Органiзацiя продуктивноi самостiйноi дiяльностi молодших школярiв у навчальному процесi сучасноi початковоi школи
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
орна. Не варто перевантажувати якийсь один вид сприймання.
Результативнiсть самостiйноi роботи залежить i вiд того, як учитель зумii поiднати способи виконання завдань: уснi з письмовими, фронтальнi з iндивiдуальними.
Ефективнiсть самостiйноi роботи значною мiрою залежить вiд способу постановки завдання ( йдеться про розробку навчальних завдань, iх формування, вказiвки щодо послiдовностi опрацювання матерiалу).
1.3 Психолого-педагогiчнi особливостi самостiйноi учбовоi дiяльностi молодших школярiв
Головний стимул навчання в нашiй школi - моральний, i в першу чергу -зацiкавленiсть навчання. Навчити дiтей вчитися, прищепити iм стiйкий iнтерес до знань та прагнення самостiйно збагачуватись ними - одна з основних проблем.
У молодших школярiв формуються основнi iнтелектуальнi вмiння, необхiднi для успiшного засвоiння курсу середньоi школи, розвиваються пiзнавальнi сили й здiбностi, закрiплюються iхнi вмiння й навички самостiйного засвоiння й осмислення навчального матерiалу. Обовязковою умовою виховання цих якостей i пiдвищення пiзнавальноi активностi учнiв, розвиток iхнiх пiзнавальних iнтересiв.
Видатний педагог В.О.Сухомлинський вважав, що навчальний процес у сучаснiй школi повинен розвивати всемогутню радiсть пiзнання, а школа маi бути справжнiм домом радостi.
Щоб реалiзувати цю вимогу, треба знати пiзнавальнi iнтереси молодших школярiв: який навчальний предмет найбiльш подобаiться учневi i чому, про що хотiв би вiн дiзнатися на уроках, прочитати в книгах, чим любить займатись у вiльний час.
Пiзнавальна активнiсть особи i умовою ii духовного розвитку. Оволодiння духовною культурою суспiльства помiтно впливаi на iiрархiю потреб, мотивiв, iнтересiв субiкта, що, в свою чергу, обумовлюi якiсть не тiльки професiйноi роботи, а й характер занять у вiльний час, що являi собою, з одного боку, умову для задоволення духовних потреб особи, а з iншого - i засобом ii самореалiзацii, самовиявлення.
Формування пiзнавальноi активностi особи тiсно повязане з вихованням самостiйностi, iнiцiативи, сумлiнностi, сили волi та iнших рис характеру людини, бо активнiсть як риса людини припускаi, що учень стаi
субiктом дiяльностi i керуi своiм особистим розвитком з урахуванням загальнолюдських цiнностей, вимог суспiльства. Пiзнавальна активнiсть учнiв i важливим засобом полiпшення i в той же час показником ефективностi навчально-виховного процесу школи, оскiльки вона:
а) стимулюi розвиток самостiйностi учнiв, iхнiй творчий пiдхiд до оволодiння змiстом освiти;
б) забезпечуi сприятливий мiкроклiмат для учня в класi
Мислення i знання, пiзнання i дiяльнiсть учня в ходi виконання ним самостiйноi роботи, iх взаiмовiдношення, взаiмозвязок, iх одиничнiсть в параметрi окремих актiв пiзнання найбiльш повно прослiдковуiться в розiмкнутому ланцюгу пiзнавального процесу школяра. В одному випадку учень, виконуi той чи iнший вид самостiйноi роботи, добуваi новi знання. Вони виступають по вiдношенню до самого процесу пiзнання учня як результат пошуку. В других - цi знання, застосовуються учнем в ходi вивчення, дослiдження нових явищ, подiй чи процесiв, виступають по вiдношенню до нових здобутих знань як спосiб дiяльностi. Потiм тi знання в ходi своii подальшоi пiзнавальноi дiяльностi використовуються учнями, як алгебраiчний, функцiональний i алгоритмiчний пiдходи при вивченнi математики i iнших наук.
Мислення i знання, пiзнання i дiяльнiсть, не будучи тотожними, разом з тим i нероздiльними один вiд одного i завжди знаходяться в дiалектичному взаiмозвязку, взаiмозалежностi. Цей взаiмозвязок i дiалектична взаiмозалежнiсть виражаються перш за все в тому, що ...там, де мислення виступаi як вiдкриття нових знань , воно разом з тим i i використанням вже набутих знань. Це , звичайно , не значить , що мислення i i функцiонування знань , що зводиться до нього. Але це закономiрно, якщо пiд цим розумiiться, що функцiонування знань i i мислення, припускаi його. (С.Л. Рубiнштейн )
В приведених положеннях С. Л. Рубiнштейна мова йде по сутi про один i той же психiчний процес ( про мислення ), яке проходить на рiзних рiвнях. В першому випадку мислення розглядаiться просто як функцiоноване (актуалiзацiя ), пригадування знань, а в навчальному процесi у вiдтворенi iх в усному чи письмовому виглядi. Незважаючи на те, що на перший план виступаi в даному випадку актуалiзацiя, пригадування знань, немаi нiякоi пiдстави розглядати цей процес як чистий репродуктивний акт памятi. Поряд з репродуктивними актами памятi тут спостерiгаiться актуалiзацiя тих знань, якi дозволяють школяру самостiйно осмислювати внутрiшню структуру матерiалу який вивчаiться, давати опис подiй з обiктом вивчення, пiддати iх аналiзу, передбачити i проаналiзувати можливий кiнець. В самiй актуалiзацii знань i використання iх учнями в якостi метода дiяльностi ще не спостерiгаiться чи майже не спостерiгаiться процесу кумуляцii знань чи , по висловленню С.Л. Рубiнштейна, мислення ще не виступаi як вiдкриття нових знань, воно само ще не доходить до знань, не вiдкриваi iх. Психологи називають такий пiдхiд репродуктивним. Бiльш високий рiвень мислення - продуктивний i характеризуiться тим, що мислення на даному рiвнi виступаi вже як продуктивний процес, здатний приводити до нових знань. Вiн виступаi тодi, коли учень актуалiзуi тi знання, якi необхiднi йому для розвязання даних завдань. РЖ тут, аналi