Geum.ru

Уклад.: Б. В. Новіков, І.І

Вид материалаДокументы

Содержание


Культурологічний підхід як змістоутворююча основа
Подобный материал:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   33
Халилова-Чуваева Ю.А. (г. Донецк)

Социализация и идентификация личности в условиях интеграции в европейскую систему образования и задачи политической науки

Одним из путей сближения государств Европы и Украины является интеграция образовательной системы Украины в Болонский процесс. Она предполагает переориентацию нашей системы образования по ряду направлений. К ним, в частности, можно отнести: приведение национального законодательства в сфере образования к нормам, наработанным странами Европы, расширение доступа к высшему образованию, повышение академической мобильности студентов, расширения возможностей их трудоустройства на европейском рынке труда и другие.

Однако высокая мобильность студентов, связанная с новыми подходами к образованию, будет отражаться на процессе их социализации и идентификации. Этот процесс будет усложняться, в связи с тем, что человек может быть воспитан в рамках одной культуры, а жить и работать в условиях другой. Это отразится на его чувстве идентичности. В условиях глобализации все более актуальными должны становиться общечеловеческие ценности, все более выраженными индивидуальные особенности. Оптимальной, в этих условиях, является множественная идентичность, когда человек ощущает свою принадлежность к разным национальным и культурным группам. Она позволяет использовать опыт одной группы для адаптации в другой и, не отказываясь от своего прошлого, вносить вклад в общность, с которой связано будущее. Однако, это сложный процесс.

Помочь студенту пройти процесс социализации и идентификации, научить его жить и общаться с представителями других культур, сохранить культурную идентичность в новых условиях интеграции национальной украинской системы образования в Болонский процесс, призвана политическая наука.

Политология помогает определить свое место в политической жизни общества, формирует мировоззрение человека, которое составляет основу его политической культуры.

Эскалация интегративных процессов приводит к необходимости сохранения социокультурной идентичности каждого народа. Поэтому, решая сегодня задачи гражданского, политического образования, нужно исходить из того, что речь идет о воспитании у молодежи уважения к своей истории, стране, народу, культуре, традициям, государственным символам. Однако, в воспитании гражданских и патриотических качеств студентов важно избежать формирования национально ограниченного мышления и национально замкнутых ценностных ориентаций. Поэтому проблемы национально-государственного становления Украины, сегодня в политической науке, стали рассматриваться в контексте мирового политического процесса, в тесной связи с проблемами общеевропейской и глобальной политической и экономической интеграции.

В контексте формирования общечеловеческих ценностных ориентаций при изучении политологии особого внимания требуют проблемы, связанные с уяснением диалектики общечеловеческого и классового, интернационального и национального в международных отношениях, а также проблемы сотрудничества в гуманитарной области и осуществлении прав человека. Важное значение имеет сравнительный анализ внешнеполитической практики государств, футурологическое исследование международных отношений.

Таким образом, задачей политологии сегодня является научить студентов мыслить, разбираться в реалиях современного мира, а в новых условиях сближения систем образования и повышение мобильности людей, политическая наука должна направить процесс социализации и идентификации личности на сохранение социокультурной идентичности разных народов, с одной стороны, и привить студентам навыки цивилизованного межкультурного диалога и общечеловеческих ценностей, с другой.


Шашкова Л.О. (м. Київ)

Європейські пріоритети, новітні технології, філософська освіта.

Суттєве зближення європейського і українського освітнього простору у розбудові “Європи знань” здійснюється через реформування системи гуманітарної освіти, в якій філософська освіта займає чільне місце. У сучасній системі освіти протягом років навчання учні та студенти неодноразово залучаються до вивчення світоглядно-філософських дисциплін. Питання про те, які саме навчальні дисципліни світоглядно-філософського спрямування та на яких рівнях системи освіти мають викладатися, залишається відкрито дискусійним. Згадаймо, що ідея розрізнення викладання філософії на два самостійних виміри відповідно до виконання різних педагогічних задач, була запропонована ще І.Кантом. Перша, так звана “школярська” філософія, на його думку,  це зразок загальноосвітнього предмету, обов’язкового до вивчення. “Школярська” філософія  це певна сукупність найбільш загальних уявлень про філософію та її проблеми, з якими має бути ознайомлена кожна освічена і культурна людина в межах свого самовиховання, так само, як вона ознайомлюється з музикою, релігією, літературою тощо. Результатом такого процесу, на думку І.Канта, є “позитивне знання” про філософію, а головна мета навчання філософії  це навчитися філософствувати самому. До рівня “школярській” філософії сьогодні можна віднести навчальні курси “Людина і світ”, “Людина і суспільство”, “Основи філософії”, “Філософія”. Що викладаються на рівні загальноосвітньої та вищої школи.

