Єднання в ім’я майбутнього : методичні поради до 90-річчя Соборності України / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. В. М. Кальченко. Суми, 2008

Вид материала

Содержание

Постаті національних провідників у поемах
Державо, ти була, як мстивий привид
Видання з фонду Канадсько-Українського Бібліотечного Центру
О, поведи ж нас, лицарський духу

Подобный материал:

Єднання в ім’я майбутнього : методичні поради до 90-річчя Соборності України / Сумська обл. універс. наук. б-ка ; уклад. В. М. Кальченко. – Суми, 2008.

Великий Герб України (проект)

ВСТУП

Ніхто нам не збудує держави,

коли ми самі її собі не збудуємо,

І ніхто з нас не зробить нації,

Коли ми самі нацією не схочемо бути.

В’ячеслав Липинський

Зимового дня 22 січня 1919 року на майдані перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли багато поколінь українців – на велелюдному зібранні було урочисто проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки. Як свідчать історики, це було справжнє свято української нації, яка з давніх-давен мріяла про возз’єднання східних і західних земель в одну соборну і неподільну державу. А нині 22 січня в пам’ять про той вікопомний день ми відзначаємо як державне свято – День Соборності України.

Герб УНР

«Однині, – наголошувалося в Універсалі, – воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка. Однині народ український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднання дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу Україну на благо і щастя всього її трудового народу».

А вже наступного дня в оперному театрі Києва відбувся Трудовий конгрес, на якому за акт злуки проголосували всі чотириста обраних депутатів. Було ухвалено скликати парламент Великої Соборної України і перейменувати ЗУНР на Західну область Української Народної Республіки.

На думку відомого українського історика доктора історичних наук, професора, заступника директора Інституту національної пам’яті України Владислава Верстюка, ця подія мала видатне значення у житті українського народу. Історик говорить, що в 1919 році процес об’єднання України йшов знизу, від найширших народних мас, і в цьому була урочистість і небуденність того політичного моменту.

Ідея всеукраїнської єдності формувалася ще з часів Київської Русі, Галицько-Волинської держави, визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, Гетьманщини. У XIX ст. ідею соборності нашої держави обґрунтували священник з Лемківщини Василь Подолинський, багато видатних діячів українського національного відродження – від кирило-мефодіївців (Т. Шевченко, М. Костомаров, П. Куліш та ін.) і «Руської трійці» на чолі з М. Шашкевичем, а згодом – М. Драгоманов, М. Грушевський, І. Франко та ін. розвинули ідею соборності і чітко сформулювали найважливіші її завдання – об’єднання земель України в єдиній самостійній державі – Ю. Бачинський та М. Міхновський. З появою політичних партій це завдання було закріплене в програмних документах деяких з них, що мало важливе значення для розгортання майбутньої боротьби.

З

Герб ЗУНР
гідно з розпорядженням Президента України кожного року до свята проводяться урочистості за участю народних депутатів, представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських і релігійних організацій, політичних партій, діячів науки та культури, представників української діаспори, дипломатичного корпусу та міжнародних організацій.

У багатьох музеях, будинках культури, бібліотеках до цього дня організуються тематичні виставки, на яких експонуються книжки, фотографії, архівні матеріали, речові пам’ятки, пов’язані з історією боротьби за незалежність України на початку XX століття. Розпорядження Президента передбачає також внесення пропозицій щодо найменування чи перейменування в установленому порядку вулиць, площ, проспектів на честь свята Соборності України та діячів національно-визвольного руху.

Бібліотекам області пропонуємо також активно приєднатися до державних заходів по відзначенню Дня Соборності України. За допомогою бібліотечних заходів: виставок, переглядів, уроків державності, годин історичної пам’яті донести до читачів, як важливість цієї події, так і відповідальність за долю України кожного з нас.

Для підготовки заходів використайте такі часописи як: «Пам’ять століть», «Український історичний журнал», «Дніпро», «Рідна школа», «Хроніка-2000»; газети «Урядовий кур’єр», «Історія України». Пропонуємо назви виставок, переглядів, інших масово-інформаційних заходів: «Соборна Україна: аспект геополітичний», «Шлях до Соборності», «Українська соборність: ідея, досвід, проблеми», «Сутність української національної ідеї», «Соборність України: історична спадщина й виклики часу», «Єднання в ім’я майбутнього України», інші.

