ОсобистСЦсно-орСЦСФнтоване виховання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
дкреслити, що в сучаснСЦй педагогСЦчнСЦй психологСЦi систематично пророблена лише одна СЦз семи описаних вченими психологСЦчних центрацСЦй вчителя, а саме гуманСЦстична центрацСЦя. У теоретичних СЦ практичних розробках в галузСЦ навчання СЦ виховання К. Роджерса СЦ СЦнших психологСЦв гуманСЦстичного напрямку (Ф. Робак, Р. Тауша, Д. ЕспСЦ й СЦн.) всебСЦчно дослСЦдженСЦ особливостСЦ дСЦяльностСЦ, особистостСЦ, спСЦлкування СЦ творчостСЦ носСЦя такоi центрацСЦi так названого учителя фасСЦлСЦтатора, а також шляхи СЦ методи його професСЦйноi пСЦдготовки. На жаль, альтернативний вчитель СЦ альтернативна школа в концепцСЦi К. Роджерса створюють опозицСЦю всСЦй традицСЦйнСЦй системСЦ навчання СЦ виховання й саме у цьому виступають як ii заперечення, а не розвиток. На думку багатьох вчених, так вСЦдбуваСФться тому, що традицСЦйний вчитель СЦ традицСЦйна школа гуманСЦстичними психологами розглядаються недостатньо диференцСЦюванню, трохи абстрактною, що як показують лише пряму протилежнСЦсть, СЦнший полюс стосовно гуманСЦстичного навчання.
Однак у педагогСЦчнСЦй реальностСЦ СЦснують дуже рСЦзноманСЦтнСЦ СЦ цСЦлком рСЦвноправнСЦ з погляду iхнього онтологСЦчного статусу психологСЦчнСЦ центрацСЦi вчителя. Неврахування цСЦСФi якСЦсноi розмаiтостСЦ ускладнюСФ процес гуманСЦзацСЦi традицСЦйноi системи навчання СЦ виховання, знижуСФ ефективнСЦсть СЦ проникаючу силу методСЦв, прийомСЦв СЦ технСЦк, якСЦ використовуються психологами в дослСЦдницькСЦй СЦ практичнСЦй роботСЦ. УспСЦшнСЦсть перетворення педагогСЦчноi реальностСЦ на основСЦ гуманСЦзацСЦi навчально-виховного процесу залежить не тСЦльки вСЦд ступеня психолого-педагогСЦчноi розробленостСЦ самого цього нормативу, а також принципСЦв, шляхСЦв СЦ засобСЦв його практичноi реалСЦзацСЦi, але СЦ вСЦд адекватного спСЦввСЦднесення мети з педагогСЦчною реальнСЦстю, представленоi рСЦзноманСЦтними психологСЦчними центрацСЦями всСЦх учасникСЦв навчально-виховного процесу.
НайбСЦльш прогресивною СФ гуманСЦстична центрацСЦя, яка висвСЦтлюСФ пСЦдхСЦд гуманСЦстичноi психологСЦi до особистостСЦ в порСЦвняннСЦ з першими, якСЦ висвСЦтлюють реальнСЦсть традицСЦйного навчання.
РоздСЦл 2. ВИХОВАТЕЛЬ У КОНТЕКСТРЖ ОСОБИСТРЖСНО ОРРЖРДНТОВАНОРЗ СИСТЕМИ В ШКОЛРЖ
ТехнологСЦi виховного впливу спрямованСЦ не лише на виховання, а й на вихователя, вимагають СЦнтенсивного залучення до виховного процесу його СЦндивСЦдуальних можливостей СЦ особистСЦсних схильностей. Вихователь змушений щоразу немовби по-новому будувати своi стосунки з вихованцем, особистСЦсний момент утворюСФ центр особистСЦсно розвивальних технологСЦй, а не просто умову iх реалСЦзацСЦi.
