Метод поради до відзначення 80 річчя від дня народження Майї Фролової / кз „Обласна бібліотека для дітей Черкаської обласної ради; уклад. Н. І. Червоняща
| Вид материала | Документы |
- Управління культури І туризму Черкаської облдержадміністрації Комунальний заклад „Обласна, 340.62kb.
- Житомирська обласна бібліотека для дітей, 245.97kb.
- Gutter=47> До 200-річчя від дня народження Миколи Івановича Пирогова пройдуть IV міжнародні, 46.16kb.
- Управління культури Чернівецької облдержадміністрації Чернівецька обласна універсальна, 299.79kb.
- Постанови Верховної Ради України «Про відзначення 120-річчя з дня народження видатного, 357.39kb.
- Управління культури Чернівецької облдержадміністрації Чернівецька обласна універсальна, 809.92kb.
- Державний заклад «Національна бібліотека України для дітей» Сучасна дитяча література, 288.92kb.
- В 2010 році Центральна бібліотека ім. М. Л. Кропивницького відмічає святкову дату 110-річчя, 20.79kb.
- Сектор інформації з питань культури та мистецтва, 178.12kb.
- Обласна бібліотека для юнацтва ім. О. М, 503.4kb.
КЗ „Обласна бібліотека для дітей”
Черкаської обласної ради
Її душа дзвенить добром
Методичні поради
до відзначення 80-річчя від дня народження Майї Фролової
Черкаси, 2010
Її душа дзвенить добром: метод. поради до відзначення 80 – річчя від дня народження Майї Фролової / КЗ „Обласна бібліотека для дітей” Черкаської обласної ради; уклад. Н. І. Червоняща. – Черкаси, 2010. – 23 с.
Видання містить короткі відомості про життєво-творчий шлях М.Фролової, а також у ньому пропонуються розробки заходів, які можуть бути використані працівниками дитячих бібліотек та педагогами в роботі з читачами-учнями 1-9 класів при підготовці до відзначення 80-річного ювілею відомої дитячої письменниці.
Укладач: Н. І. Червоняща
Відповідальна за випуск: В.С. Бондаренко
Видавець: КЗ „Обласна бібліотека для дітей” Черкаської обласної ради
м. Черкаси, вул. Кірова, 24, 18000
Тираж 30 прим.
Мабуть, на Черкащині не знайдеться школяра, який не знав би імені письменниці Майї Фролової, адже в її доробку понад три десятки книг і всі вони – про дітей і для дітей. Кожний твір письменниці змушує читачів замислюватися над питаннями добра і зла, співчуття і байдужості, милосердя та жорстокості у нашому житті.
6 січня 2011 року М.Ф. Фроловій виповняється 80 років. В зв'язку з цим рекомендуємо у дитячих бібліотеках області провести ряд заходів з популяризації серед юних читачів творчості письменниці. Але при цьому слід враховувати наступні моменти:
по-перше, деякі факти, події, описані у окремих книгах письменниці („Гуси – красные лапки, „Современная девочка”), сьогодні трактуються абсолютно по-іншому. Тому необхідно роз'яснити учням про погляд на ці події у радянські часи, а також про вимоги тодішньої цензури до творчості письменників;
по-друге, можливо, не всі твори Майї Фролової відомі читачам.
Зорієнтуватися в цьому бібліотекарю допоможе міні-анкетування із використанням наступних запитань:
1. Які твори М. Фролової ти читав (ла)?
2. Який твір сподобався найбільше?
3. Хто із літературних героїв М. Фролової викликав у тебе найбільшу симпатію і чому?
4. Який твір і чому тобі не сподобався? і т. ін.
Звичайно, для популяризації творів письменниці необхідне представлення самих творів. Тобто, мова іде про такі традиційні форми роботи, як тематичні полички, книжкові виставки. А тому для молодших школярів радимо оформити тематичну поличку (з послідуючим оглядом літератури) під назвою „Сонячна Сєвєрянія”, на якій будуть представлені такі твори як: „Оповідки першокласника”, „Солдатом буду я!”, „Солнечная Северяния”, „Гвардійська шапочка”, оповідання „Викинули одиницю у помийницю”, „Як підказує серце”, „Есть на свете разные земли”, „Всего лишь Барбос” та ін.
Для читачів-учнів 5-9 класів, з метою ознайомлення їх із творчістю письменниці, варто оформити книжкову виставку „Її книжки – добра насіння, що сходить в душах для прозріння”; інші назви – „ Майя Фролова – дітям ”, „З любов'ю в серці – для дітей”.
Звичайно, у різних бібліотеках наявність творів М. Фролової неоднакова. Тому і книжкові виставки за своїм наповненням можуть бути різними. Але, як варіанти, пропонуємо такі рубрики: „Країна чудес – дитинство”, „У кожного своя війна”, „Подаруй собі… любов?” або „Про любов і не тільки”, „Посієш вчинок – пожнеш характер” або „Шлях до себе”.