Ось як пише про Соборність Іван Кедрин у Альманасі Українського Народного Союзу: «Самостійність і соборність – це був шпиль, до якого дійшла була українська політична думка, і здавалося, що Акти 22 січня 1918 року і 22 січня 1919 року цей наш ідеал здійснили. Але так не сталося. І в ім’я історичної правди треба ствердити, що це не тільки вороги завинили, що ми програли наш визвольний здвиг, і що гасло соборності здійснилося хіба тільки тоді, коли всі українські землі опинилися в соборній неволі… Поруч з цією головною причиною програшу нашої визвольної війни була друга причина: відсутність соборності духу. Безумовно, були патріоти, але це були патріоти почуття і фрази, а не розуму і реальних висновків… Проголошено 22-го січня 1919 року Акт Злуки, але насправді були весь час два уряди, дві армії, і що найгірше, – дві психіки…»

Як стверджує політолог, директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала, українська історія так нічому і не навчила наших політиків. Адже саме через розбрат, що існував між вітчизняними політичними діячами на початку XX століття, молода Українська держава так і не змогла твердо стати на ноги. Подібна ситуація, на його думку, спостерігається й досі.

Однак можна навести й підтвердження того, що країна за роки незалежності зробила значні кроки вперед. Заступник директора соціологічної служби Центру економічних та політичних досліджень ім. О. Розумкова Михайло Міщенко розповів, що згідно з останніми опитуваннями, кількість прибічників державної незалежності України поступово, але неухильно зростає. Запорукою ж подальшого утвердження незалежності нашої держави є загальнонаціональна єдність, про що нагадує нам сьогоднішнє величне свято – День Соборності України.

21 січня 1990 року на згадку про День Соборності в Україні відбулася символічна акція, Живий ланцюг, коли майже три мільйони людей взялися за руки, з’єднавши Львів, Київ та Донбас у день 71-річчя Злуки УНР І ЗУНР. Акцію було організовано Народним Рухом України. У ній взяло участь за офіційними даними близько 450 тисяч людей (за неофіційними – близько 5 мільйонів). Державним святом День Соборності України було встановлено Указом Президента від 21 січня 1999 року.

Цінний в історичному плані матеріал зібраний у книзі доктора історичних наук, академіка Академії наук Вищої школи України Володимира Сергійчука «Українська соборність. Відродження українства в 1917-1920 роках». На великому архівному матеріалі, що раніше переховувався в спецфондах, професор Володимир Сергійчук засвідчує: українська душа невмируща, де б українці не були, вони завжди тягнуться до своєї Матері-Батьківщини, їхні серця б’ються в одному ритмі з Києвом. Автор підкреслює, що у визвольні змагання включилися не тільки на Великій Україні – скрізь, де вже розселився наш етнос підтримували прагнення до творення Самостійної Соборної Держави. Тут ви зможете знайти багато фактичних матеріалів: документів, листів, резолюцій, телеграм, протоколів, заяв, інформацій про події 1917-1920 років. Володимир Сергійчук автор багатьох публікацій з історії України, зокрема книг: «Армія Богдана Хмельницького», «Іменем війська Запорізького», «Кого зрадив гетьман Мазепа», «Національна символіка України», «Наша кров на своїй землі» та ін.

Відзначаючи день соборності України слід згадати тих, хто готував її задовго до того, як Україна стала самостійною державою. Серед найвидатніших політичних і військових діячів України післябогданівської доби – гетьман Петро Дорошенко займає одне з найпочесніших місць. Доречним і пізнавальним може стати вечір літературного портрета: «Гетьман Петро Дорошенко – перший будівничий соборної України».

Цікавим для читачів став би і захід на якому використовуючи твори Т. Г. Шевченка (такі як: «Гамалія», «Тарасова ніч», «Холодний яр», «Гайдамаки», «Великий льох», «Чигирин», «Невольник», «Суботів», «Сон» та ін.). Можна провести обговорення національних провідників України, зачитуючи уривки з творів. В ході обговорення можна використати такі запитання: чи залежить доля держави від конкретної особи? Як може особа вплинути на ті чи інші події? Чи були передумови виникнення самостійної держави раніше? Що вам подобається в особі того чи іншого національного героя? Якими рисами, на ваш погляд, має бути наділений лідер? Чи відповідають риси характеру героїв Тараса Шевченка християнським цінностям?

