ОсобистСЦсно-орСЦСФнтоване виховання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
також можна сформулювати безлСЦч конкретних питань. Що являСФ собою новий особистСЦсний досвСЦд? Чи СЦснуСФ (СЦ в якСЦй мСЦрСЦ) транс ситуативний перенос цього досвСЦду? Яким чином дСЦагностувати особистСЦсний рСЦст як такий, а не його окремСЦ, завжди особистСЦснСЦ СЦ розрСЦзненСЦ симптоми? ЯкСЦ вСЦдстроченСЦ наслСЦдки людиноцентрованого навчання? Розробка даноi проблематики була започаткована К.Роджерсом, зараз ii продовжують його послСЦдовники, однак повних СЦ цСЦлком визначених вСЦдповСЦдей на всСЦ цСЦ питання поки немаСФ.
Як завжди, будь-яка теорСЦя, що дСЦйсно стимулюСФ прогрес науки, ставить набагато бСЦльше питань, нСЦж даСФ вСЦдповСЦдей. ТеорСЦя К. Роджерса повною мСЦрою володСЦСФ цим безсумнСЦвним достоiнством високоi еврСЦстичностСЦ. Щоб надмСЦрно не перевантажувати виклад з величезноi кСЦлькостСЦ проблем, генерованих дослСЦдженнями К.Роджерса, вкажемо лише ще одну, на наш погляд, найцСЦкавСЦшу проблему психологСЦчних закономСЦрностей, умов СЦ передумов особистСЦсного становлення фасилСЦтаторСЦв свободи.
ПсихологСЦчний аспект СЦдей гуманСЦзму найбСЦльш повно знайшов своСФ вСЦдображення в одному СЦз напрямкСЦв зарубСЦжноi психологСЦi - гуманСЦстичному .
ГуманСЦстична психологСЦя виникла на противагу бСЦхевСЦоризму СЦ фрейдизму, якСЦ базуються на залежностСЦ людини вСЦд ii минулого, тодСЦ як головне в нСЦй, згСЦдно з гуманСЦстичною психологСЦСФю, - спрямованСЦсть в майбутнСФ до вСЦльноi реалСЦзацСЦi своiх творчих можливостей ,змСЦцненню вСЦри в себе, можливСЦсть досягнення "СЦдеального Я". Головна роль при цьому надаСФться мотивам, якСЦ забезпечують не пристосування до середовища, а рСЦст конструктивного начала людського "Я". При цьому людина набуваСФ бСЦльшоi впевненостСЦ в собСЦ, усвСЦдомлюСФ вСЦдповСЦдальнСЦсть за свою поведСЦнку, спонтаннСЦсть СЦ радСЦсть вСЦльного життя .
В центр своiх дослСЦджень гуманСЦстична психологСЦя ставить особистСЦсть людини в усСЦй ii багатогранностСЦ СЦ неповторностСЦ. Серцевина особистостСЦ маСФ позитивне начало, котре виявляСФться в прагненнСЦ до змСЦни. РЖдеi трансформацСЦi людського "Я" в свСЦтСЦ, що змСЦнюСФться, СФ провСЦдною СЦ звучить у рСЦзних термСЦнах - це "розвиток", "рСЦст", СЦдея змСЦни, повязана з розвитком СЦ актуалСЦзацСЦСФю особистСЦсного потенцСЦалу, спСЦввСЦдноситься з СЦдеСФю СЦ поняттям СЦндивСЦдуацСЦi К. Юнга, самоактуалСЦзацСЦi А. Маслоу СЦ С. Джуарда, особистСЦсного росту К. Роджерса.
ПсихологСЦв цього напрямку цСЦкавить особистСЦсть як здорова творча унСЦкальна цСЦлСЦсна система, метою якоi СФ самоактуалСЦзацСЦя, максимальне розкриття своiх потенцСЦйних здСЦбностей. Для неi характернСЦ незалежнСЦсть, вибСЦр рСЦзних шляхСЦв життя СЦ вСЦдповСЦдальнСЦсть за цей вибСЦр. Кожна людина неповторна, тому аналСЦз окремих випадкСЦв життя не менш важливий як статистичнСЦ узагальнення. Головною психологСЦчною реальнСЦстю СФ переживання людиною свСЦту СЦ себе в свСЦтСЦ, а, отже, логСЦчно вивести поняття свободи СЦз якихось вихСЦдних принципСЦв, не враховуючи переживання людини, неможливо, неможливо також вирСЦшити протирСЦччя мСЦж бажанням СЦ необхСЦднСЦстю, не враховуючи природу бажань.
