ОсобистСЦсно-орСЦСФнтоване виховання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
ивноi участСЦ вихованцСЦв в умовах вСЦльного прояву свого тАЬЯтАЭ, розкриття й реалСЦзацСЦi всСЦх потенцСЦйних можливостей як рСЦвноправних членСЦв спСЦлкування.
Усяка хвороба СФ нормальним проявом життСФдСЦяльностСЦ органСЦзму, змушеного СЦснувати в ненормальних умовах, СЦ найбСЦльш радикальний засСЦб лСЦкування полягаСФ в нормалСЦзацСЦi самих умов. Якщо в нашСЦй системСЦ виховання традицСЦйно акцентуСФться зовнСЦшня система цСЦнностей на шкоду внутрСЦшньоi, якщо в нСЦй учитель фактично безмежно домСЦнуСФ над учнем, якщо в нСЦй формування людини постСЦйно пСЦдмСЦнюСФ ii розвиток, а викладання явно домСЦнуСФ над навчанням, то, отже, для оздоровлення цСЦСФi системи треба СЦстотно змСЦстити (спочатку хоча б збалансувати) акценти, переглянути прСЦоритетнСЦсть окремих ролей, функцСЦй, методСЦв СЦ процесСЦв. ВихСЦд СЦз кризи можливий тСЦльки в тому випадку, якщо будуть СЦ в теорСЦi, СЦ на практицСЦ (не на словах, а на дСЦлСЦ!) кардинально змСЦненСЦ всСЦ цСЦ застСЦйнСЦ акценти нашоi традицСЦйноi системи виховання. На наш погляд, у цьому перенесеннСЦ СЦ зсувСЦ акцентСЦв полягаСФ справжня реформа освСЦти СЦ ii справжнСФ лСЦкування вСЦд тСЦСФi хвороби, що усе бСЦльш виразно виявляСФ себе як побСЦчний ефект традицСЦйного способу виховання.
Якщо ж ми вирСЦшимо залишити все так, як СФ, якщо ми обмежимося косметичною (на словах) перебудовою нашоi педагогСЦчноi СЦдеологСЦi СЦ самого способу дСЦй нашоi системи передачСЦ соцСЦального досвСЦду, знань СЦ цСЦнностей вСЦд одного поколСЦння СЦншому, то невротизацСЦя молодСЦ буде прогресувати, а ii симптоматика буде приймати усе бСЦльш грСЦзнСЦ, можливо, навСЦть непередбаченСЦ зараз форми. Погодьтеся, кСЦлька рокСЦв назад нСЦхто з нас не мСЦг уявити собСЦ, наприклад, що в третини сьогоднСЦшнСЦх наших школярСЦв будуть чСЦтко виявлятися невротичнСЦ змСЦни психСЦки, що наркоманСЦя СЦ токсикоманСЦя в молодСЦжному середовищСЦ досягне величезних масштабСЦв.
Очевидно, що справжня перебудова системи освСЦти не може здСЦйснюватися сама собою, автоматично. Перебудова - це боротьба. Поряд СЦз силами, що сприяють усвСЦдомленню СЦ подоланню хвороби, СФ СЦ сили, що прагнуть замаскувати СЦ вСЦд себе, СЦ вСЦд СЦнших ii справжнСЦ причини. Перебудову гальмують носСЦi старого мислення в педагогСЦцСЦ, СЦдеологи старих, директивно-дидактичних форм СЦ методСЦв навчально-виховного процесу, а здСЦйснюють перебудову СЦдеологи СЦ носСЦi нового мислення, нових, гуманСЦстичних цСЦнностей у навчаннСЦ СЦ вихованнСЦ. Саме вони намагаються змСЦстити СЦ перенести акценти СЦз соцСЦального досвСЦду на СЦндивСЦдуальний, СЦз соцСЦального Я на реальне, СЦз зовнСЦшнСЦх вимог на внутрСЦшнСЦ мотиви СЦ потреби дСЦтей.