Можна також оформити тематичну поличку (наприклад, „Літературний портрет М.Ф. Фролової”), на якій розмістити нариси, статті про письменницю та її твори.
На сучасному етапі розвитку України особливої уваги набуло виховання підростаючого покоління на ідеях толерантності. В роботі дитячих бібліотек це, порівняно, новий напрямок діяльності. І саме твори М.Ф. Фролової допоможуть в цьому. Наприклад, на основі повісті „Отчим” пропонуємо провести годину спілкування „А ви мені – хто…?”, в ході якої показати значимість толерантності, як якості особистості, важливої для побудови позитивних стосунків між різними людьми (додаток 2).
На початку бесіди бажано пояснити дітям, що таке толерантність. Водночас, слід виявити, як діти трактують такі поняття як: готовність миритися з чужою думкою, здатність поставити себе на місце іншого, уміння звільнити своє серце від тягаря образи тощо. Для обговорення можна також використати народні прислів'я та висловлювання відомих людей. Наприклад: „Ворога хлібом та сіллю карай”(українське народне прислів'я), „Хто принижує оточуючих, той ніколи не буде великий сам”(Й.- Г. Зейме), „П'ять пальців твоєї руки неоднакові. Де ж ти бачив двох подібних людей?” (народна мудрість), „Хоч я не поділяю вашої думки, але ладен померти за те, щоб ви мали можливість її висловити” (Вольтер).
Для того, щоб діти краще зрозуміли тематику творів Майї Флорівни, можна також організувати „круглі столи” на теми: „Що означає бути сучасним?” або „Не зламай свою долю” (додатки 3 і 4). На такі зустрічі бажано запросити психолога, лікаря-гінеколога, лікаря-нарколога, працівника правоохоронних органів, інших спеціалістів.
Взагалі, книги М. Фролової настільки насичені любов'ю до підлітка, глибиною пізнання його душі, турботою про нього, що на основі цих творів можна проводити безліч заходів психологічного, виховного і морального спрямування. Адже, авторка, добре знаючи психологію дітей, не тільки вміло виписує їх біль і страждання, а й допомагає осмислювати вчинки героїв, вказує шлях, як можна знайти себе, дає можливість збагнути: хто ж я?
Пропагуючи твори М. Фролової та з метою кращого ознайомлення із біографією письменниці, доречно було б провести зустрічі, бесіди, інші масові заходи. При їх підготовці пропонуємо використати наступні розробки.
Додаток 1
Бесіда „Стежина її життя”.
(для учнів 7-8 кл.)
Ота стежина в ріднім краї,
Одним-одна, одним-одна біля воріт…
Ця пісня є улюбленою для відомої черкаської дитячої письменниці М.Ф. Фролової. І, мабуть, недарма. Бо небагатьом людям випадає доля протоптати безліч стежин у різні куточки колишнього Радянського Союзу. І не просто протоптати, а ще й залишити по собі хороший слід. Та скільки б тих стежин не було, найріднішою, спогади про яку заставляють до болю стискатися серце, була одна-єдина в ріднім краю. Для Майї Флорівни – то є та стежина, по якій в дитинстві лопотіла босими ногами, в юнацькі роки – проходила під руку із коханим, а зараз, коли життя вже відібрало багато сил і здоров'я, є бажання ще хоч трохи відчути в ній підтримку, опору під ногами…
Здавалося б, зовсім недавно вона була молодою, а вже – 80. Пролетіли роки журавлями, тільки й відчула на своєму обличчі прохолоду від помаху їхніх крил.
Вісімдесят… Скільки всього пережито: голодні післявоєнні роки, довга дорога скитань, перше кохання, народження першої дитини, перша книга…
Народилася Майя Флорівна 6 січня 1931 року в м. Сміла в різнонаціональній родині. Батько – Флор Лепешко – українець, колишній відповідальний секретар смілянської районної газети „Червоний стяг”, мати – Броніслава Броніславівна – полячка. Маючи початкову медичну освіту та вже двох дітей, Володю й Майю, вона виявляє бажання в 1941 році вступити до Черкаського педінституту на факультет російської філології.
З тих пір для дев'ятирічної Майї, що навчалася в третьому класі Смілянської школи №3, почалася довга дорога скитань.
Дівчинку на цілий рік відвозять до далекого Сибіру, де проживали бабуся та дядькова родина. Оскільки сім'я дядька була пов'язана з медициною, то жили вони при лікарні, майже в лісі, над річкою Саранкою – притокою швидкоплинної Тавди. До найближчого міста – Тюмені – сотня кілометрів по тракту, через тайгу. Весною та восени, залитий дощами, тракт не діяв, зв'язок був дуже поганий, листи й посилки від батьків приходили не часто, і життя дівчинки перетворилось на велике страждання, що й зветься ностальгією. Як їй тоді хотілося напитися молока! Але напитися – вдома…
Про всі свої тодішні відчуття та переживання Майя Флорівна пізніше напише у своїй автобіографічній повісті „Ау, мама!”
