Органiзацiйно-методичнi аспекти фiзкультурно-оздоровчоi роботи з дiтьми 6-7-рiчного вiку
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ся нерiвномiрним i рiзночасним розвитком координацiйних здiбностей [3,22,44 i iн.]. Координацiя означаi взаiмозвязок, узгодженiсть, поiднання приведення у вiдповiднiсть.
У багатьох роботах наголошуiться, що в процесi фiзичного виховання повчальна iнформацiя повинна бути направлена на формування i вдосконалення координацii рухiв. Проте закономiрностi формування i особливостi координацiйних проявiв вивченi ще далеко не повнiстю, особливо у дiтей.
Н.А. Бернштейн [8] вiдносив спритнiсть до однiii з провiдних психофiзiологiчних якостей людини i указував на те, що координацiя i спритнiсть - не одне i теж. За його визначенням "спритнiсть" - i рухова здатнiсть вийти з будь-якого положення, тобто здатнiсть справлятися з будь-яким виниклим руховим завданням:
правильно (тобто адекватно i точно);
швидко (тобто скоро);
рацiонально (тобто доцiльно i економно);
мiтко (тобто вертко i iнiцiативно).
Пiд координацiiю Бернштейн розумiв "подолання надмiрних мiр свободи рухомого органу, тобто перетворення останнього в керовану систему".
До теперiшнього часу склалася думка про те, що "координацiя" - це особлива група фiзiологiчних механiзмiв, що створюють безперервну, органiзовану, циклiчну взаiмодiю мiж процесами сприйняття i вiдтворення руху.
Цiлiсний рух, нехай навiть найпростiший, i складними поiднаннями ряду рефлексiв, що зливаються в один складний руховий рефлекс. Наявнiсть зворотного звязку, тобто сигналiзацii, що поступаi в кору головного мозку пiд час руху, дозволяi вести контроль за його виконанням i управляти iм [8].
За даними В.А. Сорокiноi [44] вiд 4 до 7 рокiв значно розширюються звязки руховоi областi головного мозку з одним з важливих центрiв регуляцii руху - мозочком i пiдкiрковими утвореннями зокрема з червоним ядром. До семи рокiв кiрковий вiддiл рухового аналiзатора дитини знаходить всi морфологiчнi ознаки, властивi дорослим. Досягаi значноi зрiлостi i рецепторний апарат руховоi системи.
Фiзiологiчна суть контролю рухiв була розкрита в дослiдженнях РЖ.М. Сiченова. Характеризуючи процес регулювання рухiв, вiн писав, що певному ряду рухiв завжди вiдповiдаi в свiдомостi певний ряд чуттiвих знакiв; якщо ж руховий ряд повторюiться багато раз, то разом з рухами заучуються i вiдповiднi ряду чуттiвi знаки. Запамятовуючись, вони утворюють ряд нот, по яких, або, точнiше, пiд контролем яких розiгруiться вiдповiдна рухова пiса [8].
Для оволодiння новими рухами великого значення набувають вже наявнi умовнi звязки. Тому, чим багатше i рiзноманiтнiше був руховий режим дитини, тим легше i правильнiше вона виконуватиме новi руховi дii.
На необхiднiсть мати пiдготовлений механiзм в корi головного мозку для швидкого оволодiння рухом указували багато дослiдникiв. Багато дослiдникiв сходяться на думцi, що ступiнь розвитку зорового i рухового контролю за рухами у дiтей до моменту вступу до школи значною мiрою визначаi успiшнiсть оволодiння ними графiкою листа [8].
Розвитку координацii рухiв сприяi застосування рiзних вправ. Фiзичне виховання володii великими можливостями для вирiшення цього завдання. Величезний арсенал вправ дозволяi вибрати тi, якi найбiльшою мiрою робитимуть вплив на розвиток координацii рухiв, зiднання цих вправ в системи з метою направленоi дii, а також використання iх в iграх, на сприятливому емоцiйному фонi.
На думку Н.А. Ноткiноi координацiя рухiв i провiдною руховою якiстю у дiтей 6-7 рокiв. При оволодiннi новими вправами руховий досвiд збiльшуiться, запас умовно-рефлекторних звязкiв поповнюiться i в результатi цього узгодженiсть в роботi мязових груп пiдвищуiться. Дiти починають виконувати руховi дii легко, вiльно, без зайвоi напруги. В.П. Назарiв також вважаi, що координацiя рухiв розвиваiться найуспiшнiше в дитячому вiцi i зберiгаiться тривалий час. [44]
В.М. Зацiорський, В.РЖ. Лях i iн. роздiляють координацiйнi здiбностi на два основнi класи: класи тiлесноi i ручноi спритностi. У кожному з класiв видiляють по вiсiм однорiдних груп координацiйних здiбностей. Розвиток ручноi спритностi маi велике значення для розвитку розумових здiбностей, розвитку мови i пiдготовки руки до оволодiння графiкою письма. [35]
Оскiльки структура будь-якого руху завжди характеризуiться тимчасовими, просторовими i динамiчними параметрами, важливо добре орiiнтуватися в цих параметрах i на цiй основi ефективно управляти своiми рухами. Слiд вiдмiтити, що за даними ряду дослiдникiв розмах рухiв вiдтворюiться з меншою помилкою, чим тривалiсть, швидкiсть або зусилля.
У роботах, присвячених дослiдженню вiдтворення просторових параметрiв рухiв, встановлено, що точнiсть оцiнки цiii ознаки може бути пiдвищена за допомогою фiзичних вправ [8,22,35], оскiльки бiльшiсть з них i перемiщенням в просторi рiзних тiл (метання снарядiв та iншi) або власного тiла i його ланок [8]. Рецепцiя простору в ходi занять все бiльш удосконалюiться.
До теперiшнього часу вiдсутня iдина класифiкацiя координацiйних здiбностей, яка була б загальновизнаною в теорii i практицi фiзичноi культури.
На думку групи авторiв, можна видiлити три види координацii: нервову, мязову, рухову [8,22,35]. Пiд нервовою координацiiю, слiд розумiти поiднання нервових процесiв, що приводять до рiшення руховоi задачi; пiд мязовою координацiiю - узгодження напруги i розслаблення мязiв, внаслiдок чого стаi можливим рух; пiд руховою координацiiю - узгоджене поiднання рухiв окремих ланок тiла в просторi i в часi, вiдповiдн?/p>