Geum.ru


ОсобливостСЦ методики ознайомлення молодших школярСЦв з видами СЦ жанрами образотворчого мистецтва

Дипломная работа - Педагогика

Другие дипломы по предмету Педагогика



рСЦзнСЦ зразки талановитоi творчостСЦ.

ОсобистСЦстю художника, природою його таланту, глибиною проникнення його в життя сучасного суспСЦльства визначаСФться якСЦсний рСЦвень типСЦзацСЦi й СЦндустрСЦалСЦзацСЦi художнСЦх способСЦв. Розглядаючи спосСЦб як дСЦалектичну СФднСЦсть субСФктивного й обСФктивного, рацСЦональне й емоцСЦйне, типового й СЦндивСЦдуального, необхСЦдно вСЦдзначити, що вСЦн як СЦдеальне утворення не змСЦг виникнути в процесСЦ сприйняття, якщо в структурСЦ твору вСЦдсутнСЦй хоч один СЦз цих ознак. СпецифСЦка способу перебуваСФ в тому, що цСЦ ознаки проникають одна в одну; рацСЦональне й емоцСЦйне, типове й СЦндивСЦдуальне виявляються через субСФкт.

1.2 Характеристика видСЦв СЦ жанрСЦв образотворчого мистецтва

Образотворче мистецтво мистецтво, що втСЦлюСФ художнСЦ образи на площинСЦ (графСЦка, малярство тощо) та в просторСЦ (скульптура). Образотворче мистецтво вСЦдображаСФ дСЦйснСЦсть у наочних образах, вСЦдтворюСФ обСФктивно наявнСЦ властивостСЦ реального свСЦту: обСФм, колСЦр, просторовСЦсть, матерСЦальну форму предмета, свСЦтлоповСЦтряне середовище тощо. Проте образотворче мистецтво зображуСФ не тСЦльки те, що доступне безпосередньому зоровому сприйняттю, але й передаСФ розвиток подСЦй у часСЦ, певну фабулу, розгорнуту оповСЦдь. Воно розкриваСФ духовний склад людини, ii психологСЦю.

Виокремлення природи виду й жанру в мистецтвСЦ являСФ собою складне завдання, оскСЦльки ii актуальнСЦсть для кожного перСЦоду розвитку художньоi практики передбачала вирСЦшення в межах тСЦСФi культурноi парадигми, що домСЦнувала на окремих етапах розвитку мистецтва. Таким чином, поняття природи виду й жанру, яке вСЦдповСЦдаСФ сутностСЦ самоi категорСЦi вид СЦ жанр у сучасному ii розумСЦннСЦ, в рСЦзнСЦ перСЦоди розвитку мистецтвознавства дослСЦджувалося тими категорСЦями художньоi форми, якСЦ обСФктивно визначали процес вживлення твору мистецтва в соцСЦальну дСЦйснСЦсть, а саме: категорСЦями роду, жанру та виду мистецтва [56, 196].

В контекстСЦ означеноi проблематики вихСЦдними положеннями роботи стали естетичнСЦ теорСЦi Аристотеля, Н.Буало, Ш.Баттьо, Г.ЛессСЦнга, Г.Гегеля, Ф.ШеллСЦнга, Б.Кроче. До проблеми жанроутворення та процесСЦв змСЦни парадигми художньоi творчостСЦ звертались Ж.Жубер, Б.Констан, Ф.ШатобрСЦан, РЖ.ШСЦллер, Ф.Шлегель, Л.ТСЦк, Р.Вагнер. У сучасних захСЦдно-СФвропейських теорСЦях аспектСЦв розумСЦння природи жанру торкаються такСЦ вченСЦ, як Т.Адорно, Р.Барт, В.БенямСЦн, Ж.БодрСЦйяр, Й.ГейзСЦнга, Ж.ДеррСЦда, Ж. Дельоз. У сучаснСЦй украiнськСЦй естетицСЦ пСЦдТСрунтям для дослСЦджень захСЦдноСФвропейських теорСЦй художньоi творчостСЦ стали концепцСЦi Л.Лев-чук, В.Ляха, В.Табачковського, М.Федоренка, РЖ.Федоровоi, О.Шевченка.