Постаті національних провідників у поемах

Т. Г. Шевченка

(Матеріали для проведення історико-літературного діалогу)

Микола Костомаров вважав однією з причин занепаду Київської Русі брак організаційного хисту у князів.

Може й тому з відродженням української національності на початку XIX ст. і її змаганням за самостійність, – в українській літературі помітна туга за ідеальними провідниками. Еней в «Енеїді» Івана Котляревського, Мойсей і Захар Беркут Івана Франка та численні постаті національних героїв у поемах Тараса Шевченка – це приклади таких провідників.

Зрештою, політичні теоретики згодні у тому, що добрий провідник повинен бути розумним і розсудливим, відважним, самоопанованим, справедливим; він повинен також бути безкорисливим, щоб ставив добро громади понад свої особисті інтереси, готовий нести відповідальність за свою діяльність, тощо. На думку Платона до лідерства покликаний тільки той, хто бажає і є здатний служити вищим нематеріальним ідеям і справам та вміє панувати над собою.

Прикладом таких провідних постатей сповнена світова література й історія, біографічні збірники, монографії, тощо. Постаті таких українських лідерів зображує у своїх поемах також Т. Шевченко. Це такі козацькі отамани, як Іван Підкова, Гамалія, Тарас Трясило, Антон Головатий, Іван Гонта, Максим Залізняк; гетьмани: Петро Дорошенко, Павло Полуботок, Іван Мазепа, Богдан Хмельницький та інші. До деяких гетьманів Шевченко ставиться, одначе, критично, вказуючи, якими правителі бути не повинні. (Знайдіть ці образи у творах Т. Г. Шевченка).

Першою постаттю справжнього провідника у творчості Шевченка є козацький отаман Іван Підкова. Козак з божим даром до лідерства, який вміє командувати своїми «хлоп’ятами», користується у них авторитетом. Вони знають, що кожний його задум добре обміркований, і тому готові виконувати його накази беззастережно. Цей отаман – провідник традиційного українського демократичного зразка, сповнений любові і доброзичливості до своїх підвладних, як до синів.

Гамалія – отаман, зразок козацької мужності і відваги.

Тарас Трясило – це теж розумний отаман-демократ, що в критичній ситуації звертається за порадою до старшини і всього товариства.

Максим Залізняк – це типовий запорозький отаман-батько. Розважливий, мужній, невмолимий супроти ворогів, сповнений любові до своїх. Під час бою він незвичайно завзятий, раз у раз закликає своїх хлопців до помсти над ворогами.

Іван Гонта – яскрава і небуденна постать. Тип Гонти ставить Шевченко як зразок нового визволителя України в містерії «Великий льох». Такий борець за правду й волю України не дасть себе підкупити золотом, не спокуситься на царські чини й не злякається мук цілого світу.

Геройською постаттю серед гайдамаків був і Ярема Галайда. Як справжній козак-герой, Ярема стає уособленням страху для поляків.

Третя, найвища категорія провідників у поемах Шевченка – це українські гетьмани й державні мужі. Їх він ділить на добрих і лихих. До перших зараховує Шевченко тих гетьманів і отаманів патріотів, які боронили волю й самостійність України від Москви: Петра Дорошенка, Павла Полуботка, Костя Гордієнка, Семена Палія, Петра Калнишевського, Івана Лободу. До другої категорії належить Богдан Хмельницький, Іван Скоропадський, Іван Самойлович, Кирило Розумовський.

Критерій такої оцінки випливає з історіософії Шевченка, в якій перше місце займає боротьба українського народу за самостійність.

Використано статтю:

Лесько, І. Постаті національних провідників у поемах Шевченка / Іван Лесько // Альманах Унсоюзу . – 1989. – Нью-Йорк : Свобода . – С.22-33.