Сучасна ґрунтовна гуманітарна підготовка потребує відповідного доступу учнів і студентів, учителів і викладачів до знання не тільки в межах традиційних підручників та посібників, але й завдяки новітнім комп‘ютерним технологіям. Спеціально для опанування курсом “школярської” філософії колективом науковців  програмістів та філософів  розроблена електронна база знань “Людина, суспільство і світ” (на базі Науково-методичного центру організації, розробки та виробництва засобів навчання Міністерства освіти і науки України). Електронна база знань – це змістовно впорядкована міні-бібліотека, яка містить інформацію про пізнання людиною самої себе і світу навколо. Вона поєднує потенціал енциклопедичного довідника з індивідуалізованим посібником, дає системно-структурний виклад матеріалу завдяки всебічному охопленню проблем. А головне – вона доступна, проста для користувача, містить багато пояснювального матеріалу, орієнтує на достатню кількість літератури і дозволяє користувачу на свій смак і за власними потребами працювати у творчому режимі, тобто доповнювати необхідними і цікавими матеріалами. Автори запропонували оригінальну структуру подання узагальненого матеріалу до курсу “Людина, суспільство і світ”. Щоб зорієнтуватися в розмаїтті філософського знання, необхідно впорядкувати матеріал, показати зв’язки між певними напрямами, позиціями мислителів, поняттями. Саме на цьому і зробили акцент автори проекту, маючи за мету не просто дати певну кількість інформації, а представити її як взаємопов‘язане ціле. Структура бази знань складається з чотирьох головних інформаційних блоків: “програма”, “персоналії”, “напрямки”, ”поняття”. Основною новацією є не просто подання інформаційно-насичених блоків-знань, а встановлення зв’язків між ними. База знань дозволяє зайти на будь-який структурний рівень або конкретно вибрати питання з одного блоку і автоматично розкрити всю інформацію, яка стосується його, з інших блоків.

Залучення до вивчення курсів світоглядно-філософського спрямування особливо важливим є для майбутніх спеціалістів з гуманітарних спеціальностей, тим більше, що філософія може виконувати функції координатора та організатора загальних дискусій з наукових та загально-соціальних проблем. Про це свідчить постійно наявний не тільки у науковому співтоваристві, але й серед широкого загалу інтерес до дискусійних клубів, методологічних семінарів тощо. Філософія, таким чином, знову на думку І.Канта, реалізує своє завдання, виконує функцію дослідження цінності та місця іншого знання в системі культури, прояснення його екзистенціального сенсу для людини. Мисляча людина виходить за межі предметного знання спеціальних наук і ставить питання про знання і пізнання як таке, про те, наскільки ці знання сприяють досягненню вищих цілей людини і людства. Тому за межами “школярського” курсу філософія існує, за І.Кантом, як особлива наука про останні цілі людського розуму, вона надає цінності всім іншим видам знання, окреслюючи їхнє місце в житті людини.


Шевченко І.Л. (м. Кіровоград)

КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ЯК ЗМІСТОУТВОРЮЮЧА ОСНОВА

ОНОВЛЕННЯ ОСВІТИ В УКРАЇНІ.

Головною метою Болонського процесу є консолідація зусиль наукової та освітянської громадськості для підвищення конкурентоспроможності європейської вищої освіти і науки у світовому вимірі. Входження в Болонський процес потребує радикальної модернізації змісту освіти в Україні, формування готовності особистості до життєдіяльності в постійно змінюючомуся соціокультурному середовищі.

Взаємовплив трьох макросистем: особистість – культура – суспільство обумовлює відповідність системи освіти сучасному рівню розвитку суспільства та культури. В умовах зростання свободи людини єдиним механізмом регуляції її поведінки стає культура. В той же час актуалізуються проблеми культурної компетентності особистості, формування толерантності до інших культур та систем цінностей, виховання соціальної відповідальності. Вирішення цих проблем відображає різноманітні аспекти нелінійної взаємодії особистості, що формується, з суспільством в культурному просторі, зміну її інтересів , потреб, ціннісних установок. Модернізація поля культури в умовах сучасного інформаційного суспільства передбачає виникнення нових культур, прояв нових рис традиційних культур, зростання значущості культури в спадкоємності поколінь і індивідуального розвитку людини, переміщення культури в епіцентр сучасної освіти. Такі тенденції обумовлюють необхідність переходу педагогічної теорії та практики від просвітницької парадигми до культуротворчої, що реалізується в рамках професійної особистісно-орієнтованої освіти. Основним методом проектування стає культурологічний підхід, який орієнтує систему освіти на діалог з культурою людини як її творця і суб’єкта.

