Geum.ru

Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Київській області Методична рада з питань нотаріату

Вид материалаДокументы

Содержание


Міністерство юстиції україни
Думки та погляди колег
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Заступник
начальника управління С.В. Нечипорук


РОЗДІЛ 5


ДОТРИМУЄМОСЯ

ЗАКОНОДАВСТВА


«Щодо Правил взаємодії ПриватБанку

з приватними нотаріусами»


На виконання доручення Міністерства юстиції України від 26.06.2007 №5329-0-33-08-31 повідомляємо наступне.

У зв’язку з тим, що до приватних нотаріусів звертаються представники філії ПриватБанку з пропозицією погодити Правила взаємодії ПриватБанку з приватними нотаріусами під час нотаріального посвідчення угод клієнтів банку, які затверджені Головою Правління ПриватБанку Дубілетом О.В. у м. Дніпропетровську 30.04.2008, доводимо до Вашого відома що, згідно пункту 14 статті 92 Конституції України організація і діяльність нотаріату визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон) нотаріуси у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Автономної республіки Крим, крім того, - законодавством Автономної республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Статею 1 Закону встановлено, що нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Указом президента України «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» від 23.08.1998 №932/98 встановлено, що вчинення нотаріальних дій не є підприємницькою діяльністю і не має на меті одержання прибутку.

Згідно статті 3 Закону, нотаріус не може займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю.

Дотримання приватними нотаріусами вищезазначених Правил є здійсненням діяльності, яка є підприємницькою, що є порушенням вищезазначених Закону та Указу.

Крім того, зазначеними Правилами порушується рівність доступу громадян до нотаріальних послуг.

Також необхідно зазначити, що оплата вчинюваних приватними нотаріусами нотаріальних дій здійснюється відповідно до статті 31 Закону та Указу Президента України від 10.07.1998 №762/98 «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій».

Покладення відомчими Правилами на приватного нотаріуса будь-яких обов’язків, а також встановлення будь-яких сум винагороди від нотаріуса за залучення клієнтів банку для вчинення нотаріальних дій протирічить вимогам Закону.

Погодження нотаріусами вищезазначених правил та підписання зобов’язання про покладення на них обов’язків по позачерговому обслуговуванню клієнтів, оплаті послуг банку по залученню клієнтів банку для вчинення нотаріальних дій, наданню інформації тощо розцінюватиметься Міністерством юстиції України як порушення приватними нотаріусами вимог статті 5 Закону України «Про нотаріат», що вбачається з вищезазначеного листа Міністерства юстиції України.

З огляду на вищезазначене, в разі виявлення таких дій зі сторони нотаріусів, Головним управлінням юстиції у Київській області будуть застосовуватися відповідні заходи реагування, передбачені статтею 12 Закону України «Про нотаріат».


Заступник начальника С.В. Нечипорук




МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ


Україна, 01001,

м.Київ вул. Городецького, 13

Тел./факс:(38-044) 278-37-23

26.06.2008 № 31-32/176

Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі


У зв'язку з численними зверненнями громадян до нотаріусів України з питання засвідчення вірності копії з Сертифікату зовнішнього незалежного оцінювання, Міністерством юстиції повідомляється наступне.

Порядок засвідчення вірності копій документів врегульовано главою 11 Закону України „Про нотаріат" (далі - Закон) та розділом 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (далі -Інструкція).

Статтею 75 Закону та пунктом 255 Інструкції встановлено, що нотаріуси засвідчують вірність копій (фотокопій) документів, виданих юридичними особами за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення їх копій (фотокопій) не заборонено законом.

Згідно пункту 27 Порядку оприлюднення результатів зовнішнього незалежного оцінювання, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 28 березня 2008 року № 267, достовірність Сертифікату зовнішнього незалежного оцінювання гарантується елементами захисту його бланка та можливістю перевірки внесеної до нього інформації на сайті Українського центру оцінювання якості освіти.

Додатком 1 до цього наказу передбачений технічний опис Сертифікату зовнішнього незалежного оцінювання, згідно якого цей Сертифікат має бути скріплений підписом керівника Українського центру оцінювання якості освіти та печаткою цього Центру.

Можливість факсимільного відтворення підпису на такому Сертифікаті зазначеним Порядком не передбачено.

Враховуючи викладене зазначаємо, що за умови надання належним чином оформленого Сертифікату зовнішнього незалежного оцінювання нотаріусом може бути засвідчено вірність копії з такого Сертифікату.

Одночасно повідомляємо, що пунктом 11 Умов прийому до вищих навчальних закладів України, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 25 грудня 2007 року № 1172, встановлено, що всі ксерокопії


документів завіряються за оригіналом вищим навчальним закладом, до якого вони подаються, або в установленому порядку.


Міністр М.В. Оніщук


Розділ 6


ДУМКИ ТА ПОГЛЯДИ КОЛЕГ


Щур Н.Р.