Так склалось, що традицСЦйна система нашого суспСЦльного виховання бСЦльше сСЦмдесяти рокСЦв була нормативною системою формування (навязування СЦ заучування) цСЦнностей людини суспСЦльством. НашСЦ цСЦнностСЦ, якСЦ були вСЦдображенСЦ в партСЦйних та державних документах, багато рокСЦв формували все нове СЦ нове поколСЦння радянськоi молодСЦ. ЦСЦ прекраснСЦ самСЦ по собСЦ, але зовнСЦшнСЦ по вСЦдношенню до дСЦтей цСЦнностСЦ розгдядались педагогами як одинаковСЦ для всСЦх дСЦтей, однотипнСЦ СЦ незмСЦннСЦ.
Яка ж альтернатива? Вона одночасно дуже проста СЦ дуже складна: особистСЦсть виховуСФться особистСЦстю, духовнСЦсть виробляСФться духовнСЦстю. РЖнших засобСЦв виховання просто не СЦснуСФ. ВСЦдновлення в правах цСЦСФi СЦстини в психолого-педагогСЦчнСЦй науцСЦ маСФ принципово важливСЦ наслСЦдки.
У планСЦ психолого-педагогСЦчноi метатеорСЦi воно веде до замСЦни моносубСФктного екстерналСЦстського пСЦдходу на полСЦ субСФктний (полСЦ логСЦчний) пСЦдхСЦд у якостСЦ новоi методологСЦчноi основи для вироблення нового педагогСЦчного мислення СЦ наступного створення загальних СЦ бСЦльш конкретних теорСЦй навчання СЦ виховання, а також новоi гуманСЦстичноi методики СЦ практики навчально-виховного процесу.
У планСЦ психологСЦчноi теорСЦi виховання середнього рСЦвня слСЦд говорити про необхСЦднСЦсть якСЦсноi СЦнтеграцСЦi декСЦлькох теоретико експериментальних традицСЦй, що довгий час автономно розвивалися в радянськСЦй психологСЦчнСЦй науцСЦ, великих радянських психологСЦв А. А. БодалСФва, А. М. МатюшкСЦна, А. В. Петровського,
Б. М. Теплова СЦ iхнСЦх учнСЦв, спСЦвробСЦтникСЦв СЦ послСЦдовникСЦв. У рамках цих дослСЦдницьких напрямкСЦв сформулювали принципи побудови й органСЦзацСЦi такоi педагогСЦчноi взаСФмодСЦi дорослого СЦ дитини, вчителя й учня, що забезпечуСФ не просто передачу визначеного змСЦсту (у виглядСЦ знань, умСЦнь, навичок, звичок, способСЦв дСЦй СЦ т.п.) вСЦд дорослого до дитини, вСЦд учителя до учнСЦв, але iх спСЦльний особистСЦсний рСЦст, спСЦльний особистСЦсний розвиток.
У планСЦ психолого-педагогСЦчноi практики СЦдея виховання особистостСЦ особистСЦстю веде, з одного боку, до перебудови на рСЦвноправних (демократичних) початках взаСФмин мСЦж психолого-педагогСЦчною наукою СЦ педагогСЦчною практикою, до виникнення нового типу науково-практичного комплексного дослСЦдження, що проводиться групою вчених СЦ практикСЦв в СЦнтересах практикСЦв, а з СЦншого боку, до загальноi гуманСЦзацСЦi навчально-виховного процесу в школСЦ, у педвузСЦ й СЦнститутСЦ удосконалення вчителСЦв, тобто в системСЦ СЦндивСЦдуально-професСЦйноi пСЦдготовки, дСЦяльностСЦ СЦ перепСЦдготовки вчителСЦв, СЦ в цСЦлому до загальноi гуманСЦзацСЦi сфери духовного виробництва, до реалСЦзацСЦi на практицСЦ педагогСЦки спСЦвробСЦтництва СЦ психологСЦi виховання вихователСЦв.
Головний недолСЦк нашоi освСЦти не в тому що традицСЦйна система виховання (навязування цСЦнностей) неефективна, немаСФ можливостСЦ хоча б в якСЦйсь мСЦрСЦ цСЦ цСЦнностСЦ передавати, а в тому, що вона призводить до прогресуючоi невротизацСЦi молодСЦ внаслСЦдок якоi наступаСФ масова стагнацСЦя духовно