ОсобистСЦсно-орСЦСФнтоване виховання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
ся в особистостСЦ школяра, для вихователя СФ обовязковим, а для цього йому необхСЦдно постСЦйно розвивати власний СЦнтерес до особистостСЦ кожноi дитини, формувати у себе самого здСЦбнСЦсть вСЦдчувати психологСЦчне буття вихованця так само, як психологСЦчне буття свого власного "Я", виховувати в собСЦ спостережливСЦсть щодо всСЦх коливань у поведСЦнцСЦ вихованця, вчитися бачити обСФктивнСЦ й субСФктивнСЦ причини, якСЦ цСЦ коливання викликають.
ВзаСФмини педагога СЦ вихованцСЦв один з найважливСЦших чинникСЦв, що впливають на ефективнСЦсть виховного процесу. ЦСЦлком очевидно, що без знання закономСЦрностей, якСЦ визначають формування, становлення, змСЦну цих взаСФмин, успСЦшне керування виховним процесом стаСФ по сутСЦ неможливим, а педагогСЦчна праця багато в чому втрачаСФ свою продуктивнСЦсть, рСЦзко знижуСФться здатнСЦсть педагога позитивно впливати на особистСЦсть дитини. Авторитет вихователя у цьому контекстСЦ виявляСФться необхСЦдною складовою стосункСЦв з дСЦтьми.
Йдеться про справжнСЦй авторитет особистостСЦ, а не про авторитет як роль. Таке розмежування стосовно до педагогСЦчних проблем необхСЦдне. Адже рольовСЦ позицСЦi вихователя СЦ вихованцСЦв рСЦзнСЦ, СЦ становище вихователя у цьому розумСЦннСЦ маСФ ряд переваг. Багато в чому якраз цим пояснюСФться пСЦдвищений СЦнтерес до проблеми хибною авторитету" як такого, що протистоiть справжньому авторитету особистостСЦ педагога. Звичайно, якщо правильнСЦсть СЦ доцСЦльнСЦсть вчинкСЦв вихователя викликають у вихованцСЦв сумнСЦв, вимоги СЦгноруються, поради не беруться до уваги, навряд чи можливо розраховувати на успСЦх, на позитивнСЦ результат педагогСЦчного впливу. Але з СЦншого боку, СЦ безумовне пСЦдкорення вихователевСЦ далеко не завжди свСЦдчить про повне благополуччя.
Сам по собСЦ факт слухняностСЦ ще мало про що говорить. НеобхСЦдно чСЦтко уявляти, чим мотивована така поведСЦнка дитини, чому думка вихователя виявилась для неi визначальною. Чим це зумовлено особистСЦстю педагога чи самою роллю, що надСЦляСФ його певними повноваженнями. По сутСЦ, необхСЦдно вСЦдповСЦсти на запитання: з чим ми маСФмо справу з "авторитетом влади" чи з "владою авторитету"? Авторитет влади (ролСЦ), не пСЦдкрСЦплений авторитетом особистостСЦ вихователя, як правило, справляСФ деморалСЦзуючий вплив, закономСЦрно породжуючи у дитини прагнення уникнути вСЦдповСЦдальностСЦ, не брати на себе тягар самостСЦйних рСЦшень.
Передача СЦндивСЦдуальностСЦ вСЦд вихователя до вихованцСЦв виявляСФться важливСЦшою стороною виховання. ОсобистСЦсть педагога дСЦйовий чинник формування особистостСЦ школяра. У реальнСЦй дСЦяльностСЦ педагог наочно демонструСФ засвоСФнСЦ ним моделСЦ поведСЦнки, соцСЦальнСЦ норми СЦ цСЦнностСЦ. Його СЦндивСЦдуально-психологСЦчнСЦ характеристики обумовлюють цСЦннСЦсно-смисловСЦ утворення вихованця. Педагоги, реалСЦзуючи себе, наповнюють змСЦстом свСЦт цСЦнностей дитини у найбСЦльш сензитивний перСЦод розвитку СЦ становлення ii особистостСЦ.