приватний нотаріус

Обухівського районного нотаріального округу


Актуальні питання нотаріального посвідчення договорів оренди земельних ділянок

З прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року [1], питання щодо порядку нотаріального посвідчення договорів оренди земельних ділянок набуло якісно нового актуального стану. Зокрема, відповідно до нових положень Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» [2] набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

У зв’язку з зазначеним виникає необхідність у з’ясуванні питання про вплив ст. 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України «Про оренду землі» на дії нотаріуса при посвідченні договору оренди земельної ділянки. А саме, з метою правильного формування сьогоденної правозастосовчої практики нотаріуса з’ясуймо, чи зобов’язаний нотаріус перевіряти наявність у рішенні компетентного органу вказівки на результати аукціону та\або витяг з протоколу про проведення аукціону для посвідчення договору оренди земельної ділянки.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за № 283/8882  (надалі - Інструкція) [3] визначає дві передумови для вчинення нотаріусом нотаріальної дії – її попередня оплата та надання всіх необхідних документів.

Перелік необхідних документів для посвідчення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності чітко не визначений Інструкцією. При посвідченні таких угод нотаріусу необхідні:

- документи, що визначають обсяг цивільної дієздатності сторін та повноваження їх представників (п. 13, 14, 41, 42 Інструкції);

- документи, які є необхідними для визначення істотних умов договору оренди земельної ділянки (рішення компетентного органу про передачу земельної ділянки в оренду, витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки);

- документи, які є невід’ємною частиною договору оренди земельної ділянки (п. 119 Інструкції).

Таким чином, для вчинення нотаріальної дії нотаріус має право отримати від особи, що звертається за вчиненням нотаріальної дії лише ті документи, які є необхідними та достатніми для її вчинення, а саме – посвідчення договору оренди земельної ділянки. Серед таких документів – рішення компетентного органу про передачу земельної ділянки в оренду.

В даній частині заслуговує на увагу невідповідність підходу законодавця до визначення підстав передачі земельної ділянки державної або комунальної власності в оренду та укладення договору оренди земельної ділянки. Так,

ч.1 ст.124 Земельного кодексу України [4] встановлює, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Ч.1 ст.6 Закону України «Про оренду землі», відсилаючи до положень Земельного кодексу України в частині визначення підстав і порядку набуття права оренди земельної ділянки, наступною нормою даної статті підмінює підстави для укладення договору оренди у випадку набуття права оренди на конкурентних засадах результатами аукціону.

Вважаємо, що така редакція ч. 2 ст.6 Закону України «Про оренду землі» не є вдалою, адже вона суперечить Земельному кодексу України та ч.1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі», тому редакція ч.2 ст.6 Закону України «Про оренду землі» має бути приведена у відповідність до зазначених норм земельного законодавства України.

З огляду на зазначене, виникає питання, чи є підстави у нотаріуса відмовляти у вчиненні нотаріальної дії – посвідченні договору оренди земельної ділянки, у випадку ненадання сторонами правочину інформації про результати аукціону? Вважаємо, що таких підстав нотаріус не має, виходячи з наступного.

Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій у вичерпному переліку передбачені ст. 49 Закону України «Про нотаріат» [5] та п.31 Інструкції.

Відповідно до Закону України «Про нотаріат», нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: а) її вчинення суперечить законові; б) вона підлягає вчиненню іншим нотаріусом чи іншою посадовою особою; в) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась недієздатна особа або представник, який не має необхідних повноважень; г) угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, вказаним в її статуті чи положенні. Майже аналогічний перелік міститься в Інструкції.

Враховуючи те, що законодавець не конкретизує, в якій матеріальній формі мають бути формалізовані результати аукціону, а Розділ 11 Інструкції не передбачає обов’язкові вимоги до такого рішення компетентного органу про передачу земельної ділянки в оренду, нотаріус не лише не зобов’язаний, а не має права аналізувати законність прийняття компетентним органом рішення. Законність такого рішення компетентного органу має досліджуватись та оцінюватись судом. Для нотаріуса має значення лише той факт, що надане сторонами рішення відповідає формальним ознакам, що ставляться до документів такого роду (тобто містить номер, дату прийняття, засвідчене печаткою, підписом і т.і.), і є належною підставою для укладення і посвідчення правочину – договору оренди земельної ділянки, за законність якого відповідає нотаріус.

Для порівняння, звернемо увагу на п. 69 Інструкції, відповідно до якого при посвідченні договору купівлі-продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності нотаріусу подається рішення відповідного органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, яке має відображати протокол про проведений аукціон (конкурс). У разі, якщо інформація, що міститься у рішенні (розпорядженні), є недостатньою для посвідчення договору, нотаріусу подається належним чином оформлений протокол про проведений аукціон (конкурс).

Зазначене доводить той факт, що дії нотаріуса в частині аналізу та оцінки підстав для укладення правочинів обмежені та регламентуються законодавством України. Крім того, наведена норма Інструкції свідчить про те, що нотаріус дійсно не має права вимагати додаткові документи при посвідченні договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, а саме протокол про проведений аукціон; якщо б нотаріус таке право мав, це було б чітко визначене законодавством – Інструкцією, як у випадку з посвідченням договору купівлі-продажу земельної ділянки державної або комунальної власності.