Зверніться також до історичних джерел:

Гетьмани України [Текс] / укладач В. П. Товстий. – Харків : Промінь, 2007. – 248 с., іл.

Історичні постаті України [Текст] : іст. нариси / упоряд. та автор вступ. статті О. В. Болдирєва. – Одеса : Маяк, 1993. – 384 с.

Крупницький, Б. Д. Гетьман Мазепа та його доба [Текст] / Б. Д. Крупницький. – К. : Україна, 2001. – 240 с., іл.

Павленко, С. О. Оточення гетьмана Мазепи [Текст] : соратники та прибічники. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2005. – 602 с.

Чухліб, Т. В. Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних відносинах 1648-1714 рр. [Текст] / Т. В. Чухліб. – К. : Арістей, 2005. – 640 с.

Сценарій державного свята

«Співаєм славу тій події і тепер»

(До дня Соборності України)

Захід бажано провести оформивши зал національною символікою, сцену оформити у жовто-блакитних тонах, розмістити Тризуба. Можна організувати літературну виставку «На шляху до незалежності». Виставити портрети історичних діячів, завдяки яким стала можливою ця подія. Епіграфом заходу можуть стати слова Євгена Маланюка:

Державо, ти була, як мстивий привид

Або й примара неживих століть.

Твої роки тривали майже мить,

Що в ній злучились задуми і зриви.

Ведучий 1. 22 січня – день 90 річчя Соборності України. Майже 100 років тому це слово було вписане в історію українського народу, але святковим днем українського календаря воно стало тільки віднедавна. Лише за умов державотворчих процесів в Україні цей день набув своєї чинності.

Ведучий 2. Вже стільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали…

Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить!

Внесіте прапор вільної Держави!

/До зали вноситься Національний прапор/

Ведучий 1. Так трапилось, що на протязі багатьох століть історичного розвитку Україна не мала власної державності і єдиної території. Українські землі в різні періоди належали багатьом державам: найбільше Росії, Литві, Речі Посполитій, а потім Польщі, Австро-Угорщині, а згодом Румунії та Чехословаччині. На період першої світової війни вся Наддніпрянщина належала Росії, а Західна Україна Угорщині.

Ведучий 2. У березні 1917 року у Наддніпрянській Україні розпочалася національна революція. Було обрано Центральну Раду, першого президента Михайла Грушевського, проголошено створення Української Народної Республіки(УНР), а IV Універсалом від 22 січня 1918 року було проголошено незалежність України.

Ведучий 1. Подібні процеси відбувалися і в Галичині. У Львові було створено Військовий Комітет, який очолив сотник УСС Дмитро Вітовський. Згодом, у жовтні 1918 року, було утворено Українську Національну Раду – політичне представництво українського народу в Австро-Угорщині. Рада, спираючись на право самовизначення народів, проголосила Українську Державу на території Галичини, Північної Буковини та Закарпаття. Головою Ради став Євген Петрушевич. Після відмови австрійського уряду передати повноту влади УНРаді, це було зроблено силовим шляхом. 9 листопада 1918 р. було проголошено назву держави – ЗУНР і створено перший уряд – Державний Секретаріат на чолі з Костем Левицьким.

Читець. Зламався врешті двох імперій мур!

І на розвалинах у слушну цю нагоду

З’явилися держави УНР і ЗУНР

Як вияв волі нашого народу.

Ведучий 2. Держава ЗУНР охоплювала близько 70 тис. км (6 млн. населення: 70% українців, 14 % поляків, 13% євреїв, 2% інших народів). Від самого початку існування ЗУНР його уряд – Державний Секретаріат – піклувався про об’єднання всіх українців в одну державу. Вже 1 грудня 1918 р. у Фастові було підписано угоду про об’єднання ЗУНР і УНР. 4 січня 1919 р. у Станіславі УНРада схвалила закон про злуку двох українських держав. А 22 січня 1919 р. у Києві на площі святої Софії відбулося урочисте проголошення злуки ЗУНР з УНР. Під час урочистостей представник Директорії Федір Швець виголосив довгоочікуваний Універсал.

Читається зміст Універсалу.