ОсновнСЦ принципи гуманСЦстичноi психологСЦi зводяться до такого:
1. Хоча людське буття маСФ межу, людинСЦ завжди притаманнСЦ свобода та потрСЦбна для неi незалежнСЦсть.
2. НайважливСЦшим джерелом СЦнформацСЦi СФ екзестенцСЦальний стан людини, ii субСФктивний психологСЦчний досвСЦд, доступний iй через ii усвСЦдомленСЦсть "тут-СЦ-тепер".
3. ОскСЦльки людська природа визначаСФться не тим, що робить людина, а тим, як вона усвСЦдомлюСФ своСФ буття, ii природу нСЦколи неможливо визначити повнСЦстю, вона завжди прагне до безперервного розвитку, реалСЦзацСЦi можливостей людини.
4. Людина СФдина СЦ цСЦлСЦсна. Ця цСЦлСЦснСЦсть "Я" створюСФ унСЦкальний характер переживань кожноi людини. У людинСЦ неможливо вСЦдокремити органСЦчне СЦ психологСЦчне, усвСЦдомлюване СЦ неусвСЦдомлюване, почуття СЦ думку.
5. СвСЦдомСЦсть людини не може бути зведена нСЦ до ii основних потреб або захистСЦв, як у фрейдизмСЦ, нСЦ до епСЦфеноменСЦв бСЦхевСЦоризму.
6. Сучасна людина стала занадто СЦнтелектуальною, технократичною СЦ неемоцСЦйною, що призвело ii до вСЦдчуження, втрати СЦндивСЦдуальностСЦ та гуманного начала. ГуманСЦстична психологСЦя, використовуючи досвСЦд людини, СФ коригуючою силою.
КрСЦм цього, у роботСЦ по впровадженню особистСЦсно-зорСЦСФнтованого пСЦдходу необхСЦдно виходити СЦз таких умов.
РЖ. Умови, якСЦ Роджерс назвав "значимим для людини учСЦнням":
1. УчнСЦ вирСЦшують в процесСЦ навчання проблеми, якСЦ iх цСЦкавлять СЦ значимСЦ для них.
2. Учитель (як терапСЦст в психотерапСЦi) почуваСФ себе по вСЦдношенню до учнСЦв конгруентно, тобто проявляСФ себе такою людиною, якою вСЦн СФ, виражаючи себе вСЦльно.
3. Учитель проявляСФ безумовне позитивне ставлення до учня, приймаСФ його таким, як той СФ.
4. Учитель проявляСФ емпатСЦю до учня - здатнСЦсть проникати в його внутрСЦшнСЦй свСЦт, розумСЦти його, дивитись його очима, залишаючись при цьому самим собою.
5. Учитель забезпечуСФ засоби учСЦння школярСЦв: книги, карти, пСЦдручники, СЦнструменти, матерСЦали, в тому числСЦ власнСЦ знання, консультацСЦi СЦнших спецСЦалСЦстСЦв, якщо дСЦти цього потребують.
ТакСЦ актуальнСЦ для нашого часу спроби переосмислення цСЦнностСЦ свСЦту дорослостСЦ створюють позитивнСЦ умови СЦ для переоцСЦнки цСЦнностей СЦ стереотипСЦв психологСЦi дитинства. Перш за все маСФ бути переглянута домСЦнуюча тут асимСЦлятивна парадигма, тобто самСЦ основи СЦ принципи вСЦдношень мСЦж дорослими СЦ дСЦтьми. Одне СЦз основних завдань гуманСЦстичноi психологСЦi науково обгрунтувати такий перехСЦд.
П. Принципи традицСЦйноi й гуманСЦстичноi центрованоi на свСЦтСЦ дитин?/p>