Таким чином, надання сторонами документів, які є необхідними для з’ясування істотних умов договору оренди земельної ділянки та які є невід’ємною частиною договору оренди земельної ділянки, позбавляє нотаріуса права відмовляти у нотаріальному посвідчені будь-яких договорів оренди земельних ділянок, навіть у випадку набуття права на оренду на конкурентних засадах (аукціоні).

Прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007р. вцілому негативно вплинуло на розвиток земельних орендних правовідносин, з точки зору формування неоднозначної правозастосовчої практики.

Розглянемо на прикладі дві типові ситуації: 1) рішення уповноваженого органу щодо надання земельної ділянки було прийняте без проведення аукціону до внесення змін у земельне законодавство в цій частині (тобто до 1 січня 2008 року); 2) згода на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки була надана до 1 січня 2008 року, але рішення про надання такої земельної ділянки до набуття чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року не приймалося.

При кваліфікації першої ситуації, вважаємо за необхідне керуватись прямими нормами Конституції України. Так відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України [6] закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, рішення компетентного органу про передачу земельної ділянки в оренду, прийняте до набуття чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, є достатньою (відповідно до вищевикладеної аргументації) та належною правовою підставою для укладення та нотаріального посвідчення договору оренди земельної ділянки на сьогоднішній день.

Складнішою є друга ситуація. Який механізм набуття права оренди земельної ділянки на аукціоні (відповідно до діючого на сьогоднішній день законодавства), щодо якої особа вже отримала дозвіл уповноваженого органу на розробку землевпорядної документації по її відведенню? Що робити, якщо землевпорядна документація вже розроблена за кошти особи-набувача?

Місцеві ради та державні адміністрації неоднозначно вирішують ці питання. Більшість – відправляють набувачів набувати прав на оренду земельної ділянки на аукціон, інші навпаки на підставі на ст. 58 Конституції України затверджують проекти відведення земельних ділянок та передають їх в оренду, якщо рішення про надання згоди на відведення земельної ділянки було надано до внесення змін до Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

Проаналізуймо зазначену ситуацію. З одного боку, є чинна норма земельного законодавства (ст.16 Закону України «Про оренду землі» та ч.1 ст.124 Земельного кодексу України), яка прямо вказує на необхідність проведення аукціону для набуття права оренди такої земельної ділянки. З іншого боку, діє і ч.3 ст.124 Земельного кодексу України, згідно з якою передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 Земельного кодексу України. Ч.7 ст.118 Земельного кодексу України встановлює, що дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки надається лише в разі згоди на передачу земельної ділянки. Таким чином, якщо фізична особа отримала згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то вона автоматично отримала і гарантію її надання в майбутньому.

Застосовуючи дану норму відносно ч.3 ст.124 Земельного кодексу України, вважаємо, що фізичні особи мають права набувати право оренди в порядку, визначеному саме Земельним кодексом України, тобто без застосування конкурентних підстав, якщо до компетентного органу звернулась лише одна особа.

Щодо юридичних осіб, то не викликає сумніву необхідність застосування конкурентних підстав набуття права оренди на земельну ділянку державної або комунальної власності. Проте, механізму реалізації ст.16 Закону України «Про оренду землі» та абз. 2, 3 ч. 1 ст.124 Земельного кодексу України діюче законодавство України не передбачає. Прийнятий та пізніше скасований Порядок про проведення земельних аукціонів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 р. № 90, визначав лише процедуру підготовки, організації та проведення земельних аукціонів для продажу земельних ділянок державної та комунальної власності або права на їх оренду, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації. Проте, залишав поза сферою правового регулювання питання, пов’язані з підставою його проведення.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає механізму реалізації права на набуття в оренду земельної ділянки на конкурентних засадах. З огляду на зазначене, у випадку звернення суб’єктів на конституційне подання до Конституційного суду України з питання конституційності ст.16 Закону України «Про оренду землі» та абз. 2, 3 ч. 1 ст.124 Земельного кодексу України, вони будуть визнані неконституційними як це мало місце у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) [7].

Підсумовуючи вищезазначене, хотілося б відмітити, що запровадження нових засад життєдіяльності суб’єктів господарювання та громадян потребує одночасного запровадження відповідно правового механізму його реалізації. Ігнорування зазначеного питання призводить до дисбалансу діяльності компетентних органів, зацікавлених суб’єктів та негативно впливає на становлення та розвиток ринку землі в Україні. За таких умов, нотаріус має пам’ятати, що він є тим суб’єктом, який керуючись буквою закону має діяти не порушуючи прав та законних інтересів суб’єктів в межах наданих йому повноважень.


1. Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року // Офіційний вісник України. – 2008. - № 1. - Ст. 1; 2. Закон України «Про оренду землі» // Офіційний вісник України. – 1998. № 42. - Ст.1538; 3. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за № 283/8882 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 15; 4. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 3-4. - Ст.27; 5. Закон України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 39. - Ст. 383; 6. Конституція України від 26 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. № 30. - Ст. 141; 7. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22 вересня 2005 р. № 5-рп/2005 по справі № 1-17/2005  // Офіційний вісник України – 2005. - № 39. - Ст. 2490.