Культурологічний підхід визначає культуротворчі функції освіти, окреслює коло проблем, вирішення яких можливе у його межах, зокрема:
  • актуалізація змін в теорії освіти для забезпечення її відповідності новим культурним орієнтирам;
  • конкретизація культуровідповідності освіти (означення нових культурних цінностей у сучасній освіті, критеріїв та показників культуромісткості й культуровідповідності різних її моделей);
  • проектування змін, необхідних в освіті для зміцнення її зв’язків з культурою;
  • обґрунтування педагогічних технологій і стратегії, які відповідають сучасним соціокультурним приорітетам.

Таким чином, культурологічний підхід розширює дослідницькі та прикладні межі освіти, допомагає суб’єктам освітньої діяльності визначати інноваційні, якісні, ціннісні завдання, стимулює прийняття масштабних, творчих рішень, сприяє розробці багатовимірного, панорамного погляду і полісистемного пояснення всієї сутності культурних проблем, цінностей, компонентів сучасної освіти. Культурний поліморфізм відкриває простір для трансформації монологу в діалог і полілог, стимулює інтеграцію різних культур, сприяє виробленню погляду на світ та формуванню єдиної культури людства. Культурологічний підхід стимулює розуміння еволюції освітньої сфери як культурного феномена і обумовлює пріоритетність культуроцентристського розгляду більшості явищ людського буття.


Щиголь І.В. (м. Київ)

Реконструкція життєвого та творчого шляху письменника методом дослідження біографічно-літературознавчих розвідок

В процесі реконструювання минулого за писемними, зокрема літературними, джерелами дослідник виходить з сучасного бачення історичної картини тих часів, які намагається реконструювати. Для адекватного розуміння її необхідно не лише вільно володіти узагальненими образними уявленнями, які були вироблені в ті часи, побутово-реалістичною свідомістю, життєвим досвідом, а й володіти інформацією стосовно того, які чинники могли вплинути на життєвий та творчий шлях митця – чи його доля залежала лише від об’єктивних та об’єктивно-суб’єктивних чинників, чи він своєю творчістю також міг активно впливати на свою долю у суспільстві.

Методом дослідження біографічно-літературознавчих студій про письменників, в процесі реконструювання соціальних відносин, можна йти різними шляхами, а саме вивчити вплив: 1) на письменника оточуючого його соціального середовища; 2) творчості письменника на його життя в суспільстві; 3) особистого досвіду письменника на його творчість; 4) творчого доробку письменника на суспільство (через читачів творів).

В межах даного дослідження нас цікавить другий підхід до реконструкції соціальних відносин методом дослідження біографічно-літературознавчих розвідок про письменників. За основу дослідження беруться 20 – 30-ті роки ХХ ст., коли в Україні, та й у Радянському Союзі в цілому, ще існував т.зв. плюралізм літературної творчості, митці мали хоча б деяку подібність вільного слововиявлення тощо.

В рамках дослідження було проаналізовано 153 літературознавчі довідки про життєвий та літературний шлях українських письменників. До вибіркової сукупності увійшло 110 біографій митців, які творили у 20 – 30-х роках ХХ ст. Критерієм відбору біографій митців була наявність у літературознавчій статті: біографічної довідки про письменника (його життєвого шляху) та змістовного аналізу його творчості (виділення основних тематичних напрямків).

Суттєвої різниці між набором тематик творів у літературних об’єднаннях різного типу не було виявлено. Різниця між ними полягає у глибині зацікавленості проблематиками. В обох літературних таборах (моністичному та плюралістичному) зацікавленість тематичними напрямками творчості була за рангами майже ідентичною, проте необхідно відмітити, що моністичні об’єднання зосереджували свою увагу на історично-біографічній тематиці.

За даними дослідження тематика творчої діяльності митця мала суттєвий вплив на його взаємовідносини з владою. Нагадаймо, що автори художніх творів були поділені на дві групи – 1) письменники, про негаразди з владою яких не згадується у їхніх біографіях та 2) письменники, про негативного спрямування взаємовідносини з владою яких принаймні згадується у біографіях.

Можна стверджувати, що були тематичні напрямки, котрі характерні або лише для емігрантів, або для тих, хто усе (більшу частину) життя прожили в Україні. Твори на ці тематичні напрямки виступають одним з аспектів характеристики соціального життя письменника.