Стомлена розлукою із рідною землею, дівчинка повертається до Сміли. Та через рік війна охопила і Черкащину! Знову – в далеку путь, в евакуацію. Спочатку до Чувашії, пізніше – знову до бабусі у Нижню Тавду. Було дуже важко, адже довелося залишати рідний край, ту землю, де, як мовиться, пуп закопаний.
„Кидаючи майже все майно, мама прихопила із собою вишиту українську кофтину, фартух та рушник, зроблені для неї полтавською майстринею. Ми розгортали цю нашу розкіш, наше єдине багатство, роздивлялись червоно-чорні квіточки й півники. Спочатку раділи цій красі, потім починали плакати й засинали в обіймах та сльозах,” – згадуватиме письменниця.
Про всі ті поневіряння, про тяжкі часи евакуації та роки воєнного дитинства ми дізнаємося із повісті „Над Тавдой-рекой”, а також із оповідань „Доня”, „Спасибо вам, люди!”, „Улица Шолом-Алейхема”, „Капель”, „Дети войны”.
Та нелегкою була доля майбутньої письменниці і надалі. Вийшовши заміж за військового прокурора та народивши двох доньок, вона знову долає тисячі кілометрів вздовж і впоперек колишнього Радянського Союзу: Москва, Магадан, Владивосток, Грузія, Далекий Схід… Постійні переїзди, постійні зміни умов проживання, постійне невдоволення сусідів по комуналках тіснотою на кухні. Та найважче було в Грузії: чужорідне середовище, незнайома мова, абсолютно інші звичаї із своєрідним ставленням до жінки. А ще – самота наодинці з материнськими клопотами, бо ж чоловіка поряд майже не було. А ще – постійна мрія про обов'язкове повернення до рідного краю.
У 1962 році у Магаданському книжковому видавництві побачила світ перша книжка М. Фролової „Солнечная Северяния”, яка відразу ж привернула увагу не тільки читачів, а і літературних видавців. Майя Флорівна отримує пропозицію видати цю повість і в Москві. Таким чином жінка, яка ніколи не мріяла про долю письменниці, нею стає.
У 1971 році була прийнята до Спілки письменників СРСР, а в 1972 – отримує запрошення від М. Негоди повернутися до Черкас. Тут створювалась обласна організація Спілки письменників України, треба було мати десять її членів, але стільки їх ще не набиралось.
Яке то було щастя – знову відчути під ногами рідну землю, вдихнути на повні груди рідне повітря… Дали квартиру, і довгі місяці довелося спати на матраці, покладеному на книжки, а молодшій доньці – на залізному солдатському ліжку, яке подарувала добра знайома.
Бідували, бо ділили зарплатню чоловіка, який ще більше року залишався в Грузії, на три частини: старшій доньці, яка на той час навчалася в Москві, самому чоловікові і собі з молодшою донькою.
Та, не зважаючи на всі негаразди, тільки тут, на батьківщині, М. Фролова почала писати в повну силу, знову відчула себе не тільки письменницею, а й рівноправною людиною. З-під її талановитого пера виходять книжка за книжкою. Історії, викладені в них, цікаві, правдиві і доступні кожному серцю, тому і користуються надзвичайною популярністю серед читачів – як дітей, так і дорослих.
Пише вона переважно про підлітків – тих, хто ще тільки відкриває для себе світ, бо твердо переконана: яким цей світ постане перед вами і якими вам бути у цьому світі залежить, в тому числі, і від прочитаної книги.
Ця жінка ніколи не шкодувала і не шкодує ні часу, ні здоров'я для того, щоб допомогти підліткам, вашим ровесникам, перейти в дорослий, іноді досить недосконалий і жорстокий світ. Герої творів Фролової у постійному пошуку. Вони хочуть зрозуміти, і якою повинна бути сучасна дівчинка („Современная девочка”), яке воно – щастя („Счастье – оно каное?”), вчаться думати про свої вчинки („Задумайся о себе”), пізнають почуття першого кохання і зради („Лесное озеро”), вчаться вистояти у складних життєвих ситуаціях („Найди меня, мама”). Зростаючи, дитина вчиться відчувати себе особистістю, долати в собі огидний страх перед „зубівщиною” і принизливе відчуття самотності в боротьбі зі злом („Помоги мне, брат”), вчиться бути толерантною по відношенню до іншого, ставити себе на його місце („Отчим”).
В 2007 році письменниця власним коштом видає книгу „М'яч у піднебессі”, яку вона присвячує „онукам на прозріння”. В цій повісті Майя Флорівна досить гостро торкається проблеми підліткової наркоманії. Сюжет для письменниці – то є біль, який не обминув її серця, яким вона хоче доторкнутися через слово до інших. Тому, не зважаючи на свій вік, Майя Флорівна Фролова завжди поспішає на зустрічі із юними читачами, намагається словом достукатись до дитячих сердець, вберегти і застерегти, кожного разу переживаючи, що не встигне, не вистачить сил. А ще, збираючи воєдино рештки своєї енергії, виховує не тільки нових поетів, а й просто хороший людей.