Читець. «… Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, ЗУНР і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є єдина незалежна Українська Народна Республіка, віднині український народ, увільнений могутнім поривом своїх сил, має тепер змогу з’єднати всі змагання своїх синів для утворення нероздільної незалежної української держави на добро і на щастя робочого люду».

Ведучий 1. Краса Полісся і вся велич Львову

З’єдналися в одну державу знову.

Наддніпрянські жовтії лани

Із небом голубим Галичини.

Ведучий 2. Таким чином, рівно через рік після проголошення незалежності України, відбулося об’єднання українських земель в одну самостійну соборну державу, а разом з тим – українських традицій, звичаїв, мови.

Ведучий 1. Однак об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу через ряд обставин не було доведено до кінця. Головна з них – скрутне становище, в якому незабаром опинилася Директорія та її уряд, змушені під натиском радянських військ залишити майже всю територію України. Не в кращій ситуації опинилася і ЗО УНР. Північна Буковина була загарбана Румунією, Закарпаття – Чехословаччиною, Східну Галичину після майже піврічної героїчної оборони захопила Польща.

Ведучий Не довго судилося існувати вільній Українській Соборній Державі. Тільки після другої світової війни судилося об’єднатися майже всім українським землям. Не ради заспокоєння туги українців до соборності, а тільки для здійснення своїх імперських цілей приєднали більшовики західноукраїнські землі. А все ж таки факт залишається фактом, що українські землі об’єднані і живуть спільним життям.

Ведучий 2. Незважаючи на це, день 22 січня 1919 р. назавжди залишиться в історії українського народу як свято Соборності України. На довгому і тернистому шляху українського народу до заповітного ідеалу соборності злука УНР і ЗУНР – подія великого історичного значення.

Ведучий 1. Враховуючи це, Президент України видав 22 січня 1999 року Указ про встановлення Дня Соборності України, який щорічно відзначається 22 січня – у день проголошення в 1919 р. Акта Злуки УНР і ЗУНР.

/Звучить пісня Т. Петриненка «Господи помилуй нас»/

Читець. Тож хай це свято Злуки чи Соборності

Відродить наші паростки духовності,

Додасть любові до землі й народу

І допоможе цінувать свободу.

При підготовці заходу зверніть увагу на кобзарський диптих «Моя соборна Україна» заслуженого діяча мистецтв України Миколи Мошика на вірші поета Григорія Комісарова, який відображає філософські роздуми про наше буття, смисл існування людини на цій землі, і душевного болю за наші земні клопоти.

Микола Мошик. Кобзарський диптих «Моя соборна Україно». - Суми : Мрія – 1 ТоВ, 2007 . - 8 с.

/Найкраще виконати його на бандурі/

Книги та періодичні видання з фонду Канадсько-Українського Бібліотечного Центру мають неоціненне значення при вивченні питання Соборності. Тут ви знайдете цінні публікації історичного та публіцистичного характеру співтворців нашої державності, які у формі споминів занотували багато цікавого і вартісного матеріалу про державні події в Україні. До цих визначних особистостей належать: П.Дорошенко, І.Мазепа, О.Шульгин, О.Лотоцький, М.Залізняк, Є.Онацький та ряд інших, які розуміли і по-державницьки оцінювали суттєвість України 1917-1920 років. Тут і історичні спогади про подію, і аналіз перемог та поразок, і висвітлення подій, що передували Акту Злуки.

Видання з фонду Канадсько-Українського Бібліотечного Центру

Книги:

Мірчук, П. Українська державність 1917-1920 [Текст] / д-р Петро Мірчук. – Філадельфія : [Б.в.], 1967. – 400 с.

Стахів, М. Україна в добі директорії УНР [Текст]. Том 3. Україна між двома силами / д-р Матвій Стахів. – Торонто : Українська Науково-Історична Бібліотека в Скрентоні, 1963. – 276 с.

Шевчук, С. Пора сказати правду про наші визвольні змагання [Текст] / д-р Семен Шевчук. – Торонто : [Б.в.]. – 1965. – 280 с.

Шлемкевич, М. Верхи життя і творчості [Текст] : промови-доповіді / Микола Шлемкевич. – Нью-Йорк, Торонто : Свобода, 1958. – 153 с.