Таким чином, під час реконструкції життєвого шляху письменника як члена суспільства, необхідно враховувати тематичне спрямування його творчості, адже від вибору тематики творів могло залежати його подальше життя. Також варто звертати увагу на тематичне спрямування творчості у випадку, коли розглядається питання стосовно проживання митця протягом усього (більшої частини) життя в Україні або за її межами. А от на участь митців у літературних об’єднаннях тематика творів майже не впливала – лише у плюралістично спрямованих організаціях з центром за межами України були емігрантська та священицька тематики.


Väino Rajangu (Tallinn)

Topical Discussions and Development Trends of Education Management in Estonia University of Technology

There have been nine Ministers of Education in Estonia since independence was regained (20 August 1990), and one person held the office twice. In 1995, the terms of office of the Ministers were so short that three Ministers of Education held the office within one year. In 1992-1996, the issues of education and culture were dealt with in the same ministry - the Ministry of Culture and Education. In 2001, the Ministry of Education was relocated from the capital Tallinn to Tartu, the second largest town of Estonia. The Ministry of Education was the only ministry to be relocated and relocation brought about significant staff changes. In 2003, the Ministry was renamed the Ministry of Education and Research.

Frequent appointment of new Ministers, reorganisations of the Ministry and its relocation has had an effect on Estonia’s education policy. Many an education policy decision has been made in a hurry, without a thorough analysis and thoroughly considered grounds. This has brought about the need of repeated amending of the already adopted legislation.

A general trend observed in education policy is delegation of more decision-making power to schools and reduction of centralised management. In the author’s opinion, Estonian universities enjoy extensive autonomy. Universities own property, e.g. land, buildings, equipment; they take decisions on their budget, elect academic staff, including professors etc, and their decisions do not have to be confirmed outside the university.

A new study programme is being worked out for basic schools (forms 1-9) and upper secondary schools (forms 10-12) to be introduced starting from 2007; the new programme aims at acquisition of skills and facilitating the youth’s creativity instead of mere knowledge of facts. The principle of reducing the number of students per form is to be implemented; in the future, there will be up to 24 students in a form.

The number of drop-outs is high, especially at the basic school level. The compulsory school attendance requirement has applied to students until they finish basic school or turn 16. The new programme will require compulsory school attendance of students until they turn 18. Supervision over compliance with the requirement will also be tightened.

Since 1987, the number of births has been decreasing year by year; therefore, also the number of children starting school has been decreasing since 1995. This has brought about changes in the school network. Especially small schools in rural areas have been closed down, the students have been transferred to schools in neighbouring areas and local authorities have organised for them transport at municipal expense.

The financing principles of general education schools are being revised. According to the new principles, the so-called uniform capitation fee will be applied to which an amount taking into account the geographical location and characteristics of the school will be added.

The scheduled school buildings renovation programme partly financed from the national budget will be implemented.

Insufficient motivation of the people in the teaching profession causes dissatisfaction; in order to improve the situation, teachers’ salaries have been scheduled to be gradually increased. In the 2005 national budget resources have been allocated to increase the teachers’ salary by 12%.

A draft amendment of legislation specifies the competence and process of formation of board of trustees. It has also been proposed in the draft that the process of issuing education licences for pre-school child care institutions and educational institutions as well as state supervision be changed, and internal and external evaluation requirements be established with the emphasis on result based evaluation.

A transfer period has been established for implementation of the system until September 1, 2009 when writing internal evaluation reports becomes obligatory. The law also established the performance indicators for educational institutions that are made public on their homepages each year by October 1. Every school has access to the Internet; making the performance indicators public enables the interested parties to learn about school life and compare the educational institutions.

Modernising the network of vocational educational institutions will mainly take place by merging the schools of the same region which will result in reduction of the number of vocational schools. Vocational education is not popular among the youth and therefore the number of students decreases. Earlier the vocational schools admitted only students with basic education (9 forms) and secondary education (12 forms) but due to an amendment to the Vocational Educational Institutions Act students without basic education are now also admitted to vocational schools. Upper secondary schools and vocational schools compete for students since students with basic education can continue their education in both types of schools. Upper secondary schools have an advantage for two reasons:
  • Young people have not yet chosen their future profession and
  • Many upper secondary schools also have a basic school, i.e. forms 1-9, and students continue their education in their own school.

The demographic situation where the number of students decreases year by year has raised a question of integration of vocational and secondary education. Vocational schools offer study programmes which enable the students obtain also secondary education. A new trend will be introduction of some frugal specialities and more extensive pre-vocational training in the study programme of upper secondary schools that offer knowledge useful for making career choices.

The students with secondary education can continue their studies in vocational schools and institutions of higher education. The latter have an advantage here since higher education, compared to vocational education, is much more prestigious and young people prefer continuing their studies at institutions of higher education.