Додаток 2
Матеріали для підготовки години спілкування „А ви мені – хто?” за твором М. Фролової „Отчим”.
| № п/п | Риси толерантної особистості | А | Б |
| 1. | Доброзичливість | | |
| 2. | Поблажливість | | |
| 3. | Терпіння | | |
| 4. | Чуйність | | |
| 5. | Довіра | | |
| 6. | Милосердя | | |
| 7. | Уміння володіти собою | | |
| 8. | Уміння не осуджувати | | |
| 9. | Здатність до співчуття | | |
– Які з цих рис притаманні головній героїні повісті М. Фролової „Отчим” Мілі на початку твору? (графа А)
– Що заважає дівчинці знайти спільну мову із вітчимом?
– Які риси характеру Кримова допомагають Мілі змінити своє ставлення до нього?
– У графі Б читачі-учні нехай відмітять риси, яких Мілі вдалося набути до кінця повісті.
– Які негативні риси дівчинці вдалося в собі перебороти?
– Хто ще із героїв М. Фролової і в якому творі проходить складний шлях вдосконалення себе?
– Запитайте школярів, чи задумувались вони над своїм характером, чи пробували аналізувати свої вчинки, чи були в них конфлікти з оточуючими і як вони виходили з такої ситуації, чи завжди задоволені собою?
Додаток 3
Круглий стіл на тему:
„Що означає бути сучасним?”
Сцена прикрашена плакатами із висловами:
1. „Життя людині дається лише один раз. І прожити його треба так, щоб потім не було нестерпно боляче за змарновані роки”.
М. Островський
2. Багато людей дбають про добру славу, а мало хто – про совість.
Публій Сір (римський поет)
3. Не за обличчя судіть, а за серце.
Г. Сковорода
Оформлена книжкова виставка, на якій представлені як художні твори М. Фролової, так і література фахівців із питань підліткової психології, наркоманії, правознавча література і т.п.
Бібліотекар: „Життя людині дається лише один раз. І прожити його треба так, щоб потім не було нестерпно боляче за змарновані роки”. Цей вислів, що прикрашає нашу сцену, належить відомому письменнику М. Островському. Та про життя, його сенс, писали не тільки письменники, а й поети, філософи, вчені, музиканти, лікарі і навіть безробітні. Бо, дійсно, життя – це велике диво й велике благо. І його необхідно цінувати. Хоча цінності в кожної окремо взятої людини різні. Для когось – це дружба, кохання, для когось – знання, робота, інші найбільше цінують гроші, достаток тощо.
Сьогодні ми зібралися тут, щоб теж обговорити ці питання. В цьому нам допоможуть герої книг М. Фролової та наші гості ___________________________________________ _____________________________________________________________________________.
Часто на зустрічах із читачами Майю Флорівну запитують: чому вона, вже бабуся, пише свої книги для дітей та підлітків і звідки так чудово розуміє їхні переживання, їхні проблеми. І письменниця розповідає про те, що їй хочеться допомогти юним, незміцнілим ще душам вижити, вистояти в бурхливому життєвому морі, зберегти ту чуйність і доброту, яка притаманна кожній дитині, допомогти залишитися людиною в тій чи іншій ситуації, не маючи життєвого досвіду.
Багато героїв книг Майї Фролової намагаються у своїх вчинках не відставати від ровесників, щоб бути сучасними. Але поняття про сучасність досить часто у них хибне. І це іноді призводить до потрапляння у неприємні ситуації. Ті, кому вдається вчасно зрозуміти цю хибність, виходять із такої ситуації гідно, інші – з великими душевними травмами, адже довелося багато чого в собі перебороти, переламати.
Звичайно, книги Майї Флорівни не можуть бути підказкою, шпаргалкою в житті. Але я впевнена, що її твори не одного підлітка застерегли від необдуманого кроку, навчили бути добрішими, чуйнішими, людянішими, допомогли задуматись над тим, що насправді означає бути сучасним.
Отож приступимо до обговорення. Та спочатку до вашої уваги – міні-сценка в якій беруть участь герої книги „А вы мне – кто?” Диня та Костя Івник.
(На сцену виходить Костя. Він рухається не поспішаючи, нахиливши голову, думаючи про щось своє. Йому назустріч іде Диня. В одній руці тримає магнітофон, в іншій – пляшку вина. Зрівнявшись із Костею, штовхає його плечем).
Диня: Привіт, Кіт! Що це ти йдеш, нікого не помічаючи? Загордився чи що?
Костя (без великого бажання розмовляти): А, Диня… Привіт. Та ні, не загордився. Просто є свої проблеми.
Диня: Розкажи. Може, чимось допоможу.
Костя: Хто? Ти? Ага, допоможеш. Я вже одного разу відчув твою допомогу, коли мій дід помер. Тоді ти виніс із нашого дому не тільки його бойові нагороди, а навіть і дерев'яні вироби, над якими він працював все життя.
Диня: Ну, знаєш, Кіт, є така приказка: „Хочеш жити – умій крутитися”.
Костя: І ти крутишся?