Однак лише той педагог успСЦшно справляСФться з цСЦСФю мСЦсСЦСФю, який постСЦйно працюСФ над розвитком у собСЦ мотивацСЦi до оволодСЦння духовною культурою, засвоюСФ глибокСЦ й рСЦзноманСЦтнСЦ знання, орСЦСФнтуСФться на безперервне вдосконалення своСФi професСЦйноi майстерностСЦ.
При органСЦзацСЦi виховного процесу слСЦд виходити з того, що самСЦ по собСЦ особистСЦснСЦ, СЦндивСЦдуальнСЦ й функцСЦонально-рольовСЦ особливостСЦ педагога служать лише передумовою формування особистостСЦ вихованця. РеалСЦзацСЦя педагогСЦчних можливостей забезпечуСФться субСФкт-субСФктними взаСФминами, взаСФминами значущостСЦ (референтностСЦ). РЖнакше трансляцСЦя СЦндивСЦдуальностСЦ педагога не вСЦдбуваСФться, тобто особистСЦсть дорослого не справлятиме вплив на особистСЦсть школяра.
ВзаСФмодСЦя вихователя з вихованцями маСФ будуватися на основСЦ урахування iхнСЦх позицСЦй, бажань, а не вимушеностСЦ спСЦлкування. Лише за особистСЦсноi взаСФмодСЦi з вихованцем педагог транслюСФ свою СЦндивСЦдуальнСЦсть, реалСЦзуючи свою потребу СЦ здСЦбнСЦсть бути особистСЦстю СЦ, в свою чергу, формуючи вСЦдповСЦдну потребу СЦ здСЦбнСЦсть у вихованця.
Оптимальним для виховного процесу СФ установка педагога на функцСЦонально-рольову й особистСЦсну взаСФмодСЦю: особистСЦсне виявляСФться через рольове в СЦндивСЦдСЦ. ПодСЦбне поСФднання забезпечуСФ передавання загально соцСЦального й особистСЦсного, СЦндивСЦдуального досвСЦду педагога. ОсобистСЦснСЦ й рольовСЦ установки педагога актуалСЦзуються в СФдиних поведСЦнкових актах, але перевага якоiсь СЦз них зумовлюСФ вСЦдповСЦдний ефект впливу особистостСЦ педагога на вихованця.
Педагоги функцСЦонально-рольовоi орСЦСФнтацСЦi, оцСЦнюючи дСЦтей постСЦйно СЦ явно для них, регламентують активнСЦсть вихованцСЦв, мимоволСЦ обмежують прояви iхнСЦх творчих потенцСЦй. У спСЦлкуваннСЦ з неординарними, творчо орСЦСФнтованими педагогами не рольового напряму, предметом оцСЦнки яких виявляються передусСЦм цСЦлСЦсно-смисловСЦ утворення, збагачуСФться особистСЦсть вихованця, його увага не акцентуйована на тому, як вСЦн у даний час сприймаСФться вихователем. У цьому слСЦдуваннСЦ вСЦдбуваСФться актуалСЦзацСЦя двох систем цСЦнностей, досить важливих для дСЦтей. Перша цСЦннСЦсть довСЦри, яка виникаСФ через те, що оцСЦнки педагога не мСЦстять небезпеки для Я вихованця. Друга цСЦннСЦсть творчостСЦ, яка СФ досить значущою в пСЦдлСЦтковому СЦ старому шкСЦльному вСЦцСЦ.
Стиль спСЦлкування вихователя маСФ забезпечувати позитивнСЦ емоцСЦйнСЦ переживання вихованцСЦв. ЕкспериментальнСЦ дослСЦдження свСЦдчать, що стан спокСЦйного задоволення СЦ радостСЦ вСЦдносно частСЦше виникаСФ у школярСЦв за умови прояву вихователем демократичних принципСЦв у своСФму спСЦлкуваннСЦ. Водночас стан пригн?/p>