Статті:

Бородач, В. Акт соборності України [Текст] : (з приводу 60-річчя Акту з’єднання українських земель – 22 січня 1919) [Текст] / Василь Бородач // Альманах «Гомону України». – 1979. – С.35-38.

Ворскло, В. Україна [Текст] : [вірш] / Віра Ворскло // Альманах «Гомону України». – 1979. – С.39.

Кедрин, І. Соборність [Текст] : з нагоди 60-річчя акту 22 січня 1919 року / Іван Кедрин // Альманах УНС . – Нью-Йорк : Свобода. – 1979. – С.43-48.

Мірчук, П. Акт соборності українських земель 22 січня 1919 р. [Текст] : історія-спогади / д-р Петро Мірчук // Альманах «Гомону України» : [календар]. – 1959. – С.60-70.

Трембіцький, В. Документація українського державного самовизначення (1917-1924) [Текст] / В. Трембіцький // Альманах УНС. – Нью-Йорк : Свобода. – 1979. – С.53-69.

Трембіцький, В. Державні акти УНР [Текст] / д-р Володимир Трембіцький // Альманах УНС. – 1999. Річник 89-ий. – С.61-90.

«Український дух скріплювали поети»

(Методичні поради до проведення історико-літературної години)

Ідея соборності, ідея об’єднання всіх українських земель, жила серед нашого народу віками – від Київської Русі й до козацької держави, від Руїни й до української революції 1917-1920 рр. У народній творчості, в давньоукраїнській літературі, у творах українських письменників і мислителів XIX ст. прямо чи опосередковано відображалася ця ідея.

На початку XX ст. ідею злуки підхопила прогресивно налаштована українська інтелігенція, яка щоправда, не завжди чітко усвідомлювала шляхи її реалізації.

Роздуми навколо події об’єднання українських земель надихнули поетів та письменників на написання творів, що відображають цю подію. Серед поетів, у творчості яких відображена ідея соборності, більш того, події 1919 р. стали визначальними у їхньому житті, вирізняються : Олександр Олесь, Євген Маланюк, Іван Франко, Олена Береза, Уляна Кравченко, Василь Вишиваний, Микола Матіїв-Мельник, Степан Чернецький та інші.

Доречно було б провести історико-літературну годину «Український дух скріплювали поети».

У ту холодну й страшну зиму наш земляк, видатний поет Олександр Олесь написав:

О, поведи ж нас, лицарський духу,

По вільній стежці життя і руху.

На тихі води,

На ясні зорі.

І в цю велику(страшну) годину

З’єднай в єдину всю Україну!

У цей час поет перебуває в полоні ілюзорних мрій про «братерство народів», про нову «весну народів», проте реалії виявилися драматичнішими й жорстокішими, ніж це уявлялося поетові.

Використайте вірші О.Олеся «Дух наш пречистий, дух наш народний», «1918 рік», інші поезії.

Твір Є.Маланюка «Варяги» є одним з ключових серед поетичної історіографії Маланюка, яка стає на захист «варязької» теорії походження української державності.

Франкові твори «Не пора…», «Гей, Січ іде, красен мак цвіте», «Розвивайся ти, високий дубе» наснажені високими ідеями служіння народові, виражають мрії українців про об’єднання й волю.

Патріотична тематика властива й ліриці Миколи Матіїва-Мельника. В ній народні драми, тернисті шляхи до світла, свята любов до України.

Уляна Кравченко кличе молодь до спільних дій на благо України поезіями «Всі ви мої», «Під крутами», «На стрілецьку нуту», «З пісень летунів».

Для усвідомлення злуки як історичного моменту радимо використати діалог із заступником директора Інституту історії України НАНУ, доктором історичних наук Станіславом Кульчицьким., що опублікований в газеті «Україна молода».

Кульчицький, С. Усвідомлення злуки: в різноманітності наша сила? [Текст] : [діалог] / д-р історичних наук Станіслав Кульчицький // Україна молода. – 2007. – 20 січня. – С.5,7.