Диня: А то! Не те, що ти – живеш якось нудно, поперся працювати на ту столярню заради якихось копійок, не розуміючи, що гроші можна дістати і іншим шляхом.
Костя (вказуючи на вино): А ти, я бачу, не нудьгуєш. Он і магнітофон купив. Знову у когось гроші видурив.
Диня: Ой, Кіт, облиш свої повчання. Давай ось краще хильнем червоненького. Відразу повеселішаєш, на життя станеш дивитися по-іншому, по-сучасному.
Костя: По-сучасному? Це, в твоєму розумінні, як?
Диня: Як? А так, як я: треба гроші – я не парюсь, а разом із Перцем і Каблуком берем їх у інших. А не хочуть віддавати – їм же гірше.
Костя: І це ти називаєш „жити по-сучасному?..”
(німа сцена)
Бібліотекар: Жити по-сучасному, бути сучасним… Думаю, що ці питання дійсно хвилюють і вас. І, можливо, дехто вважає, що для того, аби бути сучасним, мати авторитет серед однолітків треба бути схожим на таких як Диня.
А чому б і ні? Треба гроші – залізь тихенько
до кишені свого товариша чи батьківського гаманця. Матимеш і на сигарети, і на пиво з вином, а, може, навіть і на модний одяг. І будеш свій серед своїх. Як ви вважаєте?
(Діти обговорюють дану ситуацію. Висловлюють різні точки зору. Для підведення підсумків надається слово працівнику правоохоронних органів).
Бібліотекар: Бути сучасними намагалися і інші герої творів Майї Флорівни: Ніка і Клара („Современная девочка”), Люба і Алла („Девочка, которая придумала себя”), Зінуля і Натуля („Мальчики, любите девочек! Атас!”) та інші. Але поняття „сучасна дівчинка” в кожної з героїнь своє. Давайте зараз послухаємо їхні судження з цього питання.
(Сцена прибрана під домашню кімнату. Посередині стоїть журнальний столик, на ньому – ваза із цукерками, пляшка шампанського, склянки, магнітофон. З обох боків столика стоять крісла. В одному кріслі і біля нього розташувались Ніка, Алла і Натуля. Вони щось гаряче обговорюють. Інше – пусте. Голосно грає музика. Клара, Люба і Зіна – в коротких спідничках, нафарбовані, весело танцюють. Коли музика перестає грати, вони, втомлені, але веселі ,ідуть відпочивати. Зіна падає у крісло, Люба і Клара – збоку).
Зіна: Х-у-х! Дівчата, баста! Перекур! Кларенція, ану налий нам шампусику, бо пити хочеться – страх.
Клара (наливає шампанського, подає Зіні і Любі, сама теж бере наповнену склянку: Ну, будьмо! За нашу веселу компашку! (Звертаючись до іншої трійці). Дівчата, може, і ви приєднаєтесь до нас.
Ніка: Ні, дякуємо.
Зіна: Ой, дівчата, невже вам не набридло бути такими правильними? Невже вам ніколи не хочеться розслабитися? Дивлюсь я на вас і в мене складається таке враження, що ви ніколи навіть із хлопцями не цілувались.
Люба (насмішливо): Та хто на них клюне? Ти ж подивися, як вони одягаються! Монашки-монашками!
(Клара, Зіна і Люба складають руки для молитви, голови піднімають догори і насмішливо співають): А-а-ве, Ма-рі-і-я! (сміються).
Алла (підходить до Люби. Дивиться прямо у вічі): Ох, Любо, Любо. Скільки разів ми з тобою говорили, а ти так нічого і не зрозуміла: не зрозуміла, що людина багата не одягом своїм, а душею; не зрозуміла, що соромитись треба не скромності, а злодійства і розпусти, бруду різного. Невже це справді ти, Любо? Мені хочеться вірити, що ти натягла на себе чужу маску – маску дівчинки, яку сама і придумала. Не твоє це, Любо, чуєш – не твоє! (Любі стає соромно. Вона опускає голову і відходить вбік).
Клара: Ой, Алусю, облиш! Не бачиш: геть засоромила Любку? (Насмішливо) Дивись, зараз розплачеться (разом із Зіною сміються).
Ніка: Ти знаєш, Кларо, я на твоєму місці так не сміялася б. Адже тобі теж є що згадати, вірніше – кого. Забула: Аліка Рябова, Ігоря Міщенка, Штучку, Бецу?.. Хто ти була серед них? Пупка? У тебе навіть власного імені не було. (З іронією) Але було весело, правда? Пили, гуляли… Все – „по-сучасному…”
(Клара теж ніяковіє, відходить до Люби)
Зіна: О, ще одна знайшлась вчителька моральності. Слухайте, дівчата, вам що більше робити нічого, як читати моралі? Вам подобається жити так, як ви живете, а нам – як ми. Мені, у всякому випадку, в майбутньому буде хоча б що згадати: веселі компанії, симпатичні молоді залицяльники, катання на дорогих авто.