Адже дСЦйсно загальнСЦ й частковСЦ результати виховних впливСЦв, що сигналСЦзують про себе як певнСЦ змСЦни, якСЦ вСЦдбуваються у вихованцевСЦ, нСЦколи дзеркально ("один до одного") не вСЦдтворюють сутСЦ кожного СЦз впливСЦв, оскСЦльки характер "слСЦду", що залишаСФться вСЦд них у внутрСЦшньому свСЦтСЦ пСЦдростаючоi особистостСЦ, завжди опосередкований СЦндивСЦдуальнСЦстю субСФкта впливу. КонкретизуСФмо цю закономСЦрнСЦсть. Характер сприйняття дитиною виховних впливСЦв залежить вСЦд того, як вона сприймаСФ особистСЦсть вихователя, вСЦд якого виходить виховна дСЦя, СЦ яке ставлення до нього у неi виникаСФ. Тому, якщо педагог хоче, щоб його виховнСЦ дСЦi справдСЦ доходили б до дСЦтей, вСЦн мусить своiм моральним складом викликати у них повагу, довСЦру, бути авторитетом у iхнСЦх очах як вихователь СЦ людина. Педагог мусить навчитися розумСЦти по реакцСЦях дСЦтей, як його сприймають, оцСЦнюють його особистСЦсть не взагалСЦ школярСЦ, а конкретнСЦ школярСЦ, на яких вСЦн збираСФться впливати, тобто вСЦн мусить володСЦти добре вираженими здСЦбностями до адекватноi рефлексСЦi щодо своiх СЦндивСЦдуальних особистСЦсних особливостей СЦ своiх професСЦйних можливостей.
ВихователевСЦ необхСЦдно знання того, як його "Я", його особистСЦснСЦ якостСЦ стають надбанням дСЦтей, як своСФрСЦдно, стосовно до специфСЦки вСЦку, вони СЦнтерпретуються дСЦтьми, яке значення набувають для вихованцСЦв. АдекватнСЦсть чи неадекватнСЦсть "Я-образу" вихователя його реальним проявам у педагогСЦчнСЦй дСЦяльностСЦ може стати причиною успСЦху чи неуспСЦху його працСЦ Адже якраз СЦндивСЦдуально-специфСЦчнСЦ риси вихователя, особистСЦсний характер його виховних впливСЦв, виявляючись у його функцСЦональнСЦй ролСЦ, визначають, у кСЦнцевому пСЦдсумку, якСЦ соцСЦальнСЦ установки, моральнСЦ принципи СЦ поведСЦнковСЦ стереотипи формуватимуться у його вихованцСЦв.
У вихованнСЦ дСЦтей, як показали експериментальнСЦ данСЦ, образ вихователя не збСЦгаСФться з тим, ким вСЦн СФ насправдСЦ. Ефект "змСЦщення" характеризуСФ тенденцСЦю дСЦтей до певноi гСЦперболСЦзацСЦi негативних проявСЦв у дСЦях вихователя СЦ до недооцСЦнки проявСЦв позитивних. З цього випливаСФ, що невСЦдворотнСЦ в рядСЦ випадкСЦв негативнСЦ дСЦi на дитину необхСЦдно здСЦйснювати на фонСЦ позитивного ставлення до нього, розумСЦючи, що емоцСЦйний ефект негативного впливу гСЦперболСЦзуСФться в свСЦдомостСЦ дитини. ЗдатнСЦсть вихователя "бути особистСЦстю" значною мСЦрою опосередковуСФ процес виховання. У цьому звязку В. О. Сухомлинський зазначав: "Я твердо переконаний, що СФ якостСЦ душСЦ, без яких людина не може стати справжнСЦм вихователем, СЦ серед цих якостей на першому мСЦсцСЦ розум умСЦння проникнути в духовний свСЦт дитини... Горе багатьох учителСЦв... полягаСФ в тому, що вони забувають: учень це перш за все жива людина, що вступаСФ у свСЦт пСЦзнання, творчостСЦ, людських взаСФмин.
КрСЦм того, вихованець перебуваСФ у станСЦ постСЦйних виховних змСЦн; його теперСЦшня особистСЦсна структура набуваСФ певних доповнень порСЦвняно з вчорашньою. Тому знання характеру змСЦн, що вСЦдбувають