ОсобливостСЦ методики ознайомлення молодших школярСЦв з видами СЦ жанрами образотворчого мистецтва
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?го. Однак на вСЦдмСЦну вСЦд фСЦзика СЦ хСЦмСЦка, бСЦолога СЦ геолога художник пСЦзнаСФ природу в ii спСЦввСЦднесеннСЦ з людиною, у ii цСЦннСЦсному значеннСЦ. Природа пСЦд пензлем художника розкриваСФться такою, якою вСЦн бачить ii, емоцСЦйно сприймаСФ СЦ духовно осмислюСФ живописець.
М.ПришвСЦн писав, що природу вСЦн розумСЦв як дзеркало душСЦ людини: СЦ звСЦрю, СЦ птицСЦ, СЦ травСЦ, СЦ хмаринСЦ тСЦльки людина даСФ свСЦй спосСЦб СЦ змСЦст. ЗвСЦдси завдання художника шукати СЦ вСЦдкривати в природСЦ прекраснСЦ сторони душСЦ людини. Таким чином, рСЦзниця в предметах пСЦзнання мистецтва СЦ науки потрСЦбно бачити не в тому, що пСЦзнаються рСЦзнСЦ обСФкти, рСЦзниця тут у самСЦй природСЦ пСЦзнання. Наука беземоцСЦйна, СЦ ii беземоцСЦйнСЦсть обумовлена абстрактно-логСЦчною, теоретичною свСЦдомСЦстю, що здатне вирСЦшувати своi задачСЦ лише за умови вСЦдволСЦкання вСЦд стихСЦi емоцСЦйного життя людини [16, 103].
Формою, у якСЦй мистецтво вСЦдбиваСФ дСЦйснСЦсть, СФ художнСЦй спосСЦб. Принципова вСЦдмСЦннСЦсть художнього способу вСЦд способу-уявлення перебуваСФ в тому, що художнСЦй спосСЦб СФ результатом пСЦзнання того цСЦннСЦсного аспекту буття, що метафорично прийнято називати олюдненням свСЦту, тодСЦ як спосСЦб уявлення СФ вСЦдбиток обСФкта як такого, звСЦльнене вСЦд його СЦдейно-емоцСЦйноi СЦнтерпретацСЦi й оцСЦнки [62, 40].
ХудожнСФ пСЦзнання орСЦСФнтовано на пСЦзнання духовного життя людини СЦ суспСЦльства як на головну СЦ кСЦнцеву мету, тодСЦ як пСЦзнання матерСЦального буття природи СЦ людини СФ лише засобом для досягнення цСЦСФi мети. ЗакономСЦрно виникаСФ питання: що цСЦкавить художника в тому чий портрет вСЦн пише? ЗовнСЦшнСЦсть, що зображуСФться людини або його внутрСЦшнСЦй свСЦт, фСЦзичне його буття або його духовне життя? ЦСЦллю портрета СФ пСЦзнання внутрСЦшнього, духовного, психологСЦчного, пСЦзнання ж зовнСЦшнього необхСЦдно мистецтву лише остСЦльки, оскСЦльки без цього мистецтво не вСЦдкриваСФ новСЦ закони, не встановлюСФ новСЦ факти. Це завдання науки. Але якщо мистецтво СЦ вСЦдкриваСФ факти наукового знання, то це не мета його, а побСЦчний результат.
О. де Бальзак для вчених зробив важливСЦ спостереження, повязанСЦ СЦз соцСЦальною природою людини. Письменник Стринберг у романСЦ КапСЦтан Коль висловив думку про можливСЦсть одержання азоту з повСЦтря. Живописець ЛСЦотар у картинСЦ Шоколадниця СЦнтуiтивно розкладав свСЦтло за законами, що фСЦзики вСЦдкрили пСЦзнСЦше. Мистецтво даСФ СЦншСЦ знання. Однак СЦнтерес до них обумовлюСФться не нашим прагненням збагнути методику наукового експерименту або розширити знання про конкретну область науки [74, 101].
