЦяльнСЦсть, вСЦдчуття, що мають почуттСФвий характер.
ВСЦдчуття викликають у людей емоцСЦйну, що приводить iх у хвилювання реакцСЦю. НавСЦть самий термСЦн емоцСЦя у перекладСЦ з латинськоi позначаСФ рух, хвилювання [10, 152]. Однак не можна не зауважити, що емоцСЦйний момент у рСЦзному ступенСЦ виявляСФться в рСЦзних видах людськоi дСЦяльностСЦ. Так, наприклад, у дСЦяльностСЦ ученого вСЦн СЦстотно сприяСФ роботСЦ, але не лежить у самСЦй природСЦ логСЦчних виводСЦв СЦ наукових СЦстин. ПозитивнСЦ переживання, хвилювання, що виникають у процесСЦ роботи й у результатСЦ наукового успСЦху, СФ тСЦльки важливСЦ психологСЦчнСЦ стимули в дСЦяльностСЦ вченого. У той час як художник, висловлюючи у творСЦ своi симпатСЦi й антипатСЦi, своi емоцСЦйнСЦ переживання, прагне як можна повнСЦше передати iхнСЦй публСЦцСЦ, учений у своiх наукових доказах, вСЦдкриттях безстороннСЦй.
Наукове вСЦдкриття покликане впливати в основному на розум, а не на почуття читача, воно не маСФ на метСЦ представити емоцСЦйне вСЦдношення автора до обСФкта дослСЦдження. У мистецтвСЦ ж емоцСЦi СФ необхСЦдною складовою частиною, одним СЦз компонентСЦв змСЦсту, що органСЦчно забарвлюСФ його СЦ що виражаСФ закладену в ньому думку. ЕмоцСЦйнСЦстю вСЦдрСЦзняються способи всСЦх мистецтв. Так, Р.Роллан говорив, що музика без емоцСЦйноi насиченостСЦ перетворюСФться в чергування гармонСЦк, позбавлених життя [30, 48]. А театр стаСФ звичайним, добре налагодженим механСЦзмом, якщо в спектаклСЦ немаСФ високоi емоцСЦйноi напруги.
Сама природа художнього освоСФння життя така, що в способах художник, по вираженню поета, повинний покласти на музику не тСЦльки слова, але СЦ своСФ серце. СпосСЦб, що несе СЦдею, переконливий, якщо за ним стоiть художник, для якого головне в життСЦ, за словами О.Родена, бути схвильованим, любити, сподСЦватися, трСЦпотСЦти, жити. У кожному художньому творСЦ точно СЦ строго розраховано, що повинно подСЦяти, коли СЦ яким способом [61, 5]. ГармонСЦя вивСЦрена алгеброю почуття, розумом, емоцСЦонально-рацСЦонально обдумано.
Зображення людського горя СЦ страждання на полотнСЦ або в скульптурному портретСЦ викликало б тСЦльки жалСЦсть. ЕмоцСЦйна сила мистецтва виникаСФ не спонтанно. Це результат глибокоi думки СЦ почуття. Створюючи свСЦй твСЦр, художник враховуСФ, як усе показане й описане iм буде впливати на людей. НайважливСЦшою особливСЦстю художнього способу СФ також його СЦндивСЦдуальна визначенСЦсть. Мистецтво завжди зштовхуСФ людину з конкретними життСФвими фактами, подСЦями, переживаннями.
У художньому способСЦ втСЦлена конкретно почуттСФва повнота, СЦндивСЦдуальне багатство кожного явища, що зображуСФться. РеалСЦстичний спосСЦб несе у своiй СЦндивСЦдуальнСЦй формСЦ узагальнення життСФвих явищ СЦ не тотожний окремому СЦндивСЦду, а фСЦксуСФ, завдяки творчСЦй силСЦ художника, неповторнСЦсть думки почуттСЦв, учинкСЦв багатьох людей. У СЦндивСЦдуальнСЦй долСЦ, у живСЦй неповторностСЦ вигляду героя-персонажа закладенСЦ тСЦ думки СЦ почуття, що характеризують епоху, клас, народ, нацСЦю СЦ т.д. [47, 58].
У реалСЦстичному мистецтвСЦ типСЦзацСЦя розумСЦСФться як виявлення СЦ художнСФ втСЦлення самого СЦстотного СЦ значного в навколишньому життСЦ, у людинСЦ, що визначаСФ сили прогресивного розвитку. РеалСЦзм, - указував М.В.Гончаренко, - припускаСФ крСЦм правдивостСЦ деталей, правдиве вСЦдтворення типових характерСЦв у типових обставинах [19, 120]. Процес узагальнення й СЦндивСЦдуалСЦзацСЦi, перейнятий глибоким демократизмом, повним злиттям художника з народом, збагатив мистецтво цих художникСЦв, показав, що на основСЦ загального методу реалСЦстичного узагальнення, загальних принципСЦв реалСЦстичноi типСЦзацСЦi можливСЦ самСЦ