Натуля: Ага. А ще: п'яні компанії у брудних гуртожитках, вагітність невідомо від кого… Про це тобі теж варто не забувати. А забудеш – так донька твоя, Сашуня, нагадає. Правда, що тобі до неї? Ти ж була готова навіть продати її. Наша бабуня до цього часу не може оговтатись від такого твого наміру. І як тільки тобі в голову прийшла ця страшна ідея: продати власне дитя?
Зіна: Так, я хотіла продати її іноземцям. А чому б і ні? І Сашурі у багатій сім'ї було б краще, і мені – гора з плечей. Невчасно вона з'явилася на світ, розумієш – не-вчас-но! Я, як тільки „залетіла”, то відразу хотіла зробити аборт, але бабуня втрутилась: „Доля посилає тобі дитя для очищення і захисту від бруду…” Яке, блін, очищення? Який захист? Зв'язала мене ця дитина по руках і ногах. А я хочу бути вільною!
Уявляєш: сидиш у дорогому „мерсі”, голосно грає музика, тебе за коліно тримає досвідчений чоловік… Голова крутиться від розкоші. Один тільки витончений жест руки із сигаретою чого вартий.
Натуля: Ну покатали б тебе на „мерседесах” рік, два, п'ять… А далі що?!
(Німа сцена)
Бібліотекар: Дійсно, а що далі? Добре, якщо Зіна все-таки зрозуміє хибність своїх суджень. А якщо ні? Що в такому разі чекає її в майбутньому? Як ви вважаєте?
(Діти висловлюють свої думки. В ході обговорення можна розказати про долю героїні кінострічки „Интердевочка”. Для підведення підсумків надати слово лікарю-гінекологу).
Бібліотекар: Неправильне розуміння поняття „бути сучасним, не відставати від інших” призводить ще до однієї великої біди – наркоманії. Під час зустрічей із читачами, Майя Флорівна не приховує, що ця проблема для неї досить близька: вона не обминула ні сім'ї найкращої подруги-письменниці, ні її власної родини. Тому, зібравши рештки своєї енергії і сили, Майя Фролова пише книгу „М'яч у піднебессі”, яку власним коштом видає у 2007 році. Головний герой цієї книги, Матюша, найбільше в житті мріяв стати футболістом. Та, за іронією долі, спіткнувся у житті: украв гроші у власного тренера. За це був позбавлений права грати у футбольній команді. Таке рішення тренера було крахом Матюшиної мрії. Але для вирішення цієї проблеми хлопець шукає підтримки не в дорослих, а у вуличних ровесників. Так з'явилась перша цигарка, потім – „план”, потім – шприц, потім – постійні кошмари і для нього, і для його рідних.
Продовжити цю тему я попрошу присутнього тут лікаря-нарколога___________________________________________________________ .
(Виступ лікаря-нарколога)
Бібліотекар: Наша зустріч добігає кінця. Залишається лише зробити висновки: що означає бути сучасним? Але я хочу, щоб це зробили ви самі.
(Діти підводять підсумки, роблять висновки).
Бібліотекар: Отже, ви самі для себе зробили висновки. А на прощання я хочу розповісти вам одну історію, яка відбулася давним-давно у дивному місті, де жив великий мудрець. Слава про його мудрість рознеслася далеко довкола його рідного міста. Але була в місті людина, що заздрила його славі. І от вирішив заздрісник придумати таке запитання, на яке мудрець не зміг би відповісти. Пішов він на луг, спіймав метелика, посадив його між зімкнутих долонь і вирішив запитати в мудреця: „Скажи, наймудріший, який метелик у мене в руках – живий чи мертвий”? Якщо він скаже, що живий – я зімкну долоні ,й метелик помре, а якщо скаже, що мертвий – я розкрию долоні, й метелик полетить. Отоді всі зрозуміють, хто з нас розумніший”. Так все й трапилося, заздрісник спіймав метелика, посадив його між долонями і рушив до мудреця. І запитав заздрісник: „Який метелик у мене в руках, наймудріший, – живий чи мертвий?” І тоді мудрець сказав: „Все в твоїх руках”. (Без коментарів).
Додаток 4
Круглий стіл на тему:
„Не зламай свою долю”
(за твором М. Фролової „М'яч у піднебессі”)
І. Бібліотекар: А обличчя в нього кольору землі,
Хоч насправді він ще зовсім не старий.
Тиша вдома, холод, темінь, бруд.
А колись же… сміх родини лився тут.
Надто він слабий…Живий чи вже помер?
Був людиною, лиш тінь її тепер.
С. Вікулов
Щойно ви почули вірш, який узагальнив сучасну трагедію молодих людей. Наш круглий стіл стане спробою усвідомити згубний вплив наркоманії, про який застерігає нашу юнь письменниця М. Фролова у своїй книзі „М'яч у піднебессі”. Недаремно у ній є підзаголовок „Онукам на прозріння”. Тож піднімемо завісу над проблемою наркоманії, аби самим ніколи не поповнити ряди тіньових людей. Та для початку давайте спробуємо поговорити про причини цього явища із психологічної точки зору. Що стає поштовхом до наркоманії для таких як ви? Розібратися в цьому нам допоможе наш (а) гість (гостя) психолог ___________________________________________________________________ .