Завдяки мистецтву ми розумСЦСФмо моральну природу науки, рСЦзних по характеру людей, що займаються нею. Мистецтво вСЦдкриваСФ нам внутрСЦшнСЦй свСЦт людини у всьому його багатствСЦ СЦ вСЦдкриваСФ в ньому нове, несподСЦване, не замСЦчене нами. Мистецтво даСФ знання про життя, про складнСЦ людськСЦ вСЦдношення. Воно вчить розумСЦти СЦнших людей СЦ самого себе, учить жити, будить у людинСЦ людське. Коротше говорячи, предметом мистецтва СФ людина. Так, наприклад, М.М.Герман говорив про вСЦдтворення дСЦйсностСЦ в мистецтвСЦ, головний предмет якого - людина [16, 12]. Людське життя вСЦн називав СФдиним корСЦнним предметом, СФдиним СЦстотним змСЦстом поезСЦi [16, 13].
Однак твердження, що предметом мистецтва СФ людина, потребуСФ деяких додаткових розяснень. Справа в тому, що СЦснують жанри СЦ види мистецтва, у котрих немаСФ безпосереднього зображення людини. Музика, наприклад, повнСЦстю позбавлена можливостСЦ зображення тСЦлесного вигляду людини, не знаходимо ми такого зображення й у пейзажСЦ, натюрмортСЦ, декоративно-прикладних мистецтвах, архСЦтектурСЦ. Але це не заважаСФ музицСЦ вСЦдтворювати глибиннСЦ процеси життя людського духу, у пейзажСЦ передати визначений настрСЦй, хоча такого настрою немаСФ нСЦ в поля, нСЦ в лугу, нСЦ в рСЦчки. Воно властиво тСЦльки людинСЦ.
Що ж стосуСФться архСЦтектури, декоративно-прикладних видСЦв мистецтва, то тут сутнСЦсть людини може бути художньо пСЦзнана через освоСФний суспСЦльною людиною предметний свСЦт. Ця обставина пСЦдкреслювалася ще Л.ФейСФрбахом: ...Той предмет, СЦз котрим субСФкт звязаний по СЦстотСЦ, у силу необхСЦдностСЦ, СФ не що СЦнше як власна, але обСФктивна сутнСЦсть цього субСФкта. Людина самого себе пСЦзнаСФ з обСФкта: свСЦдомСЦсть обСФкта СФ самосвСЦдомСЦсть людини. По обСФктСЦ ми можемо впСЦзнати лик столСЦття СЦ його сутнСЦсть. У обСФктСЦ виявляСФться сутнСЦсть людини, його щире обСФктивне Я. Це вСЦдноситься не тСЦльки до розумових, але СЦ до почуттСФвих обСФктСЦв [41, 92].
У творах декоративно-прикладного мистецтва, в архСЦтектурних способах розкритСЦ характери, почуття, погляди людей СЦ через них суть громадського життя тСЦСФi або СЦншоi СЦсторичноi епохи. НавСЦть натюрморт (що означаСФ мертва природа) завжди говорить нам не тСЦльки про речСЦ, але СЦ про живу людину, його вСЦдношення до свСЦту. Прикладом цього СФ мистецтво голландських майстрСЦв Яна Ван Гейсума, ПСЦтера Класа, Балтазара ван дер Аста й СЦн. Зображуючи природу в жанрСЦ натюрморту, вони розкрили типове для того часу вСЦдношення до цСЦСФi природи, що склалося в суспСЦльнСЦй практицСЦ [20, 18].
Твори мистецтва розповСЦдають нам не тСЦльки про спосСЦб життя, думках, почуттях окремоi людини, але СЦ про свСЦтогляд, свСЦтовСЦдчуваннСЦ суспСЦльства, його СЦдеалах. Тому предметом мистецтва СФ не людина взагалСЦ, а духовний сенс його соцСЦального буття [26, 2]. Мистецтво одна з форм суспСЦльноi свСЦдомостСЦ. Мистецтво специфСЦчний рСЦзновид вСЦдбитку СЦ пСЦзнання дСЦйсностСЦ в конкретно-почуттСФвих способах. Але якщо саме це поняття абстракцСЦя, то реальне буття мистецтва художнСЦй твСЦр.
Таким чином, т?/p>