Vocational schools used to be state schools. Rearranging of the school network has resulted in some vocational schools being reorganised into municipal ones; also private vocational schools have been opened.

The Vocational Educational Institutions Act adopted in 1998 made provision for obtaining higher vocational education in vocational schools. Some vocational schools introduced such study programmes. A law amendment adopted in June 2002 establishes higher vocational education obtained in a vocational school, and the diploma level education obtained either in an institution of professional higher education or at university as professional higher education. According to the amendment, professional higher education can be obtained in a vocational school, an institution of professional higher education or an educational institution under a university within a standard period of study of three to four years. Thus, possibilities of receiving professional higher education are good and it is provided at various qualitative levels.

There is no longer any admission to diploma level study programmes in institutions of professional higher education, and today students are admitted to study programmes of professional higher education. A standard of education defines the differences of the study programmes. At universities, there were diploma, bachelor, master and doctoral programmes. The standard period of studies at the diploma and bachelor levels was three to four years, at the master level one to two years and at the doctoral level four years. As a result of the reform, diploma level studies were replaced by professional higher education studies that can take place only in educational institutions under a university. The standard period of four years of studies at the bachelor level was replaced by a period of three years. The change was based on the Bologna declaration signed also by Estonia. The combined standard period of studies at the bachelor and master levels was established at five years instead of earlier six years. In the domains provided by Acts, five-year integrated bachelor and master study programmes were introduced. The domains are as follows: medical training, veterinary training, pharmacist training, dentistry training, architectural studies, civil engineering studies and class teacher training. The standard period of studies at the doctoral level is four years.

There are state commissioned student places, i.e. tuition free student places and student places requiring full payment of tuition fee. State-commissioned, i.e. tuition free student places are commissioned by the state who concludes a contract with an educational institution determining the number of graduates by academic levels in a broad group of studies and the required finances. The contract does not regulate the number of admissions which is determined by the institution of higher education. In earlier contracts finances depended on the number of admissions and the contracts did not cover the number of graduates. The state does not regulate the number of student places requiring full payment of tuition fee and the tuition fee is established by the institutions of higher education themselves. Therefore, tuition fee varies from school to school and so do the principles of its payment. There are schools where tuition fee is term based to be paid at the beginning of each term and does not depend on the actual volume of studies. Others have established a monthly tuition fee. In some schools a price of a credit point is established and the term tuition fee depends on the total number of credit points of the courses the student takes that term. The educational institution has the right to increase tuition fee on a yearly basis but the increase cannot exceed the percentage established in the contract concluded between the school and the student studying at a student place requiring full payment of tuition fee.

The number of students paying tuition fee increases more rapidly than the number of students studying free of charge at state commissioned student places. In a number of domains the output of the higher education system does not meet the needs of the society since the state has no possibilities of influencing the number of student places requiring payment of tuition fee or the areas of specialisation. Student places requiring payment of tuition fee are established in popular areas of specialisation but often there are no jobs available in these areas.

Less than one third of those admitted to doctoral studies actually defend their doctoral dissertation and this has become an increasingly serious problem in terms of academic staff renewal. Becoming a professor or an associate professor requires a doctoral degree; liberal arts related domains are an exception.

The Private Schools Act adopted in 1998 and amended on several occasions regulates organisation of work in private schools. For example, the 2003 amendment established stricter requirements on equity capital. The equity capital of universities has to be at least 10 million kroons (EUR 1 = EEK 15.6466); the equity capital of institutions of higher education and vocational schools has to be 6 million and one million kroons respectively.

The decision-making powers of schools are extensive pursuant to legislation and, thus, ensuring quality of education is important. The quality of education provided by schools of general education is characterised by the results of state examinations. State examinations are organised by the National Examination and Qualification Centre under the Ministry of Education and Research. The national accreditation system has been established to evaluate the quality of higher education; the system allows for evaluation of both study programmes and institutions. Educational institutions have more widely applied for accreditation of their study programmes than accreditation of the institutions themselves. The accreditation system seems to have become obsolete because of volume of work involved due to the high number of study programmes. There have been discussions concerning changing the system but no decision satisfying all the parties has been reached.

Estonia’s accession to the European Union on May 1, 2004 increased people’s opportunities to study and seek employment in other countries. The issue of changing the credit point system and adopting the corresponding European system has been raised due to active international student mobility and due to students studying at universities abroad: according to the system presently employed in Estonia one credit point corresponds to 40 hours of studies whereas in the European system one credit point corresponds to 60 hours of studies.

Changes in the education management have been abundant since Estonia regained its independence and the changes are also bound to be introduced in the future.