На запитання «Чи можливо створити історично-документальний фільм про День соборності України?» відомий історик дає таку відповідь: «Думаю, про саму подію – 22 січня 1919 року, коли Директорія УНР оголосила злуку всіх українських земель в єдину Українську державу, - створити такий фільм неможливо. Для цього не вистачило б кінематографічного матеріалу. Є буквально декілька кадрів, що зберігаються в державній кінотеці. На них - Софіївський майдан, Симон Петлюра, натовп людей. І більше нічого. Їх використовували багато разів.

Збереглося, однак, чимало кадрів про те, як осмислювалася злука в наші дні. Наприкінці 80-х і на початку 90-х років…»

На запитання про те, які друковані історичні документи збереглися Станіслав Кульчицький відповів: «Збереглося все, що було. Історичних документів буквально декілька. Усі вони опубліковані. Передвступний договір. Є його оригінал. Багато разів виходив друком Універсал Директорії з приводу злуки. Все так і лишилося декларацією. Є ще опублікована у вигляді монографії докторська дисертація Миколи Литвина «Українсько-польська війна 1918-1919 рр.». У ній чимало місця присвячено тому, що передувало 22 січня…»

Використана література:

Музиченько, Я. Перед Соборністю [Текст] / Я. Музиченко // Україна молода. – 2008. – 2 лютого. – С.9.
Єдина суверенна [Текст] : [22 січня по всій Україні відбулися урочистості, присвячені Дню соборності] // Зовнішні справи. – 2008. – лютий. – С.10.
Безкровний, Ю. Свято української Соборності в Москві [Текст] / Ю. Безкровний // Урядовий кур’єр. – 2008. – 31 січня. – С.8.
З нагоди Дня Соборності [Текст] // Урядовий кур’єр. – 23 січня. – С.1,2.
Хроніки соборності [Текст] // Україна молода. – 2008. – 23 січня. – С.2,3.
Сила народу – в єдності [Текст] // Урядовий кур’єр. – 2008. – 22 січня. – С.1,5.
День Соборності [Текст] // Все для вчителя. – 2007. – №1. – С.2,3.
«Ланцюг злуки» [Текст]: [соборність] // Урядовий кур’єр. – 2007. – 23 січня. – С.5.
Доленосна віха нашої історії [Текст] // Урядовий кур’єр. – 2007. – 20 січня. – С.1.
Наша єдність назавжди [Текст] // Сумщина. – 2007. – 20 січня. – С.1.
Україна. Президент. Указ Про відзначення у 2007 році Дня Соборності України [Текст] // Урядовий кур’єр. – 2006. – 28 грудня. – С.2.
Горбань, Т. Ю. Ідея соборності в українській суспільно-політичній думці першої четверті XX ст. [Текст] / Т. Ю. Горбань // Український історичний журнал. – 2005. – №6. – С.95-102.
П’ятаченко, Р. Ідея соборності України в поезії Олександра Олеся і Євгена Маланюка [Текст] / Сергій П’ятаченко // Дивослово. – 2005. – №7. – С.52-56.
Перев’язко, Р. Ідея соборності в художній творчості січових стрільців [Текст] / Роксолана Перев’язко // Дивослово. – 2004. – №12. – С.67-69.
Ідеологія українського націоналізму на сучасному етапі розбудови української держави [Текст]. – Івано-Франківськ : [Б.в.], 2006. – 280 с.
Курас, І. Ф. Етнополітологія. Перші кроки становлення [Текст] / І. Ф. Курас. – К. : Ґенеза, 2004. – 736 с.
Литвин, В. М. Служити живому життю народу [Текст] / В. М. Литвин. – К. : Ліберра, 2004. – 448 с.
Сергійчук, В. Українська соборність. Відродження українства в 1917-1920 роках [Текст] / В. Сергійчук. – К. : ТзОВ «Українська видавнича спілка», 1999. – 416 с.

Зміст

Вступ

Постаті національних провідників у поемах Т. Г. Шевченка (Матеріали для проведення історико-літературного діалогу)

Сценарій державного свята «Співаєм славу тій події і тепер» (До дня Соборності України)

Видання з фонду Канадсько-Українського Бібліотечного Центру

«Український дух скріплювали поети» (Методичні поради до проведення історико-літературної години)

Список літератури

Blog

Єднання в ім’я майбутнього : методичні поради до 90-річчя Соборності України / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. В. М. Кальченко. Суми, 2008

Содержание