Образотворче мистецтво у сукупностСЦ своiх видСЦв створюСФ реальну картину життя людини та природи, а також наочно втСЦлюСФ тСЦ образи, яких немаСФ в реальностСЦ, якСЦ СФ наслСЦдком людськоi фантазСЦi. Творчих працСЦвникСЦв у царинСЦ образотворчого мистецтва узагальнено називають художниками [47, 51] (хоча здебСЦльшого кожен СЦз них спецСЦалСЦзуСФться у певнСЦй галузСЦ образотворчого мистецтва як скульптор, маляр, графСЦк тощо).

Образотворче мистецтво як галузь науки передбачаСФ дослСЦдження засадничих закономСЦрностей генези й еволюцСЦi образотворчого мистецтва яку цСЦлому, так СЦ на певних СЦсторично детермСЦнованих стадСЦях його розвитку, зокрема стильових, у рСЦзному нацСЦональному контекстСЦ; стадСЦi над усСЦм комплексом питань, повязаних СЦз зясуванням специфСЦки жанрово-видовоi структури образотворчого мистецтва, його змСЦсту та форми; здСЦйснення опису, аналСЦзу, витлумачення, атрибуцСЦi мистецьких творСЦв, розгляд особливостей iх суспСЦльного функцСЦонування; вивчення набуткСЦв окремих нацСЦональних шкСЦл мистецтва, творчоi практики художнСЦх обСФднань, угруповань, окремих художникСЦв.

ВидСЦляють такСЦ види образотворчого мистецтва:

  1. ГрафСЦка.
  2. Живопис.
  3. Скульптура.
  4. Декоративно-прикладне мистецтво.
  5. ВСЦтраж.
  6. ЮвелСЦрна справа.
  7. Дизайн.
  8. ФотографСЦя [16, 22-23].

Отже, образотворче мистецтво рСЦзноманСЦтне. Основними видами його вважають живопис, графСЦку, скульптуру СЦ декоративно-прикладне мистецтво, а живопис називають першим серед образотворчих мистецтв.

Живопис вид образотворчого мистецтва, повязаний з передачею зорових образСЦв нанесенням фарб на твердСЦ, гнучкСЦ або тканевСЦ поверхнСЦ, а також твори мистецтва, створенСЦ таким способом. НайбСЦльш поширенСЦ твори живопису, виконанСЦ на плоских або майже плоских поверхнях, таких як натягнуте на раму полотно, папСЦр, поверхнСЦ стСЦн СЦ т.д. До живопису вСЦдносять СЦ виконанСЦ фарбами зображення на декоративному та церемонСЦальному посуду, поверхня якого може мати складну форму.

КолСЦр головний виразний засСЦб живопису. У живописному творСЦ глядач ранСЦше сприймаСФ колорит картини, ii колСЦрну гаму. КолСЦр основний, але не СФдиний засСЦб художньоi виразностСЦ. РД ще лСЦнСЦйна композицСЦя СЦ свСЦтлотСЦньове рСЦшення, або тон. Тон картини це мСЦра свСЦтлоти ii колориту. Бувають твори як би витканСЦ з свСЦтла, тобто свСЦтлСЦ по тону (наприклад, ДСЦвчинка з персиками В. ССФрова) СЦ темнСЦ (Тройка В.Перова). Колорит СЦ тон картини звичайно виражають основну ii СЦдею. За задумом В. ССФрова свСЦтлий загальний тон полотна ДСЦвчинка з персиками повинен передавати яскравий внутрСЦшнСЦй свСЦт пСЦдлСЦтка, що стоiть на порозСЦ дорослого життя. ГлухСЦ СЦ неяскравСЦ вСЦдтСЦнки картини Тройка образно розкривають безрадСЦсне СЦснування маленьких трудСЦвникСЦв [49, 71].

Бувають картини СЦ СЦншого типу без сюжету: пейзажСЦ, натюрморти, портрети. ?/p>