ІІ. Питання, які пропонуються для бесіди за круглим столом.
Бібліотекар: Кажуть, що частину свого характеру, а разом із ним і долі, передають нам батьки.
1. Хто були батьки у Тимофія? Яку участь брали у його вихованні? Що, на вашу думку, було неправильним у діях батьків? Чи мали на нього вплив дід, бабуся, вітчим? (ст. 44)
Бібліотекар: А яка, на вашу думку, роль імені в житті людини?
2. Що отримав у спадок від свого імені Тимофій? (ст. 42). Чому в нього були клички: Тюша, Івасик-Телесик, Тюха? Який підтекст ви бачите в цьому?
Бібліотекар: У дитинстві формується наш характер, а окремі події можуть накласти свій відбиток на все життя.
3. Яким Тимофій виростав у дитинстві, чого боявся? (ст. 7). Що зміг би перебороти? (ст. 17, 19, 44). Про що це свідчить? Яку слабинку передав йому батько? (ст. 17)
4. З якого віку почав займатися футболом? (ст. 18) Як сприймав футбольний м'яч? (ст. 12, 13).
5. Як вперше потягнувся до чужих грошей? Чи була це крадіжка? (ст. 21) Що штовхнуло взяти гроші у тренера? Це було проявом слабкості? Чи отримав від цього задоволення? (ст. 23).
6. Як оцінила дії тренера Баболя? (ст. 56). А як ви оцінюєте його дії? Чи був у Тимофія шанс залишитися в команді? Що найбільше обурило тренера? (ст. 25). Яку надію він залишив хлопцеві?
Бібліотекар: Аналізуючи свій вчинок (крадіжку), Тимофій пояснює: „Що трапилось далі, він і досі не зрозумів”. Чи завжди усвідомлено людина йде на аморальні вчинки? Як сам Тимофій пояснив собі цей вчинок? (ст. 23-24). А якої ви думки?
Пригадайте Тимофієвих друзів, які порадили йому вживати наркотики. Чи згодні ви з тим, що друзів треба вибирати?
7. Які наступні дії були в Тимофія-наркомана? (ст. 35, 45, 47). Що штовхало його на такі вчинки? (ст. 47, 59). Що ви дізналися про відчуття наркомана? (ст. 42)
8. У чому згубна сила наркоманії і чому її важко подолати? (ст. 49) Чи розумів це Тимофій? На кого він ображався? (ст. 51). Як пояснив своє падіння? (ст. 56-58)
9. Чи стала рятівною для Тимофія колонія? (ст. 43, 54).
10. Що може врятувати наркомана, на думку Баболі? (ст. 55). Якою має бути любов? Хто по-справжньому любив і розумів Тимофія? Чи варто боротися за життя наркомана? Як ви розумієте слова однієї бабусі: „Жити – це щастя. Я б воліла жити жабою на землі, лише б не вмерти”.
Бібліотекар: Чи мали вплив на Тимофія книги? Чи може книга застерегти молоду людину від необачних вчинків?
ІІІ. Підсумки. (Можна надати слово лікарю-наркологу).
Бібліотекар: Нагадаю вам останній рядок вірша, яким розпочиналася наша розмова: „Був людиною, лише тінь її тепер”. Зверніть увагу на обкладинку книги. На першій сторінці обкладинки – радісне обличчя хлопчика, під його ногами – весь світ, якому він може подарувати себе. А на останній сторінці – лише тінь від хлопчика, м'яч, як символ недосяжної мрії, і щільно закритий конопляним листям світ. Людина – тінь… Ось який вінець примарних втіх під ім'ям „НАРКОМАНІЯ”!
Література:
Твори М. Фролової для дітей
А вы мне – кто? : повесть / Майя Фролова. – Дн. : Промінь, 1984. – 174 с.
Ау, мама! : рассказы, повесть / Майя Фролова. – Д. : Промінь, 1979. – 159 с.
Весенний коридор : повести / Майя Фролова.– М. : Детская литература, 1986.– 176 с.
Гвардейская шапочка : повести и рассказы / Майя Фролова. – К. : Веселка, 1981. – 142 с.
Гуси – красные лапки… : повесть / Майя Фролова. – М. : Детская литература, 1983.– 110 с.
Де народився, там і згодився : дітам та дорослим про ностальгію / Майя Фролова. – Черкаси : [Б.в.] , 2003. – 24 с.
Девочка, которая придумала себя : повести / Майя Фролова. – К. : Веселка, 1987. – 142 с.
Дети войны : рассказы / Майя Фролова. – Черкассы, [ Б. и.], 2006. – 75 с.
Есть на свете разные страны: повесть; рассказы / Майя Фролова.– Владивосток : Дальневосточное кн. изд-во, 1969.– 143 с.
Задумайся о себе : повести / Майя Фролова. – Д. : Промінь, 1984. – 174 с.
Капризуля : [повесть] / Майя Фролова. – Черкаси : [ІНДІТЕХІМ] , 1999. – 64 с.
Козырка : повесть / Майя Фролова. – К. : Веселка, 1983. – 102 с.
Маленькие повести / Майя Фролова. – Черкассы : Интеграл – Техноимпекс, 2006. – 92 с.
Мальчики, любите девочек! Атас! : повесть / Майя Фролова. – Черкассы : [Б.и.] , 2003. – 76 с.
М'яч у піднебессі : повість / Майя Фролова. – Черкаси : [Інтеграл – Техноімпекс], 2008. – 67 с.
Над Тавдой – рекой : повесть / Майя Фролова. – К. : Веселка, 1964. – 74 с.
Найди меня, мама : повесть / Майя Фролова. – К. : Веселка, 1995. – 222 с.
Не спеши становиться на колени… : рассказы, повести / Майя Фролова. – Д. : Промінь, 1989. – 246 с.
Отчим : повесть / Майя Фролова. – Черкассы : Интеграл – Техноимпекс, 2005. – 149 с.
Побаски кошки Мотьки : рассказ / Майя Фролова. – Черкассы : [ Б.и.], 2003. – 30 с.
Повести и рассказы / Майя Фролова. – Черкассы : Интеграл – Техноимпекс, 2007. – 116 с.
Современная девочка : роман / Майя Фролова. – М. : Детская литература, 1977. – 206 с.
Солдатом буду я! : повесть / Майя Фролова. – К. : Веселка, 1986. – 39 с.
Солнечная Северяния : рассказы, повесть / Майя Фролова. – Магадан, кн. изд-во, 1970. – 128 с
Счастье – оно какое? : повести, рассказы / Майя Фролова. – Хабаровск, кн. изд-во, 1977. – 144 с.
Твори про М. Фролову
Безуглий, В. Вона навчає мистецтва жити / В. Безуглий // Новачок. – 2001. – № 8. – С. 5.
Бушин, М. Фролова Майя Флорівна / М. І. Бушин, Є. П. Єрмілов // Бушин М. І. Черкаський край в особах. 1941-2001 : м. Черкаси. Кн. 9 / М. І. Бушин, Є. П. Єрмілов. – Черкаси, 2005. – С. 223-224.
Гусан, Т. Вважаємо Майю Фролову своїм письменником / Т. Гусан // Черкаський край. – 2006. – 1 лют. – С. 2.
Коваленко, В. Щастя – яке воно? : штрихи до творч. портр. М. Фролової / В. Коваленко // Холодний Яр. – Черкаси, 2003. – Вип. 2. – С. 187-192.
Латенко, О. Капризуля стає дорослою : нові кн. / О. Латенко // Черкаський край. – 2000. – 25 лют. – С. 8.
Марков, В. Урок триває / В. Марков // Черкаська правда. – 1981. – 20 серп.
Майя Фролова : [біогр. довідка, уривки з повісті „М'яч у піднебессі”] // Криничка : антол. тв. письм. Черкащини для дітей та юнацтва. – Черкаси, 2009. – Т. 1. – С. 316-328.
Майя Фролова – дітям : бібліогр. оповідки про кн. письм. уч. 1-4 кл. / Черкаська обл. б-ка для дітей ; Склала Л. О. Ткач. – 2005. – 13 с.
Майя Фролова // Месевря О. І. Сучасний літературний процес на Черкащині : програма спецкурсу / О. І. Месевря. – Черкаси, 2005. – С. 25-26.
Письменники Черкащини – ювіляри 2006 року : літ. досьє для уч. 7-9 кл. / Черкаська обл. біб-ка для дітей; Склала В. М. Корженевська. – 2005. – 13 с.
Підгорний, С. Чесна і мудра розмова / С. Підгорний // Черкаська правда. – 1985. – 23 серп.
Поліщук, В. Т. Майя Фролова : [про неї, оповід.] / В. Т. Поліщук // Гілочка. – Черкаси, 2002. – С. 283-288.
Сувої пам'яті : [спогади] / Майя Фролова // Письменники Черкащини : вибр. тв. – Черкаси, 2007. – Кн. 2. – с. 431-462.
Троян, Н. З тривогою й любов'ю до людей / Н. Троян // Черкаський край. – 1991. – 5 січ.
Фролова Майя Флорівна // Від витоків до сьогодення : темат. досьє. – Черкаси, – 1998. – С. 18-19.
Фролова Майя Флорівна // Волинець Л.М. Письменники Черкащини : біобібліогр. покажч. / Л. М. Волинець, М. Ф. Пономаренко, М. І. Пшеничний. – Черкаси, – 1990. – С. 80-81.
Шитова, Л. „Допоможи мені, брате” / Л. Шитова // Холодний Яр.– 2008.– №1.– С. 281-283.
Шитова, Л. Зі скарбнички пам'яті / Л. Шитова // Холодний Яр.– 2008.– №1.